Тези

Паскал А.І.

Паскар І.О.

Науковий керівник: Кравчук І.П.

Буковинська державна фінансова академія

Передовий вітчизняний та зарубіжний досвід підвищення ефективності господарювання на підприємствах

На сучасному етапі розвитку України, забезпечення стабільної роботи підприємств з випуску конкурентоспроможної продукції, є завданням першорядної важливості для керуючих сторін усіх рівнів. Найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є - ефективність виробництва, яка стала одним з головних чинників економічних трансформацій і розвитку всіх регіонів. В зв’язку з цим і виникає потреба у дослідженні особливостей підвищення ефективності господарювання на підприємствах.

Питанню оцінки економічної ефективності діяльності підприємств вченими-економістами, як вітчизняними, так і закордонними, було присвячено велику кількість наукових праць. Багато вчених - економістів в своїх роботах висвітлюють ефективно діючу закордонну практику, зокрема про важливість економічної доданої вартості в оцінюванні економічної ефективності (Р.В.Андрійчук) та про роль дегресивних і прогресивних витрат в даному процесі (вчені - економісти Кузьмін О. Є., Когут У. І., Козак В. Г.). Аналіз структурних зрушень в економіці та їхній вплив на ефективність виробництва досліджував Бурбела Т.М., своє бачення щодо перспективності поширення спільного підприємництва у міжнародних економічних відносинах висвітлив Єгорченко Н.О. [2].

Метою даної роботи є дослідження основних підходів вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо визначення ефективності виробництва.

Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова, щодо вітчизняного досвіду, яку можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Характерною особливістю сучасного виробництва за кордоном треба вважати перехід до різноманітних колективних (групових) форм організації праці, включаючи спільне виконання окремих завдань (контроль якості, обслуговування виробництва, навчання). Передовсім варто назвати так звані гуртки якості, які, по суті, є неформальною організацією управління виробництвом, що співіснує паралельно з традиційною ієрархічною системою. За оцінкою західних спеціалістів, на кожний долар витрат на розвиток гуртків якості підприємства одержують 4-8 доларів прибутку. Тому невипадково найбільші фірм США та Японії використовують гуртки якості з метою підвищення ефективності виробництва.

Регульований розвиток національно-зарубіжних спільних підприємств створює нові джерела ефективного зовнішнього фінансування, забезпечує доступ до сучасних технологій і передового управлінського досвіду, насичує споживчий ринок якісними товарами та послугами, розширює експортні можливості. Спільне підприємництво сприяє створенню прогресивної структури виробництва, реалізації потенціалу ринкових відносин, розвитку здорових конкурентних відносин товаровиробників, а також запобігає монополізації економіки. Спільні підприємства в Україні існують в багатьох галузях економіки. В основному це торгівля, обробна та паливно-енергетична промисловість.

Найбільш відомі, підприємство “Укртатнафта”, “РУНО”, “Audi Hungaria Motor Kft”, “Kraft Foods Ukraine”, “Рено-ЛАЗ”, “АвтоЗАЗ-DАЕWОО”.   У створення спільних підприємств в Україні інвестовано приблизно зі 40 країн світу, переважно з країн СНД, Німеччини, Швейцарії, Австрії, Польщі, Угорщини, Болгарії, Індії, Італії, СІІІА, Канади, Китаю.

На початок 2010 р., порівняно з 1997 р., кількість спільних підприємств з 9901 зменшилася до 4954, тобто в 2 рази [3, с. 381].

За І півріччя 2011 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 2788,2 млн. дол. США прямих інвестицій. З країн ЄС надійшло 82,0% загального обсягу, з країн СНД – 3,0%, з інших країн світу – 15,0%. В той же час нерезидентами вилучено капіталу на 447,0 млн. дол. США.

Чистий приріст іноземного капіталу за І півріччя 2011 р. склав 2452,4 млн. дол. США., що у 4,9 рази більше, порівняно з відповідним періодом 2010 р.

 Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну на 1 липня 2011 року склав 47205,7 млн. дол. США і зріс до початку 2011 року на 5,5%, та в розрахунку на одну особу становив 1033,2 дол. США.

За І півріччя 2011 р. інвестиції надійшли зі 127 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, які формують майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр (24,6% від загального обсягу інвестування), Німеччина (15,6%), Нідерланди (10,1%), Російська Федерація (7,2%), Австрія (6,0%), Франція (5,1%), Велика Британія (5,0%), Швеція (3,7%), Віргінські Британські острови (3,2%), США (2,3%).

Значний інтерес інвесторів викликають підприємства, що здійснюють фінансову діяльність, в них акумульовано 32,5% від загального обсягу інвестиції. Інвестиційно привабливими залишаються організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям  (10,9% загального обсягу інвестування), підприємства торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (10,5%); будівництва (6,3%), транспорту та зв’язку (3,8%).

На підприємствах промисловості зосереджено 31,4% загального обсягу інвестицій (у т. ч. на підприємствах переробної промисловості – 27,6%, добувної – 2,7%). Серед галузей переробної промисловості найбільші обсяги інвестицій зосереджені на підприємствах металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (12,8% від загального обсягу інвестицій), з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (4,3%), хімічної та нафтохімічної промисловості (3,1%), машинобудування (2,6%), з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (1,9%). [4]. Дана тенденція є позитивною, оскільки збільшується можливість створення нових підприємств, введення нових технологій.

Зарубіжний досвід показує, що в сучасних умовах розширення експорту товарів і послуг та зміцнення позицій національних виробників на зовнішніх ринках надто складно забезпечити без фінансової та іншої підтримки держави, навіть якщо пропоновані товари і послуги цілком конкурентноспроможні. Тому, формуючи бюджет, слід передбачити бюджетні асигнування сприяння експорту , еквівалентні не менше ніж 0,3 % ВВП. Держава зобов’язана активно підтримувати розвиток експортного потенціалу. Не менш важлива пайова участь держави у реалізації перспективних інвестиційних, орієнтованих на експорт проектів. Цей показник має становити не менше 40% фінансування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бурбела Т.М., Аналіз структурних зрушень в економіці та їхній вплив на ефективність виробництва [Текст] / Т.М. Бурбела // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №3. - С. 62-67.

2. Єгорченко Н.О., Перспективність поширення спільного підприємництва у міжнародних економічних відносинах [Текст] / Н.О. Єгорченко // Економіка та держава. - 2009. - №7. - С. 48-51.

3. Статистичний щорічник України за 2010 рік - К.: Техніка, 2011.

4. www.me.gov.ua - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. [Електронний ресурс].

5. http://www.ukrstat.gov.ua – Державна служба статистики України. [Електронний ресурс].