Курицина М.О.

Подільський державний технічно-аграрний університет, Україна

Робота вчителя в школі з професійної орієнтації юнаків як основний компонент формування професійних установок

Актуальність теми. На теперішній час питання визначення подальшої сфери професійної діяльності стоїть окремо для кожної людини. Внаслідок руйнування традиційних професійних цінностей необхідним є правильний професійний вибір, який може бути підґрунтям для подальшої успішної діяльності особистості. В таких умовах дослідження питання формування професійних установок та роботи вчителя в школі з професійної орієнтації юнаків потребує особливої уваги.

Постановка проблеми. Професійна орієнтація є основним, але не єдиним компонентом формування професійних установок. Питання професійної орієнтації тісно пов’язано з такими питаннями, як професійне самовизначення, професійний розвиток, система орієнтаційних цінностей. Ці питання широко досліджувалися такими дослідниками, як Л.І. Божович, Е.В. Джавахішвілі, Є.Ф.Зеєр, Є.А. Клімов, І.М.Кондаков, Т.В. Кудрявцев, Н.І. Кулік, А.К. Маркова, Е.С. Чугунова, але ці дослідники не приділяли достатньої уваги питанню змісту, умов та механізмів функціонування професійних установок.

На теперішній час концепція використання терміну «профорієнтація» ще далеко не повністю сформульована. Кожного разу на міжнародних конгресах і зборах фахівців відзначається наявність великої кількості застосовуваних концепцій і термінів. Багато країн відрізняють профорієнтацію від консультативної діяльності, причому підкреслюють рекомендаційний характер профконсультації: кожна людина сама несе відповідальність за вибір своєї професії.

У Конвенції № 142 МОП від 1975 р. (розділ 5) визначено, що «профорієнтація розглядається як функція, призначена допомагати будь-якій людині на основі рівності, без будь-якої дискримінації розвивати і застосовувати професійні навички в своїх інтересах і у відповідності зі своїми прагненнями, враховуючи інтереси суспільства » [1].

Колонтаєвська О.А. визначає, що «профорієнтація - це досить широке поняття, що передбачає широкий, що виходить за рамки тільки педагогіки та психології комплекс заходів з надання допомоги у виборі професії, куди входять і профконсультація як індивідуальна орієнтована допомогу у професійному самовизначенні» [2].

На теперішній час виділяють три основних підходи до визначення поняття «профорієнтація»: педагогічний, психологічний та соціологічний.

Найбільш розповсюдженим поняття профорієнтаціє є наступне: «Професійна орієнтація являє собою систему соціально-економічних, психолого-педагогічних та методико-фізіологічних заходів, спрямованих на забезпечення активного, свідомого професійного самовизначення та трудового становлення особистості з урахуванням своїх можливостей та індивідуальних особливостей і кон’юнктури ринку праці для повноцінної реалізації в професійній діяльності» [3]. Це визначення є повним та охоплює всі аспекти профорієнтаційної діяльності.

У структурі професійної орієнтації, В. Чебишева виділяє чотири основні компоненти [4]:

1) повідомлення учням знань про професії, що цікавлять їх;

2) глибоке і все стороннє вивчення школярів;

3) професійні консультації;

4) допомога учням в оволодінні вибраною професією.

Таким чином можна визначити, що професійна орієнтація має два аспекти: перший – її вплив на формування професійних інтересів людей, насамперед позитивних мотивів вибору професії, які забезпечують узгодження інтересів особистості і суспільства; другий – виявлення професійних вимог і психологічний аналіз професії, з одного боку, та оцінка психофізіологічних властивостей і якостей учнів з урахуванням проб їх сил в обраній діяльності, з другого.

Власне професійного навчання передують трудове допрофесійне навчання і виховання, які здійснюються у школі та сім'ї в наступних напрямках - психологічна підготовка до праці і психологічна допомога молодій людині у виборі професії. При реалізації цих напрямків роботи стимулюються обидві сторони психічного розвитку людини:

– мотиваційна сфера, в яку входять спрямованість на працю, трудові та професійні інтереси, професійні наміри, готовність до праці і до вибору професії;

– операційна сфера, яка включає знання про працю та про професії, знання про якості особистості, необхідних для професії і про наявність цих якостей у себе; трудові вміння, вміння апробувати свої сили на етапах вибору професії, а також подолання помилок у трудовій діяльності (таких, наприклад, як втрата мети у трудовій діяльності, відволікання на інші види діяльності, переважання репродуктивної діяльності, відсутність перенесення, зловживання прийомом проб і помилок замість усвідомленого вибору стратегії поведінки та ін.).

Успішність професійного навчання істотно залежить від характеру профорієнтаційної роботи. Дуже важливо, щоб людина вибирала професію, яка відповідає інтересам та здібностям, щоб вона відчувала задоволення від роботи і приносила користь суспільству. Рішення цього життєво важливого питання відбувається часом стихійно і випадково, молодим людям виявляється недостатня допомога. У суспільстві профорієнтаційну роботу здійснюють спеціальні служби, навчальні заклади, професійні центри та консультації.

Таким чином керована робота з формування професійних установок повинна відбуватися з дитинства, стійко закріплюватися і проявлятися в юнацькому віці. Така робота потребує спеціальної системи заходів, спрямованих на:

– створення загально-позитивного ставлення до праці на користь суспільства, працьовитість, усвідомлення того, що праця є обов'язком кожної людини;

– набуття знань щодо певних професій, їх змісту, вимог, перспектив їх розвитку, шляхів здобуття професійної кваліфікації;

– виявлення певних професійних інтересів;

– формування правильної самооцінки, знання своїх здібностей, інших властивостей.

Формування професійних установок – це здійснення широкої програми дій, до якої входить:

– формування точних уявлень про професії на основі опису та класифікації професій, професіограм окремих професій, які включать докладний опис певної професії - предмету праці в професії, завдань, умов праці, виробничих відносин, засобів, знарядь праці, характеру результатів. Особливо слід вказати умови праці і характеристики результату, що вимагають від людини значних психологічних зусиль.

– викладення докладних вимог до суб'єкта праці, при цьому особливо треба вказати ті якості, які обумовлені природними особливостями людини, мало змінюються протягом життя і відсутність яких може бути підставою для невибору професії. Слід зазначити ті психологічні якості, які є протипоказанням до професії і не сумісні з нею;

– збирання даних психологічного обстеження, бесід про особу, що вибирає професію;

– доцільно використовувати ряд процедур професійної консультації: з'ясування альтернатив в професіях, полегшення вибору серед них і пошуку професій серед інших.

Згідно цих заходів по формуванню професійних установок очікується позитивний ефект в юнацькому віці, який є базовим для професійного самовизначення.

Проведення такої роботи в школі спирається на вчителів-предметників, класних керівників, шкільного психолога, директора школи.

Відповідно до визначеного вчитель-предметник при проведенні профорієнтаційної роботи надає інформацію учням щодо:

– різних видів праці та різних професій;

– питань продовження навчання та працевлаштування.

При цьому вчитель-предметник вивчає нахили та здібності учнів, формує у них суспільно-значущі мотиви вибору професії.

Під час проведення профорієнтаційної роботи необхідно зв’язувати програмну тему та основи профорієнтації.

Робота класного керівника з проблем профорієнтації полягає у вивченні здібностей учнів, схильностей та індивідуальних особливостей кожного учня. Також класний керівник може брати участь в розвитку пізнавальних інтересів, розвитку і корекції професійного самовизначення учнів, формування професійних планів учнів. Така робота вимагає участі і підтримки шкільного психолога.

З метою сприяння формуванню стійких професійних намірів, класний керівник разом з шкільним психологом допомагає учням скласти програму індивідуальної самопідготовки до професійного самовизначення. Ця програма може включати такі етапи: 1. Постійне підвищення інформованості учня про обрану сферу професійної діяльності. 2. Організація посильної участі школяра в оволодінні найпростішими навичками в обраній ним професійній діяльності (факультативи, гуртки, спецшколи). 3. Розвиток процесів самопізнання учнів (саморегуляція, самоконтроль, самоаналіз).

Робота класного керівника в питаннях профорієнтації проходить під безпосереднім керівництвом шкільного психолога. До цієї роботи слід залучити також батьків. В системі профорієнтаційної роботи з молоддю робота школи з батьками - одна з найважливіших ланок, оскільки на даний час всі дані, отримані під час опитування учнів свідчать про те, що своє рішення щодо майбутньої діяльності вони приймають під впливом батьків.

Співробітництво класного керівника з батьками у проведенні профорієнтаційної роботи здійснюється з двох основних напрямах; психолого-педагогічна освіта з питань свідомого вибору професії і залучення батьків до активної участі в профорієнтаційної роботі класу, школи.

Під час проведення профорієнтаційної роботи з батьками визначається наступне:

– профорієнтаційна спрямованість батьків (ставлення, мотиви);

– рівень залучення батьками дітей до своєї професійної діяльності;

– уявлення (плани, бажання) батьків про майбутній трудовий шлях дитини;

– обґрунтування (мотиви) цих уявлень;

– знання батьками індивідуально-психологічних особливостей дитини (інтересів, нахилів, здібностей та інших психологічних якостей) у контексті вибору майбутньої професії.

Відповідно до інформації, яка була одержана від батьків проводиться корекція ситуації відповідно до індивідуальних здібностей учня.

Узагальнюючи визначимо, що профорієнтаційна робота в школі не можлива без системної роботи усіх учасників педагогічного процесу. Інформаційно-діагностична робота не повинна проводитись тільки одним психологом або вчителем, а на всіх рівнях навчально-виховного процесу.

Література:

1. Конвенция 142 Международной организации труда «О профессиональной ориентации. и профессиональной подготовке в области. развития людских ресурсов» // www.ilo.org.ua/DocLib/.../C142_ukr.doc

2. Колонтаевская Е.А. Профориентация// Лекционный курс. Социальная педагогика/ социальная работа http://socpedagogika.narod.ru/KolPO.html

3. Профориентология: Теория и практика. // Уч. Пос., авторы: Зеер Э.Ф., Павлова A.M., Садовникова И.О. Изд. Академический проект. М., 2004.

4. Пряжникова Е. Ю., Пряжников Н. С. Профориентация: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М., 2005.

5. Чебышева В. В. Психология трудового обучения. – М.: Высшая школа, 1983. – 237 с.