Діщенко Д.В., Вербовий Є.М., Сіпатрін М.М., Головійчук А.В.

Академія митної служби України

Фізична культура та спорт, як профілактика сколіозу

Фізична культура і спорт є дуже важливими чинниками у зміцненні здоров'я людини, її фізичний розвиток і виховання, а також у профілактиці захворювань.

Спроби використовувати фізичні вправи для зміцнення здоров'я людини та лікування захворювань відносяться до глибокої давнини. Але початок сучасної спортивної медицини, відноситься до 1911 р., коли на всесвітній гігієнічної виставці вперше з'явився розділ гігієни фізичних вправ.

В даний час спортивна медицина - це клінічний розділ медико-біологічної науки. Дані теоретичних наук спортивна медицина використовує безпосередньо в практиці фізичного виховання і спортивного тренування з метою сприяння раціональному використанню засобів і методів фізичної культури і спорту для гармонійного розвитку людини, збереження і зміцнення його здоров'я, підвищення функціональних можливостей організму і працездатності.

З точки зору спортивної ортопедії хребет представляє найбільший інтерес, оскільки в процесі навчально-тренувальних занять і змагань він відчуває величезні статико-динамічні навантаження. При раціонально проведеної тренуванні хребет спортсмена пристосовується до систематичних зростаючим напруженням і навантаженням.

Однак в умовах сучасних спортивних тренувань різні елементи хребта піддаються постійному травмуванню і несприятливого впливу спортивних поз. В результаті цього виникають специфічні пошкодження, захворювання та відхилення у формуванні хребта, характерні для певних видів спорту. На тлі цього нерідко спостерігається припинення зростання спортивних результатів, їх зниження або навіть втрата спортивної працездатності.

У ряді випадків порушення постави, викривлення хребта, а потім і сколіоз виникають при багаторічних заняттях певними видами спорту, коли навчально-тренувальні заняття проводяться без урахування анатомо-фізіологічних особливостей організму з використанням великої кількості одноманітних фізичних навантажень або асиметричних вправ.

Такі фізичні навантаження роблять несприятливий вплив на подальше формування постави і хребта, як у здорових людей, так і у людей з порушенням постави у фронтальній площині і сколіозом I ступеня. Вони сприяють прогресуванню наявної патології з боку хребта. Сколіоз, який відноситься до числа найбільш складних проблем сучасної ортопедії та лікувальної фізичної культури, характеризується цілим комплексом типових морфологічних змін.

Статистика численних досліджень України по виявленню сколіозу у людей свідчить, що ця деформація – одне з найбільш частих захворювань опорно-рухового апарату. Важкі викривлення хребта і грудної клітини значно впливають на функції внутрішніх органів: зменшують об’єм плевральних порожнин, порушують механіку дихання, що у свою чергу погіршує функцію зовнішнього дихання, знижує насичення артеріальної крові киснем та ще багато інших відхилень та захворювань. Сколіоз підступний тим, що він не болить і не турбує дуже тривалий час. Але він призводить не лише до деформації тулуба, а й до розвитку остеохондрозу у молодому віці.

В наш час встановлено чинники, що дозволяють розпізнати прогресуючі форми сколіозу і індивідуально вибрати найбільш раціональну техніку лікування кожного хворого.

Основою профілактики та лікування порушень постави, особливо початкових ступенів, є загальне тренування організму людини, яке повинне проходити на фоні добре організованого лікувально-рухового режиму, складеного з урахуванням форми та ступеня захворювання людини. Лікувальна фізична культура є одним із провідних засобів консервативного лікування сколіозу. Фізичні вправи впливають на хребет, зміцнюючи м’язи тулуба, дозволяють домогтися корегуючого впливу на деформацію, поліпшити поставу, функцію зовнішнього подиху, дають загальнозміцнюючий ефект. ЛФК показана на всіх етапах розвитку сколіозу.

Комплекс засобів ЛФК, застосовуваних при консервативному лікуванні сколіозу включає: лікувальну гімнастику, вправи у воді, масаж, корекцію положенням, елементи спорту.

Найбільш сприятливий вплив на хребет роблять симетричні і змішані види спорту. При заняттях цими видами спорту не спостерігається поява у здорових людей порушень постави, прогресування наявних порушень постави та сколіозів початкових форм, а навпаки, відзначалося значне поліпшення постави. При багаторічних заняттях ці порушення постави практично повністю виправлялися. Лише іноді визначалася деяка асиметрія рівнів надплечій і незначне викривлення хребта у фронтальній площині за даними флюорографічного дослідження.

Отже, на підставі наявних даних можна прийти до висновку, що чинники асиметричного навантаження в період найбільш інтенсивного росту організму можуть бути причиною або умовою розвитку неправильної постави і навіть сколіозу. Тому дуже важливо, щоб уникнути патологічних змін у хребті, регулювати фізичне навантаження, приймаючи до уваги анатомо-фізіологічні особливості організму. Особливо небезпечно велика кількість одноманітних та асиметричних фізичних вправ на тренуваннях. Тому рекомендується збільшити комплекс симетричних фізичних вправ під час тренувань або проводити після тренування комплекс вправ корегуючого характеру.