Економічні науки/ 10.Економіка підприємства

Горохова Т.В.

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»,Україна

Аналіз та співставлення досвіду практичної реалізації принципів корпоративної соціальної відповідальності у країнах Європи

Дослідження процесу корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) займає важливе місце в економічній науці та соціально-економічній практиці управління. Ефективна організація процесу управління передбачає використання різних прийомів, способів і процедур, які виступають в якості методів і принципів управління та забезпечують раціональний розвиток всього процесу. І як відмітив Георгій Борисович Клейнер, «не бізнес виступає як об'єкт стратегічного розвитку (управління), а суспільно значимий стратегічний розвиток реалізується за допомогою даного бізнесу».[3]

Поширення ідея КСВ отримала відносно недавно, десь в середині 90-х років 20 ст. До цього періоду існували розрізнені стандарти в різних областях корпоративного управління, що стосуються політики взаємовідносин зі стейкхолдерами, підходів до охорони навколишнього середовища, корпоративної етики та інше. Даний напрямок носив «випадковий» підхід.

Проте вже з кінця сімдесятих років минулого століття провідні компанії США і Великобританії почали приходити до розуміння необхідності об'єднати розрізнені елементи корпоративної політики, пов'язані із взаємовідносинами компанії із зовнішнім середовищем і виробити цілісні підходи до взаємодії із суспільством. Така політика, з одного боку, повинна була б бути пов'язана з філософією компанії, її маркетинговою стратегією, з іншого боку, відповідала б очікуванням суспільства. [4]

Актуальність досліджень у цій галузі підтверджується причинами, які спонукали компанії звернути увагу на соціальну відповідальність: це, в першу чергу, загострення конкуренції, що пов’язане с процесом глобалізації, «війна за талант», ріст громадянського активізму, зростаючий вплив великих підприємств та репозиціювання урядів, тощо.

Отже, проблема дослідження процесів стратегічної спрямованості управління виробництвом і КСВ як єдиної комплексної системи актуальна як в теоретичному обґрунтуванні, так і для практичного застосування.

Метою даної роботи є розгляд і аналіз досвіду практичної реалізації соціальної відповідальності у рамках як зарубіжних (європейських), так і вітчизняних моделей функціонування даного стратегічного напрямку.

Незважаючи на свою актуальність, проблема досі недостатньо освітлена у дослідженнях економічної науки. Даній темі присвячені як вітчизняні, так і зарубіжні публікації. Разом з тим, ефективна держава, соціально відповідальний бізнес, а також взаємини влади, бізнесу і суспільства, регульовані ринковими відносинами, знаходяться на стадії становлення.

Система взаємодії громадського і приватного секторів економіки в різних країнах функціонує по-різному. Відмінності пояснюються такими факторами, як історично сформований характер відносин між бізнесом, суспільством і державою, традиції рішення конфліктних ситуацій, рівень політичної культури, розподіл ресурсів між різними інститутами країн.[2, 4]

Світовий досвід показує, що соціальна відповідальність бізнесу визріває в міру розвитку і бізнесу, і суспільства у цілому.

У рамках дослідження системи КСВ не можна обійтися без порівняльної характеристики моделей систем взаємодії громадського і приватного секторів національної економіки в економічно розвинених країнах, тому що дана система соціального інвестування у відповідальність носить всебічний характер та впливає на інтереси всіх учасників соціально-економічних відносин. Таким чином, аналіз дає можливість виявити особливі риси формування практичних моделей європейських держав, побачити ефективність їх функціонування та спрогнозувати вітчизняні напрямки у даній сфері.

З розробленої схеми (рис.1) бачимо, що рівень соціальних досягнень у економічних системах різних країн неоднаковий. Однак, дані моделі представляють дослідний і практичний інтерес, тому що наочно показують різні підходи до однієї соціально-значущої мети.

У процесі аналізу стану соціальної відповідальності у різних країнах Європи треба зазначити, що спостерігається зростання уваги до даної концепції. Також треба відмітити, що важливою особливістю є те, що у теперішній час жодна модель не існує у чистому вигляді. Особливі риси, які були нами виділені, є найбільш типові для даних груп країн з причини їх культурної, історичної, економічної спорідненості.

У східноєвропейських країнах, до яких належить і Україна, поки рано говорити про повноцінне партнерство усіх секторів економіки відносно соціальних питань.

У західних країнах світу ідея КСВ широко поширена в суспільній свідомості і є елементом стратегічного управління, який дає додаткову конкурентну перевагу бізнесу.

В Україні спостерігається ж недостатня обґрунтованість соціальних дій, що негативно впливає на формування соціально відповідальної поведінки, а також сприяє виникненню більш великих проблем системного характеру на національному та регіональному рівні.

Таким чином, можна констатувати, що переважна більшість підприємств ще просто не готова до сприйняття і успішного застосування концепції КСВ.

Проте необхідно зазначити, що за останні роки намітилися тенденції щодо посилення соціальної спрямованості, обліку факторів, що призводять до зміни структури суспільних потреб.

Таким чином, аналіз соціального інвестування і особливостей функціонування параметрів соціальної корпоративної відповідальності у розвинених країнах сприяє вирішенню вітчизняних проблем при моделюванні схеми КСВ.

Моделі КСВ у країнах Європи

«Німецька» модель (Німеччина, Австрія, Бенілюкс, Швейцарія, Франція,Угорщина)

Англо-саксонська модель (Англія, Ірландія)

Південно-європейська модель

(Італія, Іспанія,Греція, Португалія)

«Скандинавська модель

(Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія)

Східноєвропейська модель

(Україна,Росія, Казахстан та ін.)

-активне залучення цивільних інститутів до виконання соціальнихфункцій;

-обсяг ВВП, що перерозподіляється через бюджетні системи істотно варіюється;

- соціальна політика переважно пасивний характер і орієнтована на компенсацію

втрат у доходах окремих категорій громадян.

-ставлення до соціальної політики як мети економічної діяльності держави;

-високий рівень ВВП (понад 50%), що перерозподіляється через бюджетну систему;

-уряд грає основну

роль у фінансуванні соціальних видатків за рахунок загальних податкових доходові бюджету.

-пріоритет віддається мінливій вигоді, практично відсутня збалансована концепція КСВ, як стратегічного елементу;

-СВ знаходиться на початковому етапі; -недостатньо розуміється як цілісна система та ефективний напрямок розвитку у довгостроковій перспективі.

-більш зорієнтовано на економічний зріст, однак спостерігається суттєва роль держави у фінансуванні

соціальних витрат.

-обсяг ВВП, що перерозподіляється через

бюджетну систему, на рівні 40%;

-соціальна політика діє у рамках теорії грантів, тобто більш виграють великі компанії(комерційний сектор)

- -високий ступінь державного втручання

в економіку при безумовному дотриманні ринкових принципів;

-високі обсяги ВВП, що перерозподіляється через бюджетну систему (близько 50%).

-істотня частина видатків соціального призначення фінансується за рахунок

страхових внесків (у більшості за рахунок підприємців)

Рис.1 Співставлення моделей КСВ у різних групах країн Європи

Література

1. Друкер Пітер Ф. Енциклопедія менеджменту. - М.: Видавничий дім «Вільямс», 2004. - 432 с.

2. Соболєв І.П. Соціальна політика як фактор сталого розвитку //Економіст.- 2003. - № 3. - С.65-73.

3. Стратегії бізнесу: аналітичний довідник / За заг. ред. академіка РАПН, д.е.н. Г.Б. Клейнера. -М.: «КОНСЕКО», 1998.

4. Шена В.М., Володін Л.М. Розвиток Європейського соціального ринкового господарства. Дие РАН № 129 - ИЕ РАН – видавництво «ОДПІ», 2003.-48с.