Экономические науки/10. Экономика предприятия

аспірант Оглоблін С.О.

Східноукраїнський Національний університет ім. В.Даля, Україна

СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ СТРАТЕГІЧНОГО ПРОЦЕСУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Збільшення кількості учасників економічних відносин, прискорення економічних процесів, непередбачуваність розвитку умов існування підприємства характерні риси не лише функціонування підприємств розвинених країн, але й вітчизняних господарюючих суб’єктів. Подібні зміни оточуючого середовища суб’єктів економічних відносин спричиняють появу нових умов функціонування підприємств і актуалізують необхідність пошуку нових методів управління підприємством.

Як відомо, стан підприємства залежить від стану його керівництва, як і стан риби залежить від стану її голови. Таким чином, спершу оновлювати слід методи управління, які хоч і зручні через те, що вже багато років використовуються у практиці керівництва, але вже давно застаріли і не дають необхідного ефекту.

Вимоги до управління змінюються разом із змінами умов функціонування підприємства. І сьогодні необхідне управління, яке б враховувало і зміни оточуючого середовища, і їх вплив, оптимізувало кожний елемент діяльності підприємства на виконання місії підприємства. Методи управління, які досталися «у спадщину» від планової економіки, і які сформувалися у часи трансформаційної економіки, не відповідають цим вимогам. Названим вимогам задовольняє стратегічне управління, слабо відоме у колі управлінців вітчизняних підприємств у сьогоденні. Однією з причин ігнорування цього методу є відсутність адаптованої теорії і досвіду стратегічного управління. Тому актуальним є теоретичне дослідження і пристосування теорії стратегії до реалій української економіки.

Стратегічний процес управління підприємством – це ітеративний процес, який можна розглядати як послідовність етапів створення і реалізації стратегії. Стратегія зароджується в уяві стратега, а її реалізація стає частиною дійсності. Створення стратегії починається прийняттям дійсності і її мисленим відображенням в уяві, включає прийняття стратегічних рішень і закінчується передачею цих рішень до виконавців у вигляді плану. Отже створення стратегії – цілком продукт інтелектуальної діяльності. Реалізація стратегії на відміну від створення відбувається у реальних умовах, від яких безумовно залежить. Реалізація безпосередньо стикається із дійсністю і є продуктом взаємодії усіх її частин. Таким чином, стратегічний процес відбувається на границі обмеженого суб’єктивного бачення стратега та безмежної об’єктивної дійсності.

Бачення стратега як образ дійсності міститься в уяві стратега і створюється на основі сприйнятих фактів дійсності. Образ дійсності, як і дійсність, змінюється постійно, але адекватність бачення дійсності не постійна і залежить від процесу сприйняття дійсності та стійкості бачення. Тож перша фаза циклу стратегічного процесу – фаза сприйняття дійсності.

Під сприйняттям дійсності розуміємо процес формування образу дійсності, що виникає в уяві спостерігача дійсності. Спостереження дає «свіжі знання» про дійсність, які підтверджують сформоване раніше бачення або мають розбіжність із ним. Розбіжність фактичного та мислимого спричиняє трансформації бачення, у результаті якої відбувається приєднання «нових» знань з заміною «старих» і створення нового образу дійсності. З причини обмеженості людських можливостей пізнання дійсності нове бачення і фактичний стан дійсності, який воно відображає, існують не одномоментно. Тож бачення вже дещо втрачає свою актуальність через запізнення. З аналогічної причини бачення не передає всієї складності відображеної дійсності, а лише ті деталі, які привернули увагу спостерігача. Таким чином, час затримки формування бачення та вибірковість спостереження стають суттєвими чинниками помилкового розуміння дійсності при прийнятті рішення.

Отже, фаза сприйняття стратегічного процесу починається сприйняттям дійсності (вилученням фактів дійсності, їх тлумаченням) та закінчується інтеграцією інтерпретації дійсності до загального образу її бачення. Вона спрямована на створення образу дійсності в уяві управлінця, що досягається вихвачуванням закономірностей дійсності, зв’язків між її елементами та трансформацією внаслідок внесення осмислених змін до закріпленого раніше образу. Фаза сприйняття відповідає за постійну корекцію бачення з метою підвищення адекватності сприйняття дійсності – у ідеалі – пізнання дійсності такою як вона є: з усією її складністю та взаємопов’язаністю. Незбагненна цілком дійсність зводиться до єдиного цілісного образу. Фаза сприйняття є інтегруючою, узагальнюючою, синтетичною.

Наступна за фазою сприйняття дійсності – фаза реакції. Фаза реакції розпочинається прийняттям рішення на основі сформованого бачення. Формалізація рішення відбувається у створенні плану. План – є частиною дійсності. Після створення плану і доведення його до виконавців відбувається реалізація запланованих дій. Результат реалізації завершає фазу реакції. Перша частина даної фази (бачення - план) містить у собі ментальний розв’язок сприйнятої ситуації, а друга (план - результат) – реалізуємий розв’язок сприйнятої ситуації. Але сприйнята ситуація та фактична не одне і те саме. Тому ментальний розв’язок, який відповідає логіці сприйнятих взаємозв’язків дійсності, звичайно дещо не відповідає оптимальному розв’язку. Реалізуємий розв’язок тим паче відрізняється від оптимального. Цю невідповідність пом’якшує внесення коректив у реалізацію плану з появою «свіжого» розуміння ситуації, що склалася.

Отже, фаза реакції стратегічного процесу полягає у використанні узагальненого образу для проведення конкретних окремих дій з метою досягнення цілей функціонування підприємства. Стрижнем реакційної частини є волевиявлення керівництва. На основі бачення приймається рішення, яке формалізується у плані і шляхом проведення конкретних заходів реалізуються у фактичному результаті. Таким чином фаза реакції відповідає за реалізацію множини заходів, поєднаних стратегічною доцільністю, продиктованою баченням. Розрив між планом, що створений на основі бачення, та фактично отриманим результатом є не лише критерієм реалізації плану, але водночас і критерієм адекватної відповідності бачення дійсності. Фаза реакції спрямована від цілісного образу до деталей заходів, множини конкретних дій, конкретних результатів, тобто є деталізуючою, аналітичною.

Сприйняття дійсності включає і сприйняття оточуючого середовища, і сприйняття процесу реалізації плану (з метою внесення коректив), і сприйняття фактичного результату реалізації стратегії (для контролю реалізації плану і контролю відповідності бачення дійсності). Кожна фаза сприйняття обов’язково закінчується прийняттям рішення про подальші дії: чи то розпочинати фазу реакції чи ні? Отже не кожна фаза сприйняття переходить у фазу реакції. Об’єкт управління повинен мати необхідність, можливість та здатність до реакції.

Для порівняння фаз стратегічного процесу розглянемо табл. 1.

Таблиця 1.

Порівняльна таблиця фаз стратегічного процесу

Критерій	Фаза сприйняття	Фаза реакції
Мета	Створення адекватного образу дійсності (бачення)	Реалізація волевиявлення керівництва
Зміст	Сприйняття дійсності, трансформація створеного раніше бачення	Прийняття рішення, формалізація плану, реалізація запланованих дій, отримання результату
Напрям фази	Інтеграція від ряду фактів до єдиного бачення	Деталізація від єдиного бачення до ряду фактичних результатів
Рівні	Управління	Управління, виконавці
Стрижень	Пізнання	Волевиявлення
Головне питання	Що відбувається?	Які наші дії?

Отже, стратегічний процес управління підприємством складається з двох фаз, які відрізняються за метою, змістом і напрямом здійснення. Фаза сприйняття дозволяє стратегу завжди перебувати у моменті гранично наближеному до поточного моменту, «бачити» дійсність у загалі. Фаза реакції дозволяє довести адекватність спостереження до рівня відповідної до змін оточуючого середовища дії. Скоординувати поведінку підприємства до оптимальної лінії, що пролягає у множині можливих ліній поведінки.

Стратегічний процес можна розглядати як складний ітеративний процес створення і реалізації стратегії, що проходить на межі об’єктивної дійсності і суб’єктивного розуміння стратегом цієї дійсності. Усі етапи стратегічного процесу до моменту створення образу дійсності в уяві стратега входить до фази сприйняття. Етапи стратегічного процесу, які знаходяться між формуванням образу дійсності і отриманням фактичного результату, складають фазу реакції. Фаза сприйняття відповідає за формування адекватного бачення (цілісного образу дійсності) стратега, а фаза реакції – за реалізацію відповідної до умов дійсності поведінки.