Історія / 3. історія науки і техніки

Шейко Н.В.

Ніжинський агротехнічний інститут, м. Ніжин, Україна

Еволюція структури виробничих функцій при підготовці кормів до згодовування в селянських господарствах.

Пошук і становлення технологічних прийомів та примітивних засобів підготовки кормів започаткувався вслід за переходом від привласнюючого мисливсько-рибальського забезпечення життя людини до виробляючого господарювання використовуючи одомашнених тварин. За висловлюванням англійського археолога Гордона Чайлда, який також займався дослідженнями трипільських пам’яток, це дала людині контроль над створенням запасів їжі. Тваринництво, поряд з землеробством, було найважливішою галуззю господарства у східних слов’ян. Ця галузь забезпечувала населення продуктами харчування, тягловою силою при виконанні різних робіт та засобами пересування.

На теренах України розквіт цього виду предметно-практичної діяльності людини – підготовки кормових матеріалів проходив декількома етапами. І хоч не всі прояви життя давніх суспільств відбиті в матеріальних залишках однаковою мірою, все ж в загальних рисах можна окреслити основу селянського господарства головним чином завдяки комплексному використанню археологічних джерел та даних природничих наук.

В хронологічній послідовності виконання процесів підготовки кормів можна виділити характерні уклади техніки, під якими прийнято розуміти історично сформовану сукупність створених людьми технічних засобів, технологій, використовуваних видів енергії, ступінь застосування у виробництво результатів науки. Уклад техніки також характеризується тим технологічним способом виробництва, який існує на даній стадії суспільно-економічної формації. При цьому технологічний спосіб виробництва виступає як певні визначені форми і методи організації виробництва, спосіб поєднання виробників з технічними засобами, а також розподіл елементів праці в створенні кормового продукту.

Історія науково-технічного розвитку кормопереробних засобів, з одного боку, може розглядатись як еволюція технологічних прийомів та спеціалізованих знарядь праці, призначених для проведення зміни властивостей кормової сировини до властивостей кінцевого продукту придатного для споживання твариною. Еволюція відбувалась на основі вивчення і застосування фізичних явищ з метою полегшення і поліпшення вказаної діяльності, на характер організації та забезпечення якої накладав відбиток рівень розвитку людського суспільства стосовно конкретної досліджуваної епохи. Розвиток цього виду діяльності людини відбувався в напрямі двох взаємопов’язаних об’єктів: предмету праці та засобу виробництва.

Незалежно від стану розвитку технічних засобів для проведення кормоприготування, в загальному плані, необхідно виконати наступні функції: переміщувати і транспортувати вхідні, проміжні та кінцеві кормові матеріали (транспортні функції); змінювати властивості кормів в напрямі доведення до стану придатного для згодовування (технологічні функції); використовувати певну кількість енергії (енергетичні функції); контролювати процес та вимірювати його результати (контрольно-вимірювальні функції); вирішувати інформаційно-логічні задачі стосовно особливостей проведення роботи (логічні функції). Зовнішня сторона структури цих функцій залишається однаковою незалежно від стану розвитку техніки, форм організації праці та підготовленості виконавців. Однак внутрішня структура, що відображає сутність кожної функції та перерозподіл операцій між людиною і машинним засобом, постійно змінюється в бік поступового перекладання елементів функцій від проведення їх безпосередньо людиною до виконання машиною.

Другим важливим об’єктом предметно-практичної діяльності з підготовки кормів до згодовування є засоби праці, які розміщені між оператором і предметом праці (підготовлюваний кормовий матеріал). Ці засоби праці в процесі роботи зношуються, виходять з ладу і тому їх необхідно поновлювати й відтворювати. Причому, враховуючи потребу людини полегшувати працю і поліпшувати якість одержаної продукції, у процесі відтворення засоби праці необхідно вдосконалювати. Таким чином, поряд із комплексом першої експлуатаційної групи функцій з переробки кормових матеріалів, з’являється потреба виконувати другий комплекс – виробництво засобів виробництва. На різних етапах розвитку людства цей другий комплекс стосувався технічного рівня від найпримітивніших знарядь (ріжучі, ударні та теркові пристрої) до складних, як за сукупністю внесених в них технічних рішень, так і щодо насичення машин функціональним забезпеченням (багатоопераційні кормопереробні машини, потокові технологічні лінії, кормоприготувальні агрегати). В плані послідовності розвитку на першому етапі вся сукупність дій (подача корму на переробку, подрібнення, розтирання, змішування, відбір продукту) і контроль рухів здійснюється людиною. На другому етапі біологічна енергія людини або тварини передається до робочих органів з впорядкованим рухом через передаточні механізми. На третьому етапі приводні функції здійснюються механічною енергією сил природи або від теплових двигунів, а за людиною залишаються організаційно-технологічні та контролюючі функції. На четвертому етапі відбувається заміна людини в функції ведення процесу та контролю за ним виконавчими механізмами з електроприводом.

На підставі викладеного вище можна зробити висновок, що підготовка кормів тваринам є одним із важливих видів практичної діяльності людини в аграрній сфері, має тривалу історію розвитку і відігравала значну роль у становленні й розвитку техніки і проведення наукових пошуків.