Кіптіла О.О.

Київський національний лінгвістичний університет

Арабізми в іспанський і португальській мовах

Лінгвістам давно відомі приклади, коли в абсолютно неспоріднених мовах зустрічаються дивовижні звукові відповідності і навіть прямі невмотивовані збіги. З цих збігів робляться висновки про можливі спорідненості чи запозичення. Низка найменувань предметів і понять (іменники), рідше якостей (прикметники) і дій (дієслова) ще здавна переходили від однієї мови до іншої. Багато запозичених слів стали настільки звичними для населення, що вже не відчувається їхнє чужомовне походження.

Середземномор’я – місце народження та зустрічі більшості людських цивілізацій, релігій, культур. Унікальність гігантського простору на стику відразу трьох континентів – Європи, Азії та Африки – сприяла формуванню тут надзвичайно своєрідної соціоісторичної і етнокультурної ситуації. Отже, багата і багатобарвна сама по собі етнокультурна мозаїка Середземномор'я стає ще різноманітніше завдяки залученню сусідніх країн і народів в політичні, економічні та цивілізаційні процеси, що завжди відрізнялися в середземноморському просторі винятковою інтенсивністю.

На відміну від конкретних часових рамок панування на Піренейському півострові римлян, свевів або вестготів, неможливо точно встановити, скільки років або навіть сторіч зберігалося там панування мусульман. Причиною того є велика різниця в тривалості їх перебування в різних частинах півострова.

Так, наприклад, у Севільї, Кордові та Фару маври знаходилися близько шести століть (до середини XIII ст.); із Гранади їх вигнали в кінці XV ст.: присутність маврів тривала там близько восьми століть; у північних районах півострова панування мусульман не було зовсім. Така часова різниця неминуче позначилася на інтенсивності впливу на мову жителів півострова. На території сучасної Португалії цей вплив у мінімальному ступені поширився на райони північніше Доуру і внутрішні гірські райони; більш відчутним воно було в Естремадурі і Прибережній Бейрі, а найбільшим виявилося в південних провінціях, особливо в Алгарві. Зовсім не дивно, що вплив арабської культури позначився на традиціях, інфраструктурі і мові народів півострова.

Говорячи про період панування арабів на Пірінеях, необхідно пам’ятати про зміни, що відбулися в переважаючих типах населення. Так, ні для кого не секрет, що південна частина Іспанії в період з 711 до 1492 року була частиною арабської імперії і носила назву Al-Andalus. Настільки ж синкретична була і цивілізація країни аль-Андалус на Іберійському півострові, де "релігія Сходу утвердилася і жила в країні, що мала ті ж структури, що і її сусіди в Західній Європі, а іспанський історик Санчес Альборнос, як би підтверджує це тим, що "різниці між Кордовою і Багдадом нерідко було більше, ніж між Кордовою і Парижем". Якими б спірними не здавалися ці тези, слід, очевидно, врахувати думку, яка прямо вказує на синтез "східних" і "західних" структур в арабо-андалуському суспільстві, де романські мови вживалися навіть у мечетях і при дворі халіфів поряд з арабською, а рівень культури був набагато вищим, де органічно співіснували громади трьох релігій і набагато більше етносів.

У аль-Андалусії поступово формувалася абсолютно нова народність змішаного походження, що відрізнялася етноконфесійним плюралізмом. Виникали і змішані культури, такі як мосараби (los mozárabes) – християни, що жили в землях, завойованих арабами, і мудехари (los mudéjares) - мусульмани, які жили на територіях християн. Реконкіста і спроба вторгтися на півострів берберів Магріба порушили цей процес: з XII століття почалася масова втеча з аль-Андалусії іудеїв і християн-мосарабів (тобто арабізованих), звинувачених у допомозі "невірним". Тим не менш плюралістичність цивілізації аль-Андалусії і строкатість населення країни зберігалися до самого її зникнення в 1492 році. Країна аль-Андалус зникла майже одночасно з відкриттям Колумбом Америки. Але пам'ять про неї жива до цих пір. Її назва успадкувала історична область на півдні Іспанії та Португалії Andalucía.

Вплив арабів на поезію, фольклор, музику, архітектуру Іспанії та Португалії загальновідомий, так само як на художні смаки, кулінарію, побут, етику і естетику народів цих країн. "Неупередженим поглядом, – вважає У. Монтгомері Уотт, – видно, що сьогоднішні художники і ремісники Іспанії досі черпають натхнення з мусульманських джерел". Він також писав про "симбіоз, що виник у результаті освоєння християнськими королівствами значної частки матеріальної і духовної культури аль-Андалусії. Подібних поглядів дотримувалися багато діячів іспанської культури, зокрема Федеріко Гарсія Лорка, Вісенте Бласко Ібаньєс, Хуан Гойтісоло та інші.

Після арабських завоювань мова завойовників стала офіційною мовою в регіоні, проте велика частина населення продовжувала говорити мосарабською мовою – нині вона вважається вимерлою мовою романської групи.

Вважається, що в іспанській мові понад чотирьох тисяч слів арабського походження, у португальскій – більше двох тисяч слів. Тільки одне це вказує наскільки широким було коло запозичень і як зобов'язані культури Іспанії та Португалії цивілізації аль-Андалусії.

Кількість арабізмів у португальській мові менш значна, ніж у сусідній іспанській. Арабська мова не зробила істотного впливу на романсько-галісійський діалект північних християнських королівств. В основному цей вплив звівся лише до лексичних запозичень. Пояснюється це тим, що Реконкіста на території Португалії завершилася майже на два століття раніше, і тому андалусійский діалект арабської, так само як і арабізованих мосарабів, швидко припинили своє існування. Тим не менш, мавританська культура залишила значний слід у побутовій культурі португальців.

Як відомо, нове слово в мові з'являється для того, щоб висловити нову реальність. Тому запозичення в іспанській і португальській мовах можуть дати нам приблизне уявлення про те, що принесли араби на Піренейський півострів. Слова арабського походження найбільш поширені для позначення флори, зокрема городніх рослин: лаванда lavanda (ісп.)/ lavanda (порт.), апельсин naranja (ісп.)/laranja (порт.), лимон limón (ісп.)/, limão (порт.), шафран, azafrán (ісп.)/, açafrão (порт.) та ін Численні також слова, що відносяться до добування води: муляр – albañil (ісп.)/, лагуна laguna (ісп.)/ lagoa (порт.). З торгівлею пов'язані такі слова: аукціон subasta (ісп.)/, склад, almacén(ісп.)/ armazém (порт.).

Сліди арабського впливу виявляються також у фонетиці, морфології, топоніміці та деяких кальках. Так зрушення приголосних початку ХV століття, що призвело до розвитку в іспанському звуку жорсткої фрікації–j, невідомої іншим романським мовам (jazmín, jabalí); численні лексичні запозичення з арабської (alcatraz; alcalde; albañil; naranja; zanahoria; zumo; ojalá; tarea); на морфологічному рівні назви на-í як суфікс приналежності до місця або роду: Marbellí, Ceutí, Maghrebí, Zaragocí, Andalusí, Alfonsí.

Певному впливу піддалася мова на синтаксисичному рівні. Представляє інтерес аналіз цих слів. Наприклад, іспанське слово "аdmiral" має арабське походження. По-арабськи "амір аль" означає "проводир". Це слово спочатку прийшло з арабської мови в іспанську, а вже потім з іспанської слово розійшлося по іншим європейським мовам. Алгебра як мистецтво розв'язувати рівняння зародилася у вавилонян, спеціальна назва якого "алгебра" перейшла у арабську мову (родоначальником європейських підручників алгебри вважається книга "Кітаб ал-джебр вал-мукабала", що в перекладі означає: "Книга про відновлення і відтворення"). "Відновлення" означає перетворення негативного числа в позитивне при перенесенні з однієї половини рівняння в іншу. Так як в ті часи негативні числа не вважалися справжніми числами, то операція ал-джебр (алгебра), як би повертає число з небуття в буття, здавалася дивом цієї науки, яку в Європі довго після цього називали "великим мистецтвом". Термін "алгебра" як назва мистецтва відновлення в арабів перейшов у медицину. Виправлення кістки ламаної руки або ноги також було "відновленням" втраченого органу і "мистецтво" лікаря, яке повертає людині руку або ногу, також стали називати алгеброю. Такий подвійний зміст слова "алгебра" пояснює нам один дивний, на перший погляд, факт. У другій частині відомого роману Сервантеса "Дон Кіхот" (глава XV) розповідається, як дон Кіхот збив з коня свого супротивника, як той лежав на землі, не будучи в змозі ворушити ні руками, ні ногами, і як дон Кіхоту вдалося знайти "алгебріста" для надання допомоги переможеному супротивнику.

Нові поняття з соціального, політичного і культурного життя завойовників проникали в іспанську і португальську мови. При цьому багато арабських слів були взяті з арабським артиклем al, який перетворився на префікс.

Зі зміною укладу міського життя з'явилися нові соціальні терміни: el almacén / armazem / крамниця, la aduana / alfândega / митниця, el arrabal / arrabalde / приміський, la aldea / aldeia /село, la tarea / tarefa /завдання

з’явилися нові побутові поняття, запозичені у арабів: el tabique / tabique / перегорожа, almohada / almofada / подушка, la jarra / jarro / кувшин, el tambor / tambor / барабан;

з’являються нові реалії, що позначають овочі та фрукти: el albaricoque / абрикос, el azafrán / шафран, el algodón /algodão / бавовна, zanahoria /сenoura / морква, berenjena / berinjela | баклажан.

Треба зауважити, що деякі арабські слова самі були запозичені з інших мов: наприклад, el jazmín (жасмін), azul (голубий), la naranja (апельсин), escarlata (алий) з персидської, el arroz (рис), el alambique (дистилятор), la acelga (білий буряк), la alquimia (алхімія) з грецької.

Інколи арабський артикль al приєднувався до слів латинського походження у вигляді префикса.

Таким чином вийшло:

almeja (альмеха, молюск) = al + mitulu (латин.)

alpiste (канареєчник) = al + pistu (латин.)

Слово "aldea" (ісп.) aldeia (порт.) прийшло також з арабської мови й означає "невелика село". Дійсно в південній частині Іберійського півострова дуже багато маленьких і затишних сіл, які дуже схожі на традиційні арабські поселення. Згадайте містечко під назвою Alcalá de Los Gazules недалеко від Jerez або Bennarabia, Algatocin, Atajate - "білі" села, що розташовані в горах.

У силу того, що араби прийшли в якості завойовників, вони залишили у спадок дуже багато слів з військового лексикону. Alcázar і alcála, що позначають "зміцнення і фортеця", Також в іспанському, в силу арабського впливу, з'явилося слово "rehén" (заручник) і "tarifa" (винагорода) і "assassin" (вбивця). Справа в тому, що на території південної Іспанії колись орудувала банда вбивць, які використовували гашиш, щоб захопити в полон людей. Бранці насильно "підсаджувалися на наркотик" і потім заради дози могли вбивати кого завгодно за наказом. Секта називалася Hashshasin.

На відміну від іспанської, вважається, що португальська більш архаїчна і консервативна з одного боку, а з іншого містить більшу кількість фонетичних інновацій субстратного походження. Так, наприклад, назва держави Португалія складається з двох частин - романського слова "порт" і арабського "калу" (замок, цитадель), тобто, "порт – фортеця". Мусульмани занесли сюди культуру цитрусових і досягли в їх розведенні такої досконалості, що довгий час словом "Буртукала" арабською означає і "Португалія" і "апельсин".

Регіон Алгарве (від арабського "аль-Гарбо", тобто, "захід") на півдні Португалії і зараз славиться пам'ятниками арабського періоду. До речі, в XII столітті Португалію навіть називали деякий час Алгабрія, оскільки Алгарве, нині досить відстала місцевість, тоді вважалася найбільш культурним центром.

З арабської мови в іспанську і португальску прийшли й інші слова: алкоголь / alcohol / álcool, цифра / número / número, альманах / almanaque / almanaque, книжа / libro / livro, нуль /cero / zero, зеніт / cenit / zênite, еліксир / elixir / elixir, мікстура / poción / poção – всі вони пов'язані з наукою.

Необхідно усвідомити, що сучасна іспанська і португальська лексика також прийняли певну кількість арабізмів. Їх можна розділити на три групи: а) до першої групи входять ті, що увійшли завдяки сучасній літературі; б) у зв'язку з відносинами з країнами Північної Африки, особливо з Марокко; в) через засоби масової інформації, що посилаються на події ісламського світу.

Таким чином, можна зробити висновок, що арабські запозичення продовжують складати значний лексичний здобуток в іспанській та португальській мовах та відіграють значну роль у сучасному розвитку й функціонуванні цих мов.

Література

1) Alatorre, Antonio, Los 1001 años de la lengua española, México: Fondo de Cultura Económica, 2002 Cano Aguilar, Rafael, El español a través de los tiempos, Madrid: Arco libros, 2006. 2) Conrad, Philippe, História da Reconquista, 3) Mem Martins: Publicações Europa - América, 2003 España y el Islam. Buenos Aires, 1943. 4) Mem Martins La España Musulmana. Buenos Aires, 1960 [http://krotov.info/history/05/korsuns/korsu_10.html] 5) Уильям Монтгомери Уотт, Влияние Ислама на средневековую Европу [www.krotov.info], 6) Machado, José Pedro, Comentários a alguns arabismos do dicionário de Nascentes: subsídios para um vocabulário português de origem árabe, Separata del «Boletim de Filologia», tomo VI (1939), Lisboa: Centro de Estudos Filológicos, 1940, págs. 225-328. 7) Dicionário da Língua Portuguesa Contemporânea da Academia das Ciências de Lisboa, 2 tomos, Lisboa: Editorial Verbo, 2001. 8) REAL ACADEMIA ESPAÑOLA: <http://www.rae.es> [los datos válidos al 1. 10. 2009]