Неустроєва Г.О.

Викладач кафедри Міжкультурної комунікації та іноземної мови Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут».

Особливості дистанційної освіти, як педагогічного феномена серед сучасних комп’ютерних технологій навчання іноземній мові.

В усіх розвинутих країнах та багатьох країнах, що розвиваються ідуть інтенсивні процеси інформатизації освіти. Розробляються шляхи підвищення якості вищої освіти, вкладаються великі кошти в розробку та впровадження нових інформаційних технологій. Все повніш проявляються тенденції використання в освіті дистанційної освіти як важливої складової частини відкритої освіти. Розвиток дистанційної освіти може стати важливою частиною реформи професійної освіти та допомогти у переході від репродуктивної до активної парадигми засвоєння знань та до освіти, заснованої на активній та конструктивній сумісній діяльності.

Активізується дистанційна педагогічна діяльність ( організація дистанційних семінарів, конференцій, робота з аспірантами, олімпіади, вікторини та інші). Говорячи про дистанційну форму навчання, треба зазначити про створення єдиного інформаційного освітнього простору, до якого треба віднести різноманітні електронні джерела інформації: віртуальні бібліотеки, бази даних, консультаційні служби, електронні учбові посібники, спеціально обладнані класи.

Як показує українська практика, використання інформаційних технологій та Інтернету під час навчання англійській мові в вузах поки що обмежено. Проте зміни, які тривають в системі вищої освіти пропонують учбовим закладам дуже великі можливості для створення такого освітнього середовища, де технології будуть перш за все спрямовані на потреби студентів.

Дистанційна освіта - це освіта, коли учень та вчитель розділені простором, а також учні можуть бути розділені один з одним. Сьогодні дистанційна освіта заснована на кращих Інтернет-технологіях навчання, тому дозволяє отримати необхідні знання навіть в домашніх умовах.

Тому, одним із найбільш важливих напрямків дистанційної освіти є створення єдиного навчального середовища та власної ліцензійної навчальної програми. При цьому програма повинна включати як базовий рівень граматики, фонетики, лексики, аудіювання для починаючих вивчати іноземну мову за межами вузу, так і продвинутий рівень для студентів старших курсів, який включає публіцистичні статті, неадаптовані тексти, аудіозаписи носіїв мови та функції синхронного перекладу[1].

Для української системи освіти найважливішими характеристиками розвинутого інформаційно-освітньго середовища масової високотехнологічної дистанційної освіти є : системність, принципово нова дидактична якість програмно-методичного забезпечення, широка функціональність, висока адаптація студентів до різноманітності вимог та викладачів до змісту навчання, технологічна мобільність [2].

Системність полягає в тому, що середовище повинно являти собою завершений, системно пов’язаний комплекс програмно-методичних засобів для всього циклу дисциплін, які необхідні для створення освітніх програм.

Нова якість програмно-методичного забезпечення з’являється при максимальному використанні візуалізації учбового матеріалу засобами мультимедіа, організації інтерактивної взаємодії із студентом за допомогою логічних засобів комп’ютерних програм та можливостей телекомунікації.

Широка функціональність дозволяє використовувати розроблені дидактичні засоби в різних формах отримання освіти (денної, вечірньої, заочної) та при різних конфігураціях технічних засобів, як розвинутих так і мінімальних.

Висока адаптація це доступ до вже виданих та доступних для студентів різноманітних посібників та підручників, що були видані в різних вузах, забезпечення можливостей для викладачів та студентів активно змінювати елементи середовища, враховуючи свої специфічні вимоги.

Технологічна мобільність є можливість використання елементів середовища в різних технологіях дистанційної освіти, які використовуються в вузах, в тому числі в системах “кейс-ДО” ( курс навчання на надрукованих носіях, що можуть включати аудіокасети), “теле-ДО” (відео-курс навчання з додатковими надрукованими матеріалами) та “Інтернет-ДО” (комп’ютерні програми, електронна пошта, Інтернет) [3].

Ефективність дистанційної освіти досягається шляхом повного та точного співпадання вимог освітнього стандарту та можливостей студентів та використання таких методів навчання :

1.методи навчання засобом взаємодії студента з освітніми ресурсами при мінімальній участі вчителя та інших студентів (самоосвіта),

2.методи індивідуалізованого викладання та освіти, для яких характерні взаємовідносини одного студента з одним викладачем або одного студента з іншим студентом,

3.методи в основі яких є представлення студентам учбового матеріалу викладачем, коли студенти не грають активну роль в комунікації,

4.методи, для яких є характерною активна взаємодія між всіми учасниками учбового процесу.

Значення цих методів та інтенсивність їх використання суттєво зростає з розвитком телекомунікаційних технологій. Особливу роль в учбовому процесі сучасних університетів грають комп’ютерні конференції.

До теперішнього часу не розроблена цілісна концепція підготовки спеціалістів на основі сучасних інформаційних технологій, яка дозволяє мати уяву про те, де, коли та з якою метою треба використовувати можливості комп’ютера, які програми повинні забезпечити ці можливості, як ефективно працювати в умовах інформатизації суспільства.

Таким чином до числа найбільш актуальних напрямків інформатизації підготовки професійної діяльності треба віднести педагогічні дослідження, спрямовані на розробку комп’ютерізації керуванням процесом дослідження.

Література:

1.Угольков В.В. «Дистанционное обучение с помощью компьютерных технологий»// Психолого-педагогический сборник научных трудов,выпуск 4, 2002г. Москва, с.62-64;

2. До Європейського простору вищої освіти// Економіст. – 2003. – №. 17-18 (1081-1082). –С.2-3.

3. Угольков В.В. «Роль Интернета в обучении иностранных языков в вузе»//Сборник научно-исследовательских работ,выпуск 9, с.117-121.