Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Присяжнюк В.П., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Дидактичний аналіз проблем розвитку технічної творчості учнів

Ринкова економіка змушує до перегляду змісту, форм і методів науково-технічної творчості. При розгляді системи навчання та виховання, що склалася у сільських загальноосвітніх середніх школах, з позицій даного дослідження, виявлена недооцінка технічної творчості учнів як дієвого фактора навчання і виховання учнівської молоді - майбутніх спеціалістів. В окремих випадках має місце спроба звести все різноманіття видів творчої діяльності лише до технічної творчості учнів, яка, в свою чергу, часто зводиться до репродуктивної діяльності (виготовлення моделей за зразком, копій відомих приладів та пристроїв). Така робота, безумовно, формує загальнотрудові вміння та навички, виховує працьовитість, інтерес до техніки. Однак компонентів творчості в ній явно недостатньо, якщо говорити про творчість майбутнього спеціаліста. Створення і функціонування ефективних форм технічної творчості учнів пов’язане з цілим рядом проблем, які можна розділити на п’ять груп.

До першої групи віднесено проблеми організаційно методичного характеру:

– нині технічна творчість учнів не знайшла належного місця в системі навчально-виховного процесу;

– технічна творчість учнів часто не підпорядкована конкретним завданням комплексної підготовки учнівської молоді і носить абстрактний характер, не визначена її цільова функція в загальній системі виховання, зміст роботи;

– відсутні методичні рекомендації щодо технічної творчості учнів, що відображають специфіку і особливості її організації в нових соціально-економічних умовах;

– відсутні науково обґрунтовані програми методичної підготовки до творчої діяльності учнів;

– недостатньо використовуються соціально-економічні можливості технічної творчості учнів;

– не обґрунтована система психолого-педагогічної підготовки вчителів до керівництва технічною творчістю учнів;

– немає необхідної кількості сучасної літератури для практичного використання в організації технічної творчості учнів.

До другої групи належать технічні проблеми:

– відсутня матеріально-технічна база для виконання комплексу творчих робіт на належному технічному, технологічному, естетичному і організаційному рівнях;

– не розв’язані питання централізованого забезпечення сільських загальноосвітніх середніх шкіл матеріалами, комплектуючими виробами, інструментами, обладнанням для технічної творчості учнів.

До третьої групи віднесено фінансові проблеми:

– не передбачено фінансування на потреби технічної творчості учнів по лінії Міністерства освіти і науки України;

– в умовах становлення ринкової економіки практично зникла допомога базових підприємств матеріалами та комплектуючими виробами.

Четверта група проблем - правові:

– не розроблено положення про конструкторську, дослідну і творчу роботу у сільських загальноосвітніх середніх школах в умовах ринкової економіки, а також положення про базове підприємство;

– не передбачені пільги для абітурієнтів вищих закладів освіти, які брали активну участь у технічній творчості.

До п’ятої групи проблем належать суб’єктивні фактори:

– бракує вчителів, які бажають в умовах економічної скрути вести технічні гуртки, очолити експериментально-конструкторські бюро;

– відсутній досвід організації технічної творчості учнів в умовах ринкової економіки;

– участь вчителів в експериментально-конструкторській роботі, в керівництві гуртками технічної творчості не є в даний час обов’язковим компонентом їхньої професійної діяльності.

Для вирішення зазначених проблем потрібно, насамперед, розглянути деякі принципові питання організації позаурочної роботи з технічної творчості учнів. До таких належать питання про принципи, форми та види позаурочної діяльності, а також критерії вибору організаційних форм її проведення.

При домінуючому значенні трьох провідних складових - виховної, навчальної і профорієнтаційної роботи - технічна творчість учнів буде, на наш погляд, все більше набувати суспільно корисний напрям, стаючи на вищих своїх рівнях різновидністю продуктивної праці, яка відтворюється у раціоналізаторській і винахідницькій діяльності. Одним з найважливіших критеріїв її оцінки повинен стати конкретний внесок юних техніків у корисні суспільству справи.