Педагогічні науки

К. ф. н., доцент, Лабінська Б. І.

Київський національний лінгвістичний університет

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1918–1939 рр.)

Давно відомо, що більшість новацій, які знову пропонуються, мають у концепції свої праобрази і аналогії. Так, наприклад, вправи в субституції часто приписують Г. Пальмеру, втім вони були введені в методику навчання іноземних мов (ІМ) представником прямого методу О. Есперсеном. Спосіб занурення, який широко використовувався М. Берліцем, був введений Ш. Гуеном, форма подання матеріалу в самоучителяхТуссена-Лангеншейда була запозичена П. Пассі, Л. Маршан і становила основу американського ”паралельного“ програмування [3, с. 3]. Значний інтерес у цьому контексті викликає історія використання технічних засобів навчання ІМ, звернення до якої дасть можливість не лише розширити свій кругозір, але й сприятиме усвідомленню розвитку методики навчання ІМ на західноукраїнських землях, як власного багатого історичного досвіду.

Слід зазначити, що використання технічних засобів навчання ІМ на західноукраїнських землях розпочалося під час їх перебування у складі Австро-Угорщини у другій половині XIX ст. Утім у цій публікації ми б хотіли звернутися до 1918–1939 рр., оскільки саме в цих роках використання технічних засобів було інструментом реалізації методів і прийомів навчання ІМ.

Так, насамперед, рекомендувалося використовувати грамофонні платівки під час навчання вимови, для розвитку слухо-вимовних навичок. Уперше з᾽являються статті, в яких мова йде про використання радіо для навчання ІМ. Наприклад, у праці І. Чепіги зазначалося, що вчитель для навчання ІМ може використовувати радіопередачу з центральної станції, яка відбувалася на основі підручника. Кожна лекція подавалася окремо, слухачі чули правильну вимову та інший навчальний матеріал уроку. Результати навчання, на думку автора викладу, залежали від слухача, його самостійної роботи та зацікавлення вчителя, який, при бажанні, міг контролювати процес засвоєння учнем навчального матеріалу [4, с. 8–10]. Крім того, для навчання всіх предметів рекомендувалося використовувати фільми, призначені для школи. Зокрема М. Базник у викладі “Кіно на послугах шкільного навчання” зазначав, що Міністерство віровизнань і освіти Польщі обмірковує справу щодо використання в шкільництві “мандрівних” фільмів, що вже практикувалося в європейських школах і дало можливість учням наочно пізнавати географію, історію, культуру, наукові надбання різних країн, що розширює знання, інтелектуальний рівень учнів [1, с. 4–8].

Отже, як бачимо, у досліджуваний відрізок часу вчителі на західноукраїнських землях у 1918–1939 рр. намагалися долучити всі можливі на той час технічні засоби до навчання ІМ. Стверджувалося, що такі додаткові засоби навчання мали не лише розширити світогляд учнів, але й зацікавити школяра предметом, формувати навички сприйняття на слух інформації. Для ІМ використання таких технічних засобів сприяло розвитку слухо-вимовних навичок, що не втратило своєї актуальності сьогодні. Така робота передбачала тісну співпрацю вчителя і учнів, індивідуальний підхід до кожного школяра з урахуванням його особистих здібностей.

Не даремно останнім часом досить активно розробляється методика використання сучасних технічних засобів, які відкривають широкі можливості для удосконалення процесу навчання ІМ, підвищення його ефективності, що було концептуальною ідеєю на західноукраїнських землях у першій половині XX ст.

Література

1. Базник М. Кіно на послугах шкільного навчання / Михайло Базник // Шлях виховання й навчання. – 1927. – Ч. 1. – С. 4–8.

2. Базник М. Нові (модерні) шляхи сучасного виховання і навчання / Михайло Базник // Шлях навчання й виховання. – 1927. – Ч. 10. – С. 4–8.

3. Гез Н. И., Фролова Г. М. История зарубежной методики преподавания иностранных языков : учеб пособие для студ. лингв. ун-тов и фак. ин. яз. высш. пед. учеб. заведений / Н. И. Гез, Г. М. Фролова. ‒ М. : Издательский центр ”Академия”, 2008. ‒ 256 с.

4. Чепига І. Радіо на услугах шкільної науки / Іван Чепига // Шлях навчання й виховання. – 1927. – Ч. 10. – С. 8–10.