Право/ 5. Уголовное право и криминология
Єременко Олексій Анатолійович
Національний університет державної податкової
служби України
Соціальна
обумовленість злочинності неповнолітніх
На
сьогоднішній день, гостро стоїть проблема злочинності неповнолітніх.
Зв’язок соціальних умов зі
злочинною поведінкою носить складний характер, до того ж соціальні умови завжди
проявляються в злочинах через особу злочинця. Злочинна поведінка залежить не
лише від особистісних характеристик, а й від стійких соціально зумовлених
деформацій особи.
На
думку кримінологів, ступінь соціальної активності у взаємодії із середовищем,
здатність протистояти негативним факторам останнього, у різних осіб неоднакові
[1]. В силу вікових особливостей підлітки менш критично сприймають зовнішні
умови, не завжди в змозі правильно їх і оцінити, що також може за певних
обставин відобразитися на злочинній поведінці.
Вплив
середовища може бути як соціально-позитивний так і соціально-негативний.
Соціально-негативний вплив проявляється в тому, що у особи закріплюються і
посилюються антисоціальні погляди, звички, які містяться в основі правопорушень
[2, с.262]. Тому для встановлення причин їх вчинення необхідно розглянути
соціальні умови, які впливають на злочинність.
Соціально-економічні,
політичні і культурні аспекти життя суспільства здійснюють зовнішній вплив на
формування механізму злочину. Зміни в особі проходять під впливом найбільш
важливих для людини подразників, які найбільш повно відповідають потребам
особи. Обставини життя, виховання, зокрема ті, які відносять до умов морального
виховання, містять в собі дві сторони: з однієї сторони вони позитивно
впливають на формування високих моральних якостей, з іншої вони мають
негативний вплив. Вони викликають становлення негативних поглядів, звичок та
інші негативні явища, які не допомагають особі уникнути криміногенної ситуації.
Первинним
елементом по формуванню у підлітка системи поглядів є сім’я. Вона як соціальне
утворення виконує ряд функцій, серед яких: репродуктивна, виховна, економічна,
побутова, первинний соціальний контроль, духовно-емоційна, сексуальна функцію,
пов’язана з організацією дозвілля.
За
дослідженнями науковців, характерними рисами сімей, з яких «вийшли»
неповнолітні правопорушники є те, що: такі сім’ї не цінують або мало цінують
моральні блага і якості; на перше місце ставлять матеріальні цінності;
характеризуються конфліктами і сварками; не мають розвинутої потреби у
самостійному придбанні педагогічних знань; в результаті цього, а також низької
освіти і культури, є безсилими допомогти дітям правильно орієнтуватися в
багатогранності життєвих обставин; намагаються регулювати поведінку дітей
шляхом лайки, докорів і покарання [1, с.53].
Немаловажну
роль у генезисі злочинної поведінки неповнолітніх відіграють групові утворення.
Група виступає найближчим соціальним середовищем, яке контролює поведінку
неповнолітнього, впливає на освіту. В групі підлітки легше і швидше досягають
виконання злочинних намірів, тому в складі груп вчинюються, як правило, такі
небезпечні злочини, як зґвалтування, крадіжки, грабежі, розбійні напади,
хуліганство [3, с.37].
У
процесі соціалізації особи значну роль відіграє школа, яка має здійснювати
моральне, трудове виховання, прищеплювати підліткам повагу до старших, до
закону, а також такі риси характеру як принциповість, доброта, чесність,
правдивість, порядність.
На
сьогоднішній день знецінено професію вчителя, що призводить до гострої нехватки
вчителів, а тим більше висококваліфікованих, відсутня нова концепція освіти і
виховання учнів. Все це відчужує дітей від школи, вони втрачають до неї інтерес
[4, с.104].
Гостро
стоїть також питання незайнятості неповнолітніх суспільно корисною працею.
Щорічно багатьом випускникам середніх шкіл та профтехучилищ не вдається
працевлаштуватись. Як наслідок, близько половини неповнолітніх злочинців на
момент вчинення злочину ніде не вчилися й не працювали [4, с.105].
Одним
із чинників розвитку людини є дозвілля. За умови його правильної орієнтації
проходить фізичний розвиток молодого організму, знімається психічне
навантаження, розширюється кругозір, проходить творче збагачення особистості.
Протиправна поведінка неповнолітніх в сфері дозвілля, частіш за все пов’язана з
незадовільною організацією вільного часу та не належною організацією його
проведення.
Таким
чином, при вирішенні проблеми боротьби
зі злочинністю неповнолітніх, слід звернути увагу, в першу чергу, на найближче
мікросередовище підлітка, а саме сім’ю, шкільний колектив, дворову компанію чи
іншу мікрогрупу, в якій перебуває підліток.
Боротьба зі
злочинністю неповнолітніх має плануватись і здійснюватися на різних рівнях і в
різних напрямах, враховуючи різні контингенти осіб. Для того, щоб боротьба була
ефективною необхідна взаємодія правоохоронних органів і громадськості.
Злочинність неповнолітніх це загальнодержавна проблема, яка потребує посиленої
уваги.
1.Долгова А.И. Социально-психологические аспекты
преступности несовершеннолетних. – М.:
изд-во „Юридическая литература”, 1981. – 153 с.
2. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология: Учебник
для вузов. – М.: Новый юрист, 1998. – 448 с.
3. Рыбальськая В.Я. Проблемы борьбы с преступностью
несовершеннолетних: Учебное пособие. – Иркутск: Издательство Иркутского ун-та, 1994. – 200 с.
4. Курс кримінології: Особлива
частина / За ред. О.М. Джужі. – К.:
Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.