Педагогические науки/ 3.Методические основы воспитательного процесса

Онищенко Ю.В., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Україна

Просторове мислення у вирішенні технологічних завдань

Діяльність, пов'язану з розв'язанням задач, основним змістом якої є оперування просторовими образами умовно назвали просторовим мисленням. Воно є суттєвим компонентом підготовки до практичної діяльності як вчителя обслуговуючої праці, так і представників багатьох спеціальностей швейного виробництва (закрійника, художника-модельєра , конструктора, технолога). Термін «просторове мислення» в психології не є загальноприйнятим. Про правомірність його використання сперечаються нерідко на тій умові, що будь-яке мислення є узагальнене і опосередковане відображення дійсності в її зв'язках і відношеннях, у тому числі і просторових.

Дані визначення потребують деякого уточнення. По-перше, вони позначають гносеологічну функцію мислення. Однак ця функція характерна і для інших психічних процесів, наприклад пам'яті, уяви, які також узагальнено і опосередковано відображають дійсність в образах і поняттях. Тому дане визначення не виявляє специфіки мислення. Для вивчення його особливостей більш продуктивним є аналіз його як особливого виду діяльності, що дає підґрунтя для розрізнення окремих процесів за їх психологічним змістом.

По-друге, далеко не завжди відображення дійсності в її просторових зв'язках і відношеннях (оперування ними) виступає як самостійне завдання мислення. Разом з тим є такі області людської діяльності, в яких встановлення просторових співвідношень, їх перетворення є спеціальним і нерідко дуже складним завданням. Психічна діяльність, що описується цим терміном, настільки специфічна, що дає, як нам здається, право на виділення її в особливий вид і позначення спеціальним терміном. Зміст і характер просторового мислення, його функції визначаються умовами, в яких воно формується, проявляється і довершується.

Просторове мислення у своїй найбільш розвинутій формі оперує образами, змістом яких є відтворення і перетворення просторових властивостей та відношень об'єктів: їх форми, величини, взаємного положення частин. Під просторовими співвідношеннями розуміють співвідношення між об'єктами простору чи між просторовими ознаками цих об'єктів. Вони виражаються поняттями про напрямок, про відстань, про їх відношення, про місце знаходження, про протяжність об'єктів, простору і т. п.

Просторове мислення — вид розумової діяльності, що забезпечує створення просторових образів і оперування ними в процесі вирішення різних практичних і теоретичних завдань. В.К.Сидоренко: просторове мислення - це діяльність, пов'язана з розв'язанням задач, основним змістом якої є оперування просторовими образами.

У ході онтогенезу просторове мислення проходить ряд закономірних етапів свого становлення: спочатку воно вплетене в інші види мислення, а в своїх найбільш розвинутих і самостійних формах воно виступає у вигляді просторових образів.

У процесі діяльності (ігрової, навчальної, трудової, спортивної) людина виділяє просторові співвідношення у просторі, що сприймає, відображає їх в уявленнях чи поняттях. Але їй нерідко доводиться не тільки їх фіксувати і, відповідно, регулювати свою діяльність, але й прогнозувати нові співвідношення, що раніше не сприймались. На основі чуттєвого пізнання заданих просторових співвідношень за допомогою складної системи розумових дій людина створює нові просторові образи і виражає їх у словесній чи графічній формі. Це досягається спеціальною діяльністю уяви, що забезпечує сприймання заданих просторових співвідношень, їх розумове творення і створення на цій основі нових просторових образів.

Терміном «просторове мислення» позначається доволі складний процес, куди включаються не тільки логічні (словесно-понятійні) операції, але й багато перцептивних дій, без котрих розумовий процес у формі образів протікати не може, а саме впізнавання об'єктів, представлених реально чи зображених різноманітними графічними засобами, створення на цій основі адекватних образів і оперування ними в процесі вирішення завдання.

Говорячи про просторове мислення, його специфіку, слід уточнити поняття простору. Термін "простір" має в науці два поняття. Він використовується до реального простору і простору абстрактного, математичного.

Просторове мислення є специфічним видом розумової діяльності, яка має місце у вирішенні завдань, що потребують орієнтації в практичному і теоретичному просторі (як видимому, так і уявному). У своїх найбільш розвинутих формах це є мислення образами, створеними на різній наочній основі, мислення забезпечує їх видозміну, трансформацію і створення нових образів, відмінних від вихідних.