Пацкан Ю.Ю., Федотова Л.А.

Спеціалізована школа №67 еколого-економічного профілю

м. Дніпропетровська

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДИ М.В. ЛОМОНОСОВИМ

ЯК ПЕРЕДІСТОРІЯ СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Тема роботи обумовлена безперервним інтересом до наукової спадщини видатного вченого та її ролі у формуванні сучасного наукового світогляду. Цікавість по відношенню до Михайла Васильовича Ломоносова ніколи не в’яне. За справедливим зауваженням В.І. Вернадського, Ломоносов «здається нам нашим сучасником стосовно тих задач і цілей, які він ставив у науковому дослідженні». Про М.В. Ломоносова, можливо, частіше, ніж про будь-якого іншого ученого, говорять, що він був енциклопедистом. Енциклопедизм пояснюється багатим, рідкісним природним обдаруванням людини, багатократно підсиленим його цілеспрямованістю та величезною систематичною працею.

Всій творчості М.В. Ломоносова – чи візьмемо ми його природничо-наукові праці, чи його поетичний доробок – властива внутрішня, органічна єдність. Але чим пояснити таку чудову єдність при такій різноманітності областей знань, явищ і предметів, на які звертала увагу ця людина?

Логічна єдність, яка майже з відчутною на дотик ясністю пронизує все створене М.В. Ломоносовим, витікає з розуміння ним єдності природи та наявності невеликого числа фундаментальних законів, що лежать в основі всієї разючої різноманітності явищ, які можна спостерігати в ній. Прагнення розкрити ці закони, щоб використати їх в інтересах людини, розвитку всієї батьківщини, було постійним внутрішнім стимулом творчості М.В. Ломоносова. Ці сміливі наміри вченого XVIII століття схожі на мрію А. Ейнштейна про відкриття кількох основних законів, які пояснили б будь-які явища у фізичному світі. Логічну єдність робіт М.В. Ломоносова уважний читач виявить не тільки між працями М.В. Ломоносова з природничих наук та філософії, але й між ними та його поетичною творчістю.

Ми досліджували наукові праці М.В. Ломоносова з металургії, гірничої справи та геології, грунтознавста і мікроскопії матерій, використовуючи оригінали «Слово про народження металів з трясіння землі» (час написання 1757 р.) та «Про шари земні» (час написання 1761 р.).

Вважається, що екологія, як самостійна наука остаточно сформувалася до кінця ХІХ століття. Разом з тим, накопичення відомостей про залежність тварин та рослин від зовнішніх умов почалося з давніх часів і продовжується в наш час. Найважливішою основою сучасної екології є системне пізнання зв’язків живих організмів (у тому числі людини, суспільства) як обмінних процесів відкритої системи з середовищем.

Погляди М.В. Ломоносова про те, що наша планета не застигла раз і назавжди, що в ній відбуваються процеси, які в масштабі тисячоліть радикально змінюють її вигляд, розвиваються і в кінці ХХ та на початку ХХІ століть з точки зору проблем природно-екологічних. Використовуючи аналітичний підхід, мікроскопію, матеріалістичне розуміння понять «жива речовина», «життя», Ломоносов дав первинне пояснення біологічній різновидності планети і одночасно єдності її походження.

Розвиток ідей М.В. Ломоносова знайшов продовження в постулатах сучасної екології:

- життя в значно більшій мірі явище космічне, ніж земне. Космічне середовище біосфери є джерелом сонячної енергії, яка визначає сприятливі екологічні умови життя. Від небезпечного космічного випромінювання біосфера, захищена магнітним полем та озоновим екраном;

- сучасна жива речовина має властивості що притаманні тільки їй: існування у формі чергування поколінь дисперсних тіл – живих організмів, велика хімічна різноманітність, висока швидкість хімічних реакцій, вільна енергія, прагнення заповнити весь можливий простір;

- екосистеми переробляють відходи за таким принципом: якщо речовина є продуктом життєдіяльності одного організму, то в екосистемі обов’язково знайдеться інший організм, спроможний його утилізувати;

- умови життя організмів визначаються загальним потоком випромінювання в оточуючому середовищі. Організми, що живуть на поверхні Землі або поблизу неї, сприймають потік енергії, який складається із сонячного випромінювання та довгохвильового теплового випромінювання від ближчих тіл. Ці два фактори визначають кліматичні умови середовища – температуру, швидкість випаровування води, рух повітря та води;

- виникнення соціальної екології зв’язане з необхідністю всебічного осмислення та гармонізації природо перетворюючої діяльності суспільства. Вона стає основою переорієнтації різних сфер діяльності людини, зміни їх змісту.

Таким чином, можна зробити висновки, що праці М.В. Ломоносова безсумнівно мають велике наукове і практичне значення для розвитку природознавчих наук. Вони вплинули на велику кількість подальших досліджень явищ природи, відкриття її законів і стали передісторією розвитку сучасної екології.