Право/ 10.Господарске право

К.е.н. Андріяко Ю.В., Андріяко Т.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Корпоративна форма організації бізнесу

як соціально-економічне утворення

Поглиблення ринкових перетворень, запровадження корпоративних відносин в економіці України призвели до широкого використання категорій корпоративності. Як правило, ці категорії ґрунтуються на таких поняттях, як корпорація, корпоративні відносини і використовуються у достатньо широкому тлумаченні різних процесів і явищ. На нашу думку, проблема з’ясування сутності корпоративних відносин лежить у площині дослідженні змісту поняття корпорація.

Погляди дослідників не мають одностайності у цьому питанні. Окремі дослідники-економісти під корпорацією розуміють, як правило, акціонерні товариства [1,2]. Правники у свою чергу також не мають у цьому питанні спільної точки зору. Дехто вважає, що термін „корпорація” походить від латинського corporatio, що означає союз, товариство, об'єднання [3], дехто вважає, що цей термін походить від латинського "corpus habere", що означає правовий статус юридичної особи [4], інші вважають, що корпорація не обов'язково є юридичною особою, проте однозначно є колективом (лат. corporalis – тілесний, речовий) [5]. 

Категорії корпоративності використовуються і в дослідженнях істориків. Зокрема в роботах, присвячених дослідженнях козацького устрою в Україні наголошується про те, що володіння Полуботка перебували у корпоративній власності Війська Запорізького. Воно ж вважалося власником земель, а окремі козаки набували права користуватися ними за військову службу [6,7]. Дослідження сучасних правників і економістів також свідчать, що становлення корпоративних відносин у різні історичні часи являли собою саме організацію, об'єднання зусиль по спільній діяльності для досягнення загальної мети [8,9].

Історія свідчить, що на всіх стадіях розвитку людства процеси об'єднання людей в різні соціальні групи займали пріоритетне місце.

Досить часто, переважно в наукових працях, які присвячені корпоративному управлінню, термін „корпорація” використовується як синонім терміну „акціонерне товариство”. На наш погляд така точка зору не зовсім коректна, оскільки вона переважно ґрунтується на підрядковому перекладі corporation для визначення сутності акціонерних товариств, тоді як це поняття є еквівалентом вітчизняному поняттю юридична особа.

Не визначене поняття корпорації і у вітчизняному законодавстві. Господарський кодекс України (ч.3 ст. 120 ) визначає корпорацію як „договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників", але такий підхід стосується лише об'єднань підприємств. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” (ст.1) фактично ототожнює поняття корпорації та юридичної особи.

Розвиток суспільних виробничих відносин свідчить про виникнення об’єднань для спільної діяльності, до яких можна застосувати поняття „організація”. В організації, яка утворена для досягнення економічних цілей, присутні риси і соціальні, і економічні, що дає підстави характеризувати її як соціально-економічну систему.

Німецький соціолог М.Вебер в своїй роботі „Основні соціологічні поняття” писав, що ”Для інших (наприклад, юридичних) пізнавальних цілей або для цілей практичних, може бути, натомість, доцільно або навіть неминуче розглядати соціальні утворення („держава”, „асоціація”, „акціонерне товариство”, „установа”) саме так, як окремих індивідів (наприклад, як носіїв прав і обов’язків або як суб’єктів, що здійснюють релевантні в правовому відношенні дії) [10].

На наш погляд, в залежності від рівня соціально-економічного утворення і його практичного спрямування, доцільно відрізняти три основні напрями застосування поняття „корпорація”. Перше, у широкому його розумінні, як соціальної системи, для характеристики групи осіб, які об’єднані спільною метою. Друге – як соціально-економічне утворення, для характеристики об'єднання окремих осіб із спільною метою здійснення економічної (господарської) діяльності. Трете – для характеристики об'єднання окремих осіб із спільною метою здійснення економічної (господарської) діяльності та які обрали (утворили) певну організаційно-правову форму для її ведення. За таким визначенням, наприклад, акціонерне товариство треба розглядати як корпорацію, але не визначати корпорацію лише як акціонерне товариство.

Об'єднання окремих осіб в організацію для розв’язання певних економічних проблем і завдань призводить до утворення якісно нового суспільного явища, яке має специфічну систему відносин – корпоративних.

Виходячи з запропонованих напрямів застосування і трактування поняття „корпорація” як соціально-економічного утворення, можна виділити такі основні групи корпоративних відносин:

Перша – це відносини між учасниками організації, підпорядковані однієї або декільком загальних цілей. Друга – відносини партнерів в спільній підприємницькій діяльності. Третя – відносини учасників в межах одного організаційно-правового утворення. Саме третя група корпоративних відносин може бути охарактеризована як корпоративна форма ведення бізнесу, яка ґрунтується на об’єднуючому факторі. За таких умов корпорацію, як соціально-економічне утворення, відрізняють від інших перш за все корпоративні відносини, що відображають такі основні елементи як соціально-економічні відносини між учасниками, організаційно-правову форму господарювання, систему внутрішніх норм, господарській механізм і систему управління, систему стимулів й мотивацій, економічні зв’язки тощо.

Тому, на нашу думку, корпорація або корпоративна форма організації і ведення бізнесу має бути визначена як соціально-економічне утворення, яке складається з певних осіб (фізичних і юридичних), які об’єднались для досягнення спільної мети у підприємництві (бізнесі) і власне суб’єктивне право на підприємництво реалізували через певну організаційно-правову форму. При цьому об'єднання може бути шляхом об'єднання капіталів, діяльності або об'єднання і капіталів, і діяльності. Застосування такого тлумачення корпорації як соціально-економічного утворення може бути основою для подальших досліджень в області корпоративних правовідносин, корпоративної власності, корпоративного управління тощо.

Література

1. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навч. посібн. – К.: Знання – Прес, 2002. – 317 с.

2. Сазонець І.Л., Сокуренко П.І., Вдовиченко Ю.В. Корпоративне управління: Навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2008. – 372 с.

3. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. Учебное пособие. – Х: фирма «Эспада», 2001.

4. Степанов П. В. Корпорации в российском гражданском праве, “Законность”, № 4, 1999 г.

5. Абрамов Я. Принципи корпоративного управління у світі. Чи слід їх запроваджувати в Україні. Юридичний журнал №5/2004.

6. Незнайома Кліо. Таємниці, казуси і курйози української історії. Козацька доба/ В.Горобець, Т.Чухліб, Київ, "Наукова думка", 2004р.

7. Мостяєв О. Елементи буржуазного укладу в Україні у ХVІ–ХVІІІ століттях. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознавство. Випуск 11. – К., 2007. – С. 24–28.

8. Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ): Учеб. для вузов. М., 1999.

9. Функ Я.И., Михальченко В.А., Хвалей В.В. Акционерное общество: история и теория. М., 1999.

10. Семенов Ю.И. Общество как целостная система // Социальная философия. Курс лекций. Учебник. - Под ред. И.А.Гобозова. - М.: Издатель Савин С.А., 2003.