Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики

Гура Н.А.

Донецький державний університет управління

НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ РОЗВИТОК ЯК ЧИННИК СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Економічне зростання є однією з найважливіших суспільних проблем, до якої постійно звернута найпильніша увага економістів і політиків. Саме темпи економічного зростання визначають динаміку економічного розвитку країни, її авторитет на міжнародній арені та історичні перспективи. Економічне зростання - це найважливіша макроекономічна категорія, яка є показником не лише абсолютного збільшення обсягів суспільного виробництва, а й здатності економічної системи задовольняти зростаючі потреби, підвищувати якість життя [1]. Саме тому економічне зростання включається до числа основних цілей суспільства поряд з економічною свободою та економічною ефективністю. При його розгляді головною стає проблема кількісного та якісного розвитку виробництва і поліпшення його структури.

Механізм економічного зростання розглядають у чистому вигляді, абстрагуючись від конкретних соціально-економічних відносин виробництва. Крім території та природних ресурсів можна назвати такі загальні фактори економічного зростання: народонаселення, заощадження і науково-технічний прогрес. Розрізняють два основних типи економічного зростання - екстенсивний та інтенсивний - залежно від того, за рахунок чого досягається розширене відтворення [1].

Екстенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціонуючих факторів при збереженні попередніх їх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів. За таких умов продуктивність праці та ефективність її залишаються фактично незмінними. Інтенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин виробництва (поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва тощо). При цьому зростають продуктивність праці та їх ефективність. Особлива роль у процесі інтенсивного економічного зростання належить науково-технічному розвитку [2].

На сучасному етапі розвитку країни економічне зростання неможливе без впровадження нової техніки та технології, що приводить до перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу, до фундаментальних змін в техніці, гармонійному поєднанні розумових, фізичних, психічних зусиль людини, в її духовному збагаченні. Основою науково-технічного розвитку країни є науково-технічний потенціал (НТП), що являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал включає: матеріально-технічну базу науки; наукові кадри; інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань, що здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві; організаційно-управлінську підсистему.

В Україні є потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення науково-технічного прогресу, посилення інтенсифікації тощо. На сучасному етапі в Україні існують об'єктивні умови для втілення в життя активної державної науково-технічної політики. Наша країна має потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі [3].

Зростання ВВП в Україні, яке вітчизняна статистика фіксувала на протязі 2000 – 2008 рр., стало неодмінним елементом переможних звітів українських урядовців, які сприймають це зростання як свідчення правильно здійснюваної ними економічної політики. Проте переможні цифри, судячи з коментарів спеціалістів, не викликають особливого ентузіазму. Адже не можна говорити про економічне зростання взагалі, не торкаючись проблем його якості, забезпечення прогресивних інноваційних змін.

Згідно з існуючим станом соціально-економічного розвитку України можна визначити такі основні стратегічні пріоритети, що стають перед нашою державою: підвищення конкурентоздатності національної економіки; забезпечення гідної праці та добробуту людей; національна безпека; регіональна політика; глибока перебудова соціальної сфери; енергетична безпека народного господарства й енергозбереження.

Шлях до економічного процвітання, який Європа пройшла за сотні років, Україна повинна пройти за п’ять-сім років, максимум десять, та лише якщо зробить економічний стрибок. Вона має прийняти цей виклик і стати місцем формування нових моделей економічного розвитку, тільки тоді Україна відбутися як повноцінна держава.

Для підвищення конкурентоздатності вітчизняної промисловості необхідним є визначення механізмів підтримки економічного зростання. На сучасному етапі економічного розвитку, коли пошук шляхів підвищення ефективності виробництва є одним з ключових завдань, роль інновацій набуває не тільки особливої важливості, але й виняткової ролі в конкретизації стратегії споживання ресурсів, підвищення ефективності їх використання. Це обумовлено двома аспектами: особливостями характеру науково-технічного прогресу на сучасному етапі та необхідністю суттєвого підвищення ефективності використання і економії ресурсів як одного з найважливіших шляхів інтенсифікації виробництва.

На відміну від розвинутих країн, які до 85-90% приросту ВВП забезпечують через виробництво і експорт наукомісткої продукції, Україна поки що розвивається без суттєвого використання результатів наукових досліджень. Частка вітчизняної наукомісткої продукції становить близько 0,1% на світовому ринку. Українська економіка представлена на цьому ринку переважно продукцією авіаційної промисловості та оборонно-промислового комплексу. Основу українського експорту складає продукція сировинної галузі – металургія.

Таким чином, можна зробити висновок, що особливої ваги набувають високотехнологічні галузі і новітні типи виробництва, які базуються на знаннях як основному виробничому ресурсі. Тому держава повинна стимулювати широке впровадження нових інформаційних технологій в країні. Результатом науково-технічної політики держави має стати модернізація індустрії у напрямку забезпечення конкурентоздатність країни найближчим часом, а також створення та розбудова галузей «нової економіки», які забезпечать стале економічне зростання.

Література:

1. Геєць В. М. Нестабільність та економічне зростання. – К.: Інститут економічного прогнозування, 2003. – 344 с.

2. Лизун М.В. Моделі економічного зростання світової та української економіки // Журнал європейської економіки, Тернопіль. - 2006. - №2(5).- С.161-170.

3. Мікловда В., Пітюлич М., Шинкар В. Макроекономічні тенденції стабілізації економіки України і перспективи економічного зростання // Регіональна економіка. – 2004. – №1. – С. 7-15.

4. Закону України «Про Державну програму економічного та соціального розвитку України на 2008 рік» (www.rada.gov.ua).

5. Важинський Ф.А., Ноджак Л.С., Шульган Ю.Б. Техніко-технологічне оновлення як фактор інтенсифікації виробництва // Економіка промисловості. – Донецьк: Інститут економіки промисловості НАН України. – 2007. – №1 (36). – С. 35-38.