Технічні науки / 4. Транспорт.

К.т.н. Лапутин Р.О., Котляр О.Р.

Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ "ДонНТУ", м. Горлівка, Україна.

АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ МЕТОДИК РОЗРАХУНКУ ПОТОКІВ НАСИЧЕННЯ НА РЕГУЛЬОВАНИХ ПЕРЕХРЕСТЯХ

Сучасна методика проектування світлофорного об'єкту на перехресті містить визначальний етап – отримання об'єктивних даних про потоки насичення, які безпосередньо впливають на тривалість основних тактів. Поняття потоку насичення запропоноване англійським ученим Ф. Вебстером в 1966 р. [1], яке являє собою усталену інтенсивність руху автомобілів через стоп-лінію із черги значної довжини. З того часу проблемою визначення потоків насичення на перехресті займалася велика кількість вітчизняних та іноземних вчених.

Для розрахунку потоку насичення на сьогоднішній день існують дві загальноприйнятих методики, розроблені в Європі та США.

Європейська методика розрахунку потоку насичення розроблена на підставі наукових досліджень Ф. Вебстера та ґрунтується на зв'язку потоку насичення з шириною смуги руху [2]. Розрахункові формули потоку насичення наступні:

- для випадку руху транспортних засобів в прямому напрямку без поздовжніх уклонів:

, (1)

де – потік насичення, од/год;

– ширина проїзної частини в даному напрямку відповідної фази, м;

- для випадку виконання маневрів транспортними засобами прямо, ліворуч та праворуч з однієї смуги руху:

, (2)

де – відсоток транспортних засобів, що рухаються відповідно прямо, ліворуч та праворуч;

- для випадку руху транспортних засобів праворуч або ліворуч зі спеціально виділених смух руху:

, (3)

де R – радіус повороту, м.

Методика розрахунку потоку насичення, яка розроблена у США ґрунтується на понятті ідеального потоку насичення, який досягається за ідеальних умов руху [3]. Дійсний потік насичення розраховується за допомогою коефіцієнтів зниження ідеального потоку насичення:

, (4)

де – інтенсивність ідеального потоку насичення, од/год;

– коефіцієнт, що враховує ширину смуги руху;

– коефіцієнт, що враховує поздовжні уклони;

– коефіцієнт, що враховує наявність вантажних автомобілів;

– коефіцієнт, що враховує паркування;

– коефіцієнт, що враховує перешкоди, які утворюються автобусами;

– коефіцієнт, що враховує тип території;

– коефіцієнт, що враховує повороти праворуч та ліворуч;

– коефіцієнт, що враховує вплив велосипедистів та пішоходів;

– коефіцієнт, що враховує рівномірність використання смуг руху.

Перехрестя на одному рівні являє собою ділянку вулично-дорожньої мережі, в якій відбувається взаємодія транспортних потоків та транспортних потоків з пішохідними, що є визначальним фактором при розв’язанні задач пов’язаних з ефективністю регулювання дорожнього руху.

Аналіз наведених вище методик показав, що розрахунок потоку насичення проводиться для окремої смуги руху у перерізі проїзної частини в межах стоп-лінії, тобто на межі зони перехрестя, без врахування зазначених вище взаємодій потоків, що на нашу думку є серйозним недоліком й призводить до завищених результатів показника потоку насичення.

Таким чином, в роботі проаналізовані розрахункові методики визначення потоку насичення, що надає можливість стверджувати про необхідність подальшого уточнення розрахунків потоків насичення шляхом врахування взаємодії транспортних потоків та транспортних потоків з пішохідними в межах перехрестя.

Література:

1. Webster F. Traffic signals / F. Webster, B. Cobbe // Road Research Technical Paper: HMSQ. – London, 1966. –№ 56. – P. 112.

2. Кременец Ю.А. Технические средства организации дорожного движения / Ю.А. Кременец, М.П. Печерский, М.Б. Афанасьев. – М.: ИКЦ «Академкнига», 2005. – 279 с.

3. Highway Capacity Manual. // TRB, Washington, DC, 2000. – 1134 p.