Шендерук О.Б.

Чернігівський державний Інститут економіки та управління

Комунікативна компетенція.

У загальних термінах, ми можемо говорити про комунікативне вивчення мови, як про таке, що розпізнає навчання як комунікативну компетенцію, яка є його основною метою. Таке мовне навчання відрізняється від більш традиційних підходів, у яких акцентується увага на вивченні структурної компетенції у навчанні іноземної мови [K. Johnson, K. Morrow. - P. 10].

Д.Х. Хаймс дав визначення комунікативній компетенції як найбільш загальному терміну для визначення можливостей особи. Він стверджує, що компетентність залежить від знання мови і від вміння використовувати її залежно від ситуації.

Є декілька секторів комунікативної компетенції:

1)компетенція як граматичність;

2)компетенція як відповідність контекстів;

3)компетенція як прийнятне використання;

4)компетенція як виконання.

Проблема комунікативної компетенції розглядається за допомогою комунікативного підходу до вивчення мови.

К. Джонсон - британський методист, зазначив, що є два комунікативних підходи до вивчення іноземної мови:

1)досконала організація навчальної програми;

2)методологія.

Точніше кажучи, перший підхід визначає, що саме вивчати за комунікативним принципом, а другий підхід показує, як і за допомогою яких методів зробити навчання мови більш доступним.

Комунікативний підхід є орієнтованим на вивчення мови через спілкування. Використання мови у реальній комунікативній ситуації породило в рамках комунікативного підходу деякі тенденції, релевантні для викладання іноземної мови:

1 ) комунікативна спрямованість усіх видів навчання;

2)головним у процесі навчання є не викладач, а студент ("learner-centred approach");

3)зацікавлення студентів процесом навчання відповідно до їхніх інтересів, здібностей і
потреб ("the whole person approach");

4)навчально-методичні матеріали подаються за ситуативно-тематичним чи функціональним
принципом;

5)основними видами роботи студентів є:

а) парна робота (діалог);

6) групова робота (полілог);

б) комунікативний підхід до вивчення мови породив нетрадиційне відношення до помилки.
Виникають питання: Що вважати помилкою? і Яка природа помилки?

Багато було сказано про важливість комунікативного підходу, але що таке комунікативність взагалі?

Усна комунікативність (спілкування), відповідно до тверджень Р. Скотта, - це тип діяльності, який передбачає спілкування двох чи більше осіб і у якому обидва учасники є слухачами і співрозмовниками одночасно: вони повинні реагувати на те, що чують через репліки [K. Johnson. — P. 70].

Український методист-дослідник О.Б. Тарнопольський у своєму збірнику "Методика навчання англійської мови" виділяє шість принципів організації навчальної діяльності студентів на 2-му курсі технічного ВНЗ:

1) принцип комунікативно-особистісної організації навчальної діяльності;

2) принцип обов'язкового використання і раціонального співвідношення алгоритмічних
напівевристичних і евристичних навчальних дій під час засвоєння мовленнєвої комунікації;

3) принцип організації одночасної навчальної діяльності на заняттях усієї мовної групи
студентів під час формування навичок і умінь;

4)принцип взаємопов'язаного навчання різних видів мовленнєвої діяльності з урахуванням їх
особливостей і прискореним навчанням сприйняття мовлення;

5)принцип циклічності побудови навчального процесу;

6) принцип раціонального використання рідної мови під час навчання іноземної.
Найважливішим і основним принципом є 1-й принцип, що реалізує комунікативнуспрямованість навчання загалом. Для обґрунтування цього принципу слід проаналізувати, що ж є комунікативною особистісною організацією навчальної діяльності.

Комунікативна організація передбачає три основні умови:

1. Спрямованість навчання студента не на здобуття мовних знань, а на вироблення навичок (граматичних, лексичних, фонетичних, мовленнєвих умінь), що забезпечують можливість

здійснення іншомовної мовленнєвої діяльності під час спілкування, реалізацію мови в актах комунікації [Б. Тарнополъсъкий. - С. 52].

2. Друга умова, пов'язана з реалізацією принципу комунікативної організації, передбачає
комунікативний характер вправ, що використовуються в навчальному процесі для вироблення
навичок і мовленнєвих умінь. (Принцип ситуативного мовленнєвого спілкування) [Б. Тарнополъ
съкий. - С. 53].

ОБ. Тарнопольський зазначає, що найдоречніше застосовувати вправи різних рівнів, а найкраще - вправи найвищого рівня, призначені для засвоєння мовного матеріалу і розвитку мовленнєвих умінь в реальній комунікативній ситуації, а також таких, що відповідають меті навчання - розвитку комунікативної компетенції.

3. Формування у студентів спонукально-мотиваційної фази діяльності - створення потреби в
іншомовному мовленнєвому спілкуванні. Для цього потрібна висока позитивна мотивація:

а) без мотивації мовленнєва діяльність взагалі не може розпочатися;

б) сама ефективність мовленнєвої діяльності зростає, коли є високою позитивна мотивація.
Отже, щоб забезпечити комунікативний характер навчальної діяльності, необхідно

організувати її з урахуванням особистостей тих, хто навчається; зробити їх особистісно-значущими ("learner-centred approach ");

Іншими словами, потрібно взяти до уваги їхню "особистісну індивідуалізацію" (добір матеріалів і завдань з чітким урахуванням особистості кожного студента). Проте цей підхід не є основним у немовному технічному ВНЗ, де є незначна можливість його реалізації.

15

здійснення іншомовної мовленнєвої діяльності під час спілкування, реалізацію мови в актах комунікації [Б. Тарнополъсъкий. - С. 52].

2. Друга умова, пов'язана з реалізацією принципу комунікативної організації, передбачає
комунікативний характер вправ, що використовуються в навчальному процесі для вироблення
навичок і мовленнєвих умінь. (Принцип ситуативного мовленнєвого спілкування) [Б. Тарнополъ
съкий. - С. 53].

ОБ. Тарнопольський зазначає, що найдоречніше застосовувати вправи різних рівнів, а найкраще - вправи найвищого рівня, призначені для засвоєння мовного матеріалу і розвитку мовленнєвих умінь в реальній комунікативній ситуації, а також таких, що відповідають меті навчання - розвитку комунікативної компетенції.

3. Формування у студентів спонукально-мотиваційної фази діяльності - створення потреби в
іншомовному мовленнєвому спілкуванні. Для цього потрібна висока позитивна мотивація:

а) без мотивації мовленнєва діяльність взагалі не може розпочатися;

б) сама ефективність мовленнєвої діяльності зростає, коли є високою позитивна мотивація.
Отже, щоб забезпечити комунікативний характер навчальної діяльності, необхідно

організувати її з урахуванням особистостей тих, хто навчається; зробити їх особистісно-значущими ("learner-centred approach ");

Іншими словами, потрібно взяти до уваги їхню "особистісну індивідуалізацію" (добір матеріалів і завдань з чітким урахуванням особистості кожного студента). Проте цей підхід не є основним у немовному технічному ВНЗ, де є незначна можливість його реалізації.