Экономические науки/10.Экономика предприятия.

Нотовський П.В., ас.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Україна

методичні підходи до Формування стратегій управління ризиками інвестицій підприємств передачі та розподілу електричної енергії

Інвестиційна діяльність являє собою динамічний процес. Як будь-який процес, особливо той, що викликає певні протидії, він потребує стратегічних підходів управлінні. Оскільки зміни стосуються всіх основних організаційних складових, включаючи структуру кадрів, зайнятість, кваліфікацію, технологію, обладнання, продукцію, ринки збуту, то, відповідно, вхідним моментом ефективності інвестицій виступає ризик, а вихідним – розробка стратегії управління ризиками з урахуванням усіх аспектів сприяння та протидії.

Для того, щоб визначити перспективи реалізації інвестиційних проектів підприємствами передачі та розподілу електричної енергії (ППРЕЕ) , необхідно: визначитись з основними стратегіями дій в умовах ризику та визначити основні методи управління різними видами ризиків, оцінити загальну ефективність стратегічного управління інвестиційною діяльністю.

Висока концентрація ризику – це не обов’язково погано, все залежить від готовності підприємства інвестора прийняти ризики. На жаль, більшість вітчизняних ППРЕЕ взагалі не мають стратегії бізнесу, не кажучи вже про стратегії ризик-управління інвестиційною діяльністю. Водночас, враховуючи сучасний стан розвитку галузі та подальші перспективи, інвестиційні стратегії та ризик-стратегії є життєво необхідними для даних підприємств.

Ефективна стратегія дозволяє виділити типи ризиків, які можуть принести підприємству вигоди, вказує на максимальний обсяг ризиків, які підприємство може взяти на себе. При формулюванні стратегії підприємства відносно інвестиційних ризиків важливим є те, щоб усі суб’єкти інвестицій розуміли загальну стратегію ризиків.

Тобто, ризик-стратегія інвестиційної діяльності – це багатоаспектна категорія. Так, Г. Мінцберг, Б. Альстренд та Д. Лемпел визначають ризикову стратегію відносно її п’яти напрямків: стратегія – це план управління, орієнтир чи напрямок розвитку із сучасного в майбутнє; стратегія – це принципи поведінки або модель поведінки; стратегія – це позиція; стратегія – це перспектива; стратегія – це прийом з метою перехитрити суперника [1, с. 563]. Важливо представити ризик-стратегію інвестиційної діяльності в системі загальної стратегії підприємства як важливий, життєво необхідний елемент даної системи.

Ефективне стратегічне управління інвестиційними ризиками підприємства сприяє досягненню та позитивному сприйняттю рівня ризиків для інвесторів. Зниження інвестиційних ризиків у рамках окремих інвестицій призводить до зменшення вартості капіталу, задіяного в інвестиційному процесі, та підвищення загальної вартості самого підприємства.

Метою стратегічного управління інвестиційними ризиками повинно бути створення системи інвестиційної безпеки підприємства. Саме таке визначення мети ризик-стратегії інвестиційної діяльності враховує важливі моменти: по-перше, ризики розглядаються відносно до мети, на досягнення якої і націлено інвестиційне рішення; по-друге, ризики представляються як можливість досягнення обраної мети в силу невизначеності, які притаманна будь-якому середовищу; по-третє, управління ризиками відповідно до стратегічної мети, звичайно передбачає і розробку стратегічних так і тактичних завдань [6, c313]

Таким чином, ризик-стратегія управління інвестиційною діяльністю являє собою вплив управляючої підсистеми на інвестиційну безпеку підприємства шляхом упорядкування ресурсних потоків та ефективної взаємодії підприємства із невизначеним зовнішнім середовищем.

Будь-яка стратегія управління інвестиційними ризиками суб'єкта господарювання включає в себе принаймні один (або кілька) методичний підхід нейтралізації ризиків як сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення співставності результативності інвестиційної операції суб'єкта господарювання із відповідним рівнем інвестиційного ризику [2, с. 79].

Саме базові стратегії та мінімальний набір стандартних методів мінімізації ризиків створюють необхідність розробки нових, більш сучасних моделей стратегічного управління інвестиційними ризиками. Для розробки типових ризик-стратегій інвестиційної діяльності підприємств пропонується модель «Ризик-Стратегія» (рис. 1). В основу розробки даної матриці лягли основні маркетингові моделі оцінки привабливості ринку та конкурентоспроможності товару/бізнесу: модель Shell/DPM - дозволяє оцінити кількісні і якісні параметри господарської діяльності підприємств галузі з метою розробки стратегій, модель BCG – дозволяє оцінити місце бізнесу на ринку з метою розробки стратегії; модель General Electric / McKinsey - спрямована на визначення майбутнього прибутку або майбутньої віддачі капіталовкладень, які можуть бути отримані підприємством; модель Hofen/schendel – спрямована на аналіз знов виниклих організацій і заснована на теорії життєвого циклу тощо [7, с. 89]. Розглянуті вище матричні методи маркетингового планування у світовій практиці як правило використовуються багатогалузевими підприємствами для оцінки та планування стратегій портфельних інвестицій. Але якщо розглядати ППРЕЕ України, яке функціонує у одній галузі, та має більшість інвестицій порівняних за своїм характером до унікальних чи особливих, на нашу думку, можна констатувати можливість розгляду сукупності таких інвестиційних проектів як портфелю інвестицій. Тобто кожен окремий інвестиційний проект в енергетичній галузі можливо розглядати як окреме підприємство.

Запропонована модель «Ризик-Стратегія» являє собою матрицю, розташовану у двовимірній системі координат відповідності ступеню ризику до ступеню ефективності інвестиційного проекту. По осі абцис розташовані види ризику, по осі ординат – нечітко-лінгвістичні значення, які можуть приймати ризики. На перетині кожної області формується стратегія поведінки суб’єкта господарювання в невизначених ризикованих умовах.

Рис. 1. Модель «Ризик-Стратегія»

На рис. 1. представлені варіанти тактичних ризик-стратегій інвестиційної діяльності при різних видах та рівнях ризику.

Сутність представлених стратегій може бути сформульована наступним чином:

1. Відмова від проекту – немає ніякого сенсу в його реалізації;

2. Перенесення проекту – є сенс зачекати в реалізації проекту до змін зовнішнього чи внутрішнього становища на краще;

3. Скорочення обсягів фінансування – необхідно скоротити обсяги фінансування проекту для зменшення можливих втрат від реалізації проекту, та залучення акумульованих грошей у інші проекти;

4. Спільна відповідальність – приєднання програми реалізації проекту до програми реалізації проекту з більшою ефективністю чи рівного для зменшення ступеню ризику чи збільшення ефективності за рахунок перерозподілу відповідальності.

5. Концентрична диверсифікація – залучення додаткових інвесторів, основна діяльність яких залежить від мети реалізації проекту;

6. Конгломеративна диверсифікація – розподіл відповідальності між учасниками інвестиційного проекту, тобто розширення проекту за межі початкової мети його реалізації;

7. Горизонтальна диверсифікація – розподіл відповідальності між усіма структурними ланками підприємства чи підприємств компаньйонів інвестора, тобто ;

8. Траншове фінансування проекту – фінансування проекту невеликими траншами для можливості більш чіткого контролю за реалізацією проекту на кожному його етапі;

9. Вдосконалення виробництва – поліпшення умов реалізації проекту за рахунок зменшення витрат на реалізацію чи страхування ризику;

10. Моніторінг проекту – реалізація проекту з проведенням моніторингу щодо можливих ризиків та їх усунення;

11. Впевнена реалізація проекту – безсумнівна реалізація вигідного проекту.

Усі наведені в матриці ризик-стратегії відображають різні підходи до реалізації інвестиційного проекту та пов’язані зі зміною стану одного чи декількох видів ризиків.

Для кожної вищенаведеної стратегії підґрунтям є наявність деякої особливості проекту (підприємства), її конкурентної переваги, яка встановлюється шляхом проведення аналізу середовища підприємства (зовнішнього та внутрішнього).

Як уже зазначалось, кожна ризик-стратегія інвестиційної діяльності не може бути реалізована без конкретних методів нейтралізації або мінімізації ризиків. Саме комплексними діями інвестор може зменшити ризик, але повністю його усунути важко.

Таким чином, у ході управління ризиком залежно від типу ризику, його не можна повністю уникнути але можна зменшити потенційно можливі втрати. Якщо внутрішні ризики можна зменшити та нейтралізувати за рахунок якісного менеджменту, то стосовно зовнішніх ризиків, які аналізуються в роботі, можна говорити про мінімізацію їх наслідків за допомогою чіткого стратегічного планування. Загальний механізм інвестиційної діяльності підприємств ППРЕЕ України повинен ґрунтуватись на детальному аналізі зовнішнього та внутрішнього середовища. Важливим елементом реалізації інвестиційної стратегії виступає пошук джерел інвестування. Щоб ефективно конкурувати на ринку інвестиційних ресурсів, необхідно пропонувати якомога ефективніші проекти та бути прозорими для інвесторів.

Список литератури:

1. Брейли Р. Принципы корпоративных финансов. / Р. Брели, С. Майерс. – М. : «Олімп-Бизнес», 2004. – 1008 с. ISBN 5-901028-67-8

2. Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства. / І.З. Должанський, Т.О. Загорна. - К. : Центр навчальної літератури, 2006.- 382 с.

3. Идрисов А.Б. Стратегическое планирование и анализ эффективности инвестиций. / А.Б. Ирдисов, С.В. Картышев, А.В. Постников. – М. : Филин, 1996. – 652 с.

4. Кинев Ю.Ю. Оценка рисков финансово-хозяйственной деятельности предприятий на этапе принятия управленческого решения. / Ю.Ю. Кинев // Менеджмент в России и за рубежем. – 2000. - №5. – С. 11 – 14

5. Кныш М.И. Стратегическое планирование инвестиционой деятельности/ Кныш М.И., Перекатов Б.А., Тютиков Ю.П. - СПб. : Изд.дом "Бизнес-Пресса", 1998. - 315 с. - ISBN 5-8110-004-9

6. Нотовський П.В. Механізм стратегічного управління ризиками інвестиційної діяльності підприємств енергетичної галузі / П.В. Нотовський // Вісник Дніпропетровського національного університету. Економіка : проблеми теорії та практика. – Дніпропетровськ : ДНУ. – 2009. – № 251(II). – С. 306–314.

7. Хулей Г. Маркетинговая стратегия и конкурентное позиционирование [Текст] : учебное пособие / Грэм Хулей, Джон Сондерс, Найджел Пирси. - Днепропетровск : Баланс Бизнес Букс, 2005. - 800 с. ISBN 966-8644-16-6