К.біол.н.,
Масліков С.М., к.біол.н., Степченко Л.М., Спіцина Т.Л.
Дніпропетровський
державний аграрний університет
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЛАМПИ “БІОПТРОН” для ЛІКУВАННя РАН У
ДРІБНИХ ТВАРИН
Важко уявити розділ ветеринарної медицини, де б використовували стільки різних засобів і речовин, як при лікуванні ран. Їх арсенал насправді безмежний, причому крім традиційних засобів все частіше використовуються лазер, вакуумна терапія, сорбенти, гідрофільні мазі, різноманітні рослини і засоби тваринного походження [2, 3].
Приблизно 20 років тому учені під час дослідження поляризованого світла встановили його позитивну дію на тваринний організм. З тих пір у літературі описані випадки стимулюючого впливу монохромного світла на тканини, обмін речовин, імунну систему. Фірма “Zepter International” виготовила і випустила у продаж порівняльно недорогий і дуже зручний у використанні портативний генератор монохромного світлового випромінювання із спектром 400-2000 нм і ступенем поляризації 95 % (“Біоптрон”).
Прилад “Біоптрон” вже використовується у гуманній медицині і, як свідчить досвід лікарів, застосування поляризованого світла є особливо ефективним за лікування ран, що за звичайної терапії гояться дуже повільно (трофічні виразки, пролежні, опіки, рани на тлі діабету і т.ін.) [1, 4].
Матеріали та методика досліджень. Дослідження проводили в умовах
клініки факультету ветеринарної медицини ДДАУ на 10 кролях і 20 собаках.
У 1-й серії дослідів об’єктами дослідження були
безпородні кролі вагою 1,6-1,9 кг. З них формували дві групи
по 5 тварин. Усім тваринам на зовнішній поверхні вушної
раковини шляхом скарифікації шкіри робили поверхневі рани площею 4см2. В подальшому тваринам контрольної групи
ранову поверхню обробляли 3 %-вим розчином перекису водню, а дослідної ‑ щодобово рани після обробки 3 %-вим розчином перекису водню змащували тонким шаром окси-спрея і опромінювали лампою
“Біотрон” 1 раз на добу впродовж 4 хвилин.
В 2-й серії дослідів було обстежено і
в подальшому прооперовано 20 собак з
різноманітними патологічними процесами в ділянках черевної порожнини, молочної
залози, кінцівок та голови. В кожному
конкретному випадку обсяг оперативного втручання здійснювали відповідно до
загальноприйнятих методик, а саме: цистотомію, кесарів розтин, оваріоектомію і
гістеректомію виконували через парамедіанний лапаротомний доступ; новоутворення
піддавали екстирпації, а інфіковані рани ‑ повному висіченню. В усіх
випадках операційну рану закривали вузликовими швами.
Усі тварини залежно від особливостей післяопераційної терапії були поділені на 2 групи. Так, тваринам першої групи місцево двічі на добу застосовували лише 2 %-вий спиртовий розчин діамантового зеленого. У другій групі тваринам один раз на добу рани зрошували окси-спреєм, а після його висихання з відстані 5 см впродовж 4 хвилин опромінювали лампою “Біоптрон”. Для профілактики розвитку післяоперційних ускладнень тваринам обох дослідних груп внутрішньом’язово ін’єктували “Амоксицилін” (один раз на дві доби у дозі 1 мл/10 кг маси тварини). В післяопераційному періоді за тваринами спостерігали щоденно до одужання.
Результати власних досліджень
та їх аналіз. В першій серії дослідів у всіх
експериментальних тварин загоєння дефектів шкіри йшло під струпом, проте
динаміка загоєння дещо різнилась (таблиця 1).
Таблиця 1. Динаміка загоєння ран за
даними целофанографії
Доба дослідження |
Площа ранової поверхні, см2 |
|
Дослідна група |
||
1 |
2 |
|
1 |
4,0 |
4,0 |
7 |
3,56 |
2,39 |
12 |
1,95 |
0,82 |
14 |
1,30 |
0,14 |
18 |
0,28 |
- |
20 |
0,12 |
- |
22 |
- |
- |
Отримані дані щодо інтенсивності репаративних
процесів в ранах цілком корелюють з динамікою показників крові, що надані в
таблиці 2.
Таблиця 2. Морфо-біохімічні показники
крові у дослідних кролів
Показники крові |
Початкові |
На час
загоєння ран |
|
1 |
2 |
||
- еритроцити, 1012
/л |
6,310 |
6,480 |
7,403 |
- гемоглобін, г/л |
146 |
147 |
149 |
- гематокрит, % |
37 |
40,6 |
35,2 |
- лейкоцити, 109
/л |
8,2 |
8,5 |
8,6 |
- загальний білок, г/л |
91,3 |
91 |
96,5 |
- альбуміни, г/л |
34,02 |
36,17 |
36,19 |
- глобуліни, г/л |
57,28 |
54,83 |
60,31 |
В
другій серії дослідів клінічні спостереження показали, що в усіх тварин
загоєння післяопераційних ран йшло за первинним натягом, проте інтенсивність
загоєння була різною.
У тварин першої дослідної групи більш-менш
виразна ексудація відмічалась лише в першу добу досліду у вигляді незначної
кількості кров’янистої рідини, що виступала по лінії розрізу; на другий день
поверхня рани вже була сухою і вкрита фібрино-тканинним струпом. Крім того, у
тварин дослідної групи виразна гіперемія і незначний набряк країв рани
реєструвались тільки впродовж 2-3 доби після операції. У жодної тварини ми не спостерігали
будь-яких ускладнень, причому відторгнення струпу і епітелізація відбулися вже
на 5-6 добу.
Контрольна
група тварин відрізнялась різноманітністю клінічних проявів перебігу ранового
процесу. Так, у суки, якій проводили оваріоектомію, виразний запальний набряк
реєстрували впродовж 3 діб після оперативного втручання, а у тварин з пупковою
грижею та з інфікованою раною в ділянці стегна ‑ впродовж 4 діб. Крім
того, у останньої тварини з 3 по 6 добу в ділянці рани відмічалося обмежене
гнійне запалення. Відторгнення фібрино-тканинного струпа та повне покриття
дефекту шкіри епітелієм у тварин контрольної групи відбувалося лише на 8-9
добу.
Висновки
Методичне
опромінення випадкових та операційних ран поляризованим світлом (лампа
«Біоптрон») сприяє скорішому відновленню мікроциркуляторного русла в ділянці
ураження та нормергічному перебігу ранового процесу, що запобігає виникненню
післяопераційних ускладнень і призводить до скорочення строків загоєння ран на
3-4 доби.
Застосування
лампи «Біоптрон» не має жодних протипоказань і є ефективним засобом у комплексі
лікування ран у дрібних тварин (гризунів, котів, собак).
Література:
1. Аззам Р., Башара Н. Элипсометрия и поляризованный свет. Пер. с англ.‑М.:Мир,1989. – 328 с.
2. Жевандров. Применение поляризованого света. – М.: Наука,1978. – 176 с.
3.
Руденко
Т.В. Биоптрон. Светолечение – М.:
Наука, 1997. –56 с.
4.
Смит К., Хенеуолт Ф. Молекулярная фотобиология
(Процессы инактивации и восстановления). – М.:Мир, 1972.‑ 272 с.