Кузьма В.П. , Нікіфорова Л.А.

Донецький національний  університет економіки  і торгівлі

ім. М. І. Туган-Барановського

 

Психологічні аспекти лідерства в системі

управлінської діяльності

Багато хто в світі прагне займати перші лідуючі місця, бути лідером. Але не кожному це вдається або під силу. Можна сказати, виникає така проблема, як проблема лідерства, тобто пошук так званих методів, шляхів досягнення бажаного результату. Лідер – це глава, керівник; це людина, яка йде першою; яка досягає своєї мети за будь – яких обставин. А лідерство полягає у виконанні лідером своїх обов’язків, процес психологічного впливу однієї людини на інших людей при їхньому спільному прагненні до досягнення загальних цілей, на основі наслідування для отримання вищого результату для першого [1;с.44].

Актуальність цієї теми відображається в тому, що людина, яка прагне займати лідуючі позиції, повинна  «правильно підходити» до різних ситуацій, вміти зробити вигоду для своєї фірми, наприклад, з будь – якої угоди. Але головне -  психологічний вплив, переконливість.

Управлінська діяльність – це системотворчий фактор, що забезпечує цілісне функціонування, збереження і розвиток організації [3;с.38]. Ефективність управлінської діяльності лідера залежить від йго здібностей, досвіду, характеру та психологічних якостей особистості.

Так, наприклад, лідеру притоманне уміння вирішувати «неординарні», «нестандартні» управліеські проблеми; уміння «широко» мислити, тобто  знаходити вихід з ситуації, заздалегідь передбачати   усі можливі шляхи; уміння правильно забезпечити управлінську діяльність; уміння спікуватися, взаємодіяти, переконувати (що неодноразово згадувалося) та впливати, повинен правильно оцінювати ефективність діяльності підлеглих..

Але ж яке лідерство без конфліктів! Коли стаєш лідером, дуже важко уникнути конфліктів різних масштабів. Поштовхом до цього є розбіжність інтересів, різка розбіжність поглядів різних членів колективу, недоліки в організації виробництва і праці, нерівномірний розподіл функцій і відповідальності між працівниками [2;с.96].

Кожний лідер повинен знати як себе висти в таких ситуаціях.В залежності від поведінки лідера, у конфліктних ситуаціях можна виділити такі види:

ü     домінування, утвердження своєї позиції за будь-яку ціну;

ü     поступливість, підпорядкування, згладжування конфлікту;

ü     компроміс («я тобі уступлю, ти — мені»);

ü     співробітництво, створення взаємної спрямованості на ро­зумне і справедливе розв'язання конфлікту;

ü     запобігання конфлікту, відхід із ситуації, «закривання очей,
начебто нічого не відбулося» [3;с.47].

Найбільш ефективним, хоча  і труднореалізованим, стилем поведінки  лідера в конфліктній ситуації є стиль «співробітництва».

Розв’язку конфлікту повинен передувати процес пізнання та розуміння супротивника і процес самопізнання суб’єкта конфліктної діяльності.

Отже, для того щоб стати лідером треба володіти наступними психологічними якостями:

ü     впевненість у собі;

ü     гострий і гнучкий розум;

ü     компетентність як досконале знання своєї справи;

ü     сила волі;

ü     уміння зрозуміти особливості психології окремої людини;

ü     організаторські здібності.

Таким чином, можна зробити висновки: довіра до лідера – це визнання його високих здібностей, заслуг і повноважень, визнання необхідності, правильності і результативності його дій.

 

 

 

 

Список літератури

1.                     Зальна психологія. О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська. – К.: Либідь, 2005. – с.464.

2.                     Семенова А. В., ,Гурін Р. С., Осипова Т. Ю. Основи психології і педагогіки. – К.:Знання, 2006. – 319 с.

3.                     Р. К. Серьожникова, Н. Д. Пархоменко, Л. С. Яковецька. Основи психології і педагогіки. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 243 с.