Технічні науки /1. Металургія

Д.т.н. Захаренко В.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

К.т.н. Шевченко О.Є.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Проблеми ідентифікаційної експертизи виробів з дорогоцінних металів та сплавів

Експертиза культурних цінностей є важливою ланкою в системі обліку та контролю за збереженням пам'яток національної культури, їх переміщенням через митний кордон України, а також у сфері регулювання правовідносин розпорядництва, пов'язаних з ними майновими комплексами усіх форм власності. Культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України. Тому втрата культурних цінностей, їх відрив від народів та націй, які дали їм життя, мають негативні наслідки для їх повноцінного розвитку. Питання про долю культурних та національних цінностей за останній час викликало величезну зацікавленість в суспільстві.

Сучасним міждержавним ГОСТом 30649-99 регламентовані склади дорогоцінних сплавів (марки), які застосовуються для виготовлення ювелірних виробів, склад яких відпрацьовувався роками і до того ж він гармонізований з МС ІСО "Ювелірні вироби. Проби благородних металів в сплавах". Даний документ містить вимоги до хімічного складу 40 сплавів, які включають: 26 марок 2-5- ти компонентних сплавів на основі золота від 958 до 375 проби; 5-ти марок сплавів на основі срібла від 960 до 800 проби; 6-ти сплавів на основі платини від 950 до 900 проби; 3-х марок на основі паладію-850-500 проби; а також марок чистого золота для ювелірних робіт. Ці сплави мають дуже широкий спектр споживних властивостей - високу корозійну стійкість, достатню пластичність, оптимальні ливарні властивості, стійкість до стирання, гаму кольорів сплавів і т. ін. Але наряду з стандартними сплавами ювеліри застосовують для виготовлення виробів і сплави, які не регламентовані жодним нормативним документом, надаючи гарантію тільки пробі. Проте для оцінки корозійній стійкості сплавів важливим є не тільки проба, а й атомний вміст дорогоцінних металів (число атомів основного металу в 100 атомів сплаву). Аналіз найбільш розповсюджених сплавів золота дозволив встановити і порівняти атомний вміст золота в ювелірних сплавах. Зазначимо, що золото можна легувати досить великою кількістю срібла або неблагородного металу, не спричиняючи серйозного погіршення корозійної стійкості при кімнатній температурі. При кімнатній температурі та вмісті в сплаві 50% (ат.) золота добавки міді та срібла не знижують корозійну стійкість до впливу агресивного середовища.

Робота експерта ускладнюється ще й тим фактом, що сучасна техніка дозволяє відтворити будь-які технології виготовлення культурних цінностей, фальсифікувати їх вік, підробити підписи тощо. Усе це ускладнює проведення експертизи й вимагає проведення комплексної експертизи, що поєднує:

- мистецтвознавчий стилістичний аналіз;

- архівно-документальну експертизу, маркірування;

- широкий спектр лабораторних техніко-технологічних досліджень матеріальної структури пам'яток культури з використанням мікроскопів, спектрального аналізу, різноманітних хімічних реактивів, рентгенівського випромінювання тощо.

Дуже часто результати техніко-технологічних досліджень стають визначальними, тому що саме вони дають можливість зробити висновки на підставі об'єктивних даних. Але тільки комплексне, системне дослідження культурної цінності дозволяє експерту здійснити атрибуцію пам'яток культури, визначити їх оціночну вартість і зробити висновок про можливість вивезення (тимчасового вивезення) цих культурних цінностей за межі України. Залежно від мети проведення експертизи змінюються критерії класифікації, і кількість варіантів побудови таких класифікацій необмежена. Цілком зрозуміло, що будь-які класифікаційні моделі завжди залишаються лише умовними для спеціалістів і допомагають їм упорядкувати та уніфікувати свою діяльність.

Тому питання якості виробів повинні бути єдиними і досліджуватися при ідентифікаційній експертизі та експертизі аутентичності виробів.

На світовому ринку ювелірних виробів існує велика кількість торговельних назв дорогоцінних та кольорових сплавів, що використовуються виготовлювачами, реставраторами та колекціонерами ювелірних виробів, зокрема, деякі з них взагалі не мають вмісту дорогоцінного металу, але за зовнішнім виглядом нагадують його. Вітчизняними галузевими стандартами передбачено якісний вміст дорогоцінного сплаву, що надає змогу направленим чином регулювати фізико-механічні властивості, забезпечувати здатність сплаву відливатися у відповідні форми та формуватися завдяки тиску без появи дефектів. Питання визначення домішок дорогоцінного сплаву, їх кількісного вмісту, які не нормуються стандартами, повинно розглядатися не тільки з позиції їх шкідливого впливу на організм людини, але і з позиції збереження зовнішнього вигляду, краси кольору, корозійної стійкості в цілому. Проте ця тема сьогодні тільки починає набувати актуальності.

Кількісна фальсифікація ювелірних коштовностей виникає внаслідок обману споживача за рахунок значного відхилення параметрів ювелірного виробу (маса, об'єм, довжина). Застосування неточних засобів вимірювання, а також невміння користуватися вимірювальними приладами - найбільш розповсюджений спосіб кількісної фальсифікації. При цьому використовуються фальшиві міри та прилади (ваги) без повірочного клейма та свідоцтва. Тобто професійна кваліфікація експерта з ювелірних коштовностей повинна включати і метрологічну компетентність.

Література:

1. Калашнікова О. Л. Ідентифікація та вартісна оцінка культурних цінностей: Навч. посіб. - К., 2006 – 287 с.

2. Індутний В. В, Чернявська Є. В, Шкляр О.М. Оцінка культурних цінностей: Навч. посіб. – К., 2006.