Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Здобувач Рикун О.М.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Інформаційно-інвестиційне забезпечення малих форм
аграрного господарювання в багатоукладній економіці

В умовах ринкового реформування й запровадження приватної власності у вітчизняній економіці сформувався сектор сільськогосподарських підприємств та домогосподарств населення. Багатоукладність в аграрній сфері передбачає існування різних організаційно-правових форм господарювання, коли кожна з них має всі умови для максимальної реалізації свого ресурсного потенціалу та ефективного ведення виробництва. Замість колгоспів і радгоспів, притаманних плановій економіці, в такий спосіб було створено закриті й відкриті акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, особисті селянські господарства, тощо [1, с. 161].

Наслідками аграрної кризи останніх років стало послаблення виробничих позицій крупнотоварного виробництва й виграш у конкурентній боротьбі малих форм аграрного господарювання – дрібнотоварних фермерських та особистих селянських господарств, котрі забезпечують переважні обсяги м’яса, молока, овочів, картоплі, плодів і ягід.

Не зважаючи на відмінності різних форм аграрного господарювання, їх об’єднують спільні проблеми стосовно інвестиційного забезпечення й інформаційно-консультаційної підтримки, невирішеність яких відчутно загальмовує розвиток українського сільського господарства та знижує його конкурентоспроможність в контексті вимог СОТ і викликів з боку зарубіжних товаровиробників.

Слід констатувати, що брак коштів для капітальних інвестицій та розбалансування фінансово-кредитної системи в аграрній сфері не дозволяє підвищувати кількісні та якісні показники сільськогосподарського виробництва. Залучення іноземних інвесторів дозволило б скоротити втрати вирощеної продукції та опанувати нові технологічні підходи аграрного виробництва. Світова практика свідчить, що іноземні інвестори входять на ринки країн, пропонуючи:

- експортні варіанти своєї продукції (в першу чергу – матеріально-технічні ресурси сільського господарства);

- спільні підприємницькі проекти (від надання ліцензій до створення спільних підприємств);

- пряме інвестування (у вигляді створення виключно власних підприємств).

На наш погляд, під кутом економічного розвитку вітчизняного аграрного сектору найбільш доцільно акцентувати увагу й зусилля на імпорті з-за кордону ліцензій та «ноу-хау» на провідну техніку й технології з метою створення на цьому підґрунті сучасних спільних підприємств і господарств з їх наступною експансією на ринки за межами України [2, с. 53-54].

Проблема залучення іноземних інвесторів безпосередньо пов’язується з їх ефективним інформаційно-консультаційним забезпеченням стосовно: збору, обробки й актуалізації даних про вітчизняне законодавство, ринкову кон’юнктуру, перспективи розвитку економіки, її окремих взаємопов’язаних підгалузей, планів конкретних аграрних підприємств і господарств, тощо.

Разом з цим, розвиток інформаційно-консультаційних дорадчих служб конче потрібний і самим сільськогосподарських товаровиробникам, зокрема малому агробізнесу, оскільки ефективний менеджмент напряму залежить від можливості доступу до інформації щодо змін цін, попиту й пропозиції на продовольчих ринках, можливості поповнення ресурсів (в рамках до-виробничої діяльності), визначення оптимальних каналів реалізації продукції (в рамках пост-виробничої діяльності) задля раціонального коригування раніше запланованих обсягів виробництва і гнучкішого розподілу коштів за статтями витрат і надходжень [1, с. 164].

Зразковим прикладом сучасного інформаційно-комунікаційного забезпечення аграрного виробництва можуть слугувати дані про застосування фермерами США комп’ютерних засобів комунікації та електронної комерції. За допомогою мережі Інтернет забезпечувався доступ до інформаційних послуг, здійснення онлайнових фінансових операцій, електронної торгівлі ресурсами та власною сільськогосподарською продукцією. Завдяки цьому 82 % фермерів відстежували поточні ціни на аграрних ринках, 56 % замовляли інформаційні послуги в сільському господарстві, 33 % одержували найсвіжішу офіційну інформацію від Міністерства сільського господарства США, 31 % фермерів підтримували кооперативні зв’язки з іншими фермерами, 28 % отримували консультації з боку мережі дорадчих служб, 31 % господарів здійснювали онлайновий облік та передачу поточних даних клієнтам і надавачам послуг [1, 162-163].

Таким чином, активізація застосування сучасних інформаційних технологій на засадах впровадження автоматизованих систем збирання, зберігання, обміну й обробки даних в сільському господарстві відноситься до першорядних завдань розвитку української економіки. Проблема впровадження електронного моніторингу аграрних ринків має бути державним пріоритетом, оскільки комп’ютерні Інтернет-технології дозволять значно підвищувати ефективність виробництва, сприяють зростанню темпів обігу фінансово-кредитних ресурсів, оптимізують маркетингові стратегії аграріїв на користь подолання аграрної кризи й відновлення провідних світових позицій українського сільського господарства.

Література:

1. Рикун О.М. Інформаційні технології в АПК в умовах формування багатоукладної економіки // Модели управления в рыночной экономике. Спец. выпуск: Информационные технологии в экономике и предпринимательстве: проб-лемы науки, практики и образования. – 2003. – Книга 1. – С. 161-165.

2. Рыкун А.Н. Проблемы привлечения иностранных инвестиций в многоукладный аграрный сектор // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2003. – Випуск 181. – С. 50-56.