Сущенко А.М.

Сумський Національний Аграрний Університет

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДЖЕРЕЛ ВІДНОВЛЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Необхідно пам'ятати, що безперебійне формування фінансових ресурсів, їхнє раціональне використання має величезне значення для забезпечення безперервності відтворювального процесу, тому що фінансові ресурси є найважливішим джерелом розширеного відтворення, зниження їхнього обсягу веде до скорочення масштабів інвестицій у виробничу сферу.

Одним із головних напрямків удосконалювання механізму господарювання на сучаснім етапі є корінна зміна змісту і напрямку дії механізму фінансування джерел відновлення основних фондів. Нашим завданням є питання розроблення різних альтернативних варіантів вибору найбільше сприятливого варіанта і джерела фінансування, що забезпечує відтворювальний процес і інвестиційну активність.

Формування фінансових коштів, необхідних для відновлення основних фондів у їхній активній частині здійснюється за рахунок власних коштів, коштів отриманих від фінансово-кредитної системи і використання недержавних інвестицій. Ми вважаємо, що механізм фінансування джерел відновлення повинний включати оцінку як зовнішніх так і внутрішніх джерел. До внутрішніх фінансових ресурсів відносяться кошти амортизаційного фонду, нерозподілений прибуток, страхова сума відшкодування збитків, зв'язаний із утратою майна, а також суми, отримані від продажу вибулих основних фондів. До зовнішніх фінансових ресурсів необхідних для відновлення відносяться довгострокові позички, що зможуть бути подані у вигляді кредиту або лізингу і кошти іноземних інвесторів. Вивчена структура фінансових ресурсів відновлення основних фондів в АПК вимагає оцінки існюючих і запропонованих альтернативних варіантів.

Формування фінансових коштів, необхідних для оновлення основних фондів в їх активній частині здійснюється за рахунок власних коштів, коштів отриманих від фінансово-кредитної системи і використання недержавних інвестицій. До переходу на ринкові умови господарювання значна частка коштів, що спрямовуються на відтворювання матеріально-технічних ресурсів, надходило на підприємства на основі внутрішньогалузевого перерозподілу або прямого виділення у вигляді коштів державного бюджету. Однак, принципи ринкового господарювання, впровадження комерційних начал в діяльності сільськогосподарських підприємств зажадали принципово нових підходів до формування джерел оновлення. Ситуація ускладнилася і загальним складним економічним станом сільськогосподарських товаровиробників. Розрив господарських зв'язків, що склалися, нерегульований ринок, диспарітет цін, слабке використання фінансово-кредитних важелів висунули на перший план проблему розробки нових альтернативних джерел оновлення основних засобів і вивчення і аналіза існуючих для їх подальшого удосконалення.

Оскільки основні фонди виявляють собою один із чинників виробництва, витрати зв'язані з їхнім використанням, враховуються в складі виробничих витрат як окремий елемент, а самі витрати по використанню основних фондів відрізняються від інших витрат на виробництво й обертання. Якщо всі інші витрати випливають із фактично здійснених витрат, то витрати, зв'язані з використанням основних фондів, відносяться на собівартість розрахунково, шляхом нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до прийнятого в законодавчому порядку методикою. У залежності від прийнятого способу нарахування амортизації одержуємо різну суму нарахувань, різну суму і динаміку формування амортизаційного фонду, відповідно і різну спроможність підприємств до відновлення основних фондів. На нашу думку з поля зору керівників випала така найважливіша функція як контроль за утворенням і цільовим використанням фонду амортизації.

Проблема відновлення основних фондів за рахунок такого джерела фінансування, як амортизаційні відрахування привертає увагу багатьох вчених, таких як С. Орлов, Альоров Р.А., О. Болховітінова., О. Махмудов, Е. Гузенко., П.Орлов., А.Рудченко, Н.Омельяник, М.Тютюн, Т.В. Сидорчук, П.С.Харіва, І.П. Зятьковський, П. Вашкін, З.І. Міхайлюк, О.М. Собко, С. Белова, Н. Волкова, Е. Поздняков

Раціональні моделі відшкодування (амортизації) основного капіталу заохочують підприємців до збільшення амортизаційних відрахувань. У такій спосіб формується додатковий прилив капітальних ресурсів не на разовій, а на постійній основі, за рахунок відкриття внутрішніх, ендогенних каналів інвестиційної підтримки виробництва. Подібний ефект досягається забезпеченням вагових податкових пільг та відповідного збільшення чистого прибутку тих підприємців, які здійснюють прискорену амортизацію та списання капітальних активів. Зарубіжний досвід показує, що раціональна відтворювальна політика базується не тільки на відносно коротких строках служби основних фондів (які, до речі, встановлюються не жорстко, а в діапазоні, як правило, 20%), але й гнучкій та ліберальній системі нарахування амортизації. Така система забезпечує максимально рівноправні відносини між підприємствами та державою. Перші обирають найбільш прийнятий для них режим відрахувань у межах встановленого діапазону; друга – встановлює цей діапазон, узгоджуючи інтереси бюджетної інтереси бюджетної та інвестиційної політики.

На сучасному етапі реконструювати амортизаційну систему України, на нашу думку, доцільно шляхом законодавчого встановлення прийнятого діапазону амортизаційних норм і розширення прав підприємств щодо обрання конкретних строків списання у межах такого діапазону, а також одного із багатьох можливих методів списання амортизації – рівномірного (лінійно-пропорційного, виробничого), або будь-якого з прискорених (метод зменшувального залишку, кумулятивний, комбінований тощо

На нашу думку впровадження в практичну діяльність сільскогосподарських підприємств намічених міроприємств буде сприяти формуванню джерел відновлення виробничого потенціалу.

ЗАЯВКА НА УЧАСТЬ У КОНФЕРЕНЦІЇ

Прізвище Сущенко

Ім’я Алла

По батькові Миколаївна

Наукова ступінь магістр

Організація Сумський національний аграрний університет

Контактна адреса вул.. Кирова 144/2, кв. 122 м. Суми

40021

Контактні телефони дом. (0542) 62-92-75 моб. 097 7369994

Назва доповіді Методологічні основи формування джерел

відновлення виробничого потенціалу

Підпис________________