Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Глушко А.В.., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Методичне забезпечення диференційованого підходу до формування графічних понять

На нашу думку, на одне із провідних місць у шкільній графічній освіті в процесі формування графічних понять повинна висуватися ідея рівневої диференціації вимог до підготовки учнів з креслення.

Суть рівневої диференціації полягає в тому, що, навчаючись за однією програмою, учні можуть її засвоїти в залежності від індивідуальних здібностей, бажання, інтересів тощо, на різних рівнях підготовки, але не нижче обов’язкового. Рівнева диференціація створює сприятливі умови для досягнення кожним учнем заданого рівня сформованості графічних понять та забезпечує орієнтацію графічної освіти на особистість.

Враховуючи вікові особливості учнів 8-9 класів, нами визначено основні цілі диференційованого вивчення шкільного креслення, а саме:

• створення компенсуючих умов на початку навчання креслення;

• допомога в усвідомленні учнями рівня свого інтересу до креслення;

• створення умов для подальшого навчання через забезпечення посильного рівня складності.

Диференціація може здійснюватися:

• за характером індивідуальних особливостей учнів;

• за способом організації їх пізнавальної діяльності;

• за рівнем вимог до засвоєння програмного матеріалу;

• за характером допомоги учням, яка визначає рівень їх діяльності.

Впровадженню рівневої диференціації сприяє і зміст предмета “Креслення” (8-9 класи), який включає достатню кількість завдань. Це дає змогу забезпечити засвоєння матеріалу на різних рівнях навчальних вимог.

Рівнева диференційованість змісту креслення та індивідуальні особливості учнів є основою для їх поділу на типологічні групи. У психолого-педагогічній літературі зустрічаються різні підходи до типології учнів за їхніми індивідуальними особливостями та визначення оптимальної кількості таких груп. Спираючись на результати досліджень, поділ учнів на типологічні групи здійснювався за рівнями научуваності та навченості.

При організації процесу формування графічних понять в учнів на уроках креслення в умовах рівневої диференціації доцільно орієнтуватися на три рівні научуваності:

Високий рівень научуваності: загальні схеми виконання завдань фактично засвоюються в процесі їх первинного пояснення. У багатьох випадках учні можуть самостійно знаходити розв’язання змінених і ускладнених завдань.

Середній рівень научуваності: способи виконання типових завдань засвоюються після розгляду кількох зразків, змінені й ускладнені завдання розв’язуються з використанням вказівок учителя.

Низький рівень научуваності: при засвоєнні нового матеріалу виникають певні труднощі, у багатьох випадках необхідна допомога, матеріал обов’язкового рівня опановується після досить тривалого тренування, здатність до самостійного виконання змінених і ускладнених завдань, як правило, не проявляється.

Щодо рівня навченості доцільним є орієнтування на класифікацію рівнів навченості І.М. Чередова, сутність якої полягає у визначенні критеріїв, які лежать в основі диференціації.

Вищий рівень навченості: учні в будь-якій навчальній ситуації демонструють міцні знання раніше вивченого матеріалу для виділення істотних ознак поняття; складання орієнтовної основи нового вміння; узагальнення.

Високий рівень навченості: у більшості навчальних ситуацій учні виявляють знання, вільно використовують їх при аналізі і засвоєнні нового матеріалу.

Середній рівень навченості: учні не завжди володіють знаннями обов’язкового програмового мінімуму при знайомстві з новими поняттями.

Низький рівень навченості: школярі мають обмежений фонд дієвих знань, не здатні на його основі аналізувати новий матеріал, виводити поняття, закономірності.