Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

Чернуха І.В.

Волинський національний університет ім. Лесі Українки, Україна

Основні чинники та складові розвитку будівельних підприємств

Забезпечення ефективного функціонування та розвитку підприємств будівельної сфери в сучасних умовах вимагає від них постійних еволюційних зусиль в напрямку вдосконалення структури управління, розширення ринків збуту, підвищення якості продукції та послуг, розробки інвестиційної та інноваційної політики, за умов врахування максимальної кількості чинників мікро- та макросередовища.

Теоретичним та практичним питанням розвитку підприємства та визначенню чинників впливу на цей процес присвячені роботи як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, а саме: Богатирьова І.О. Верхоглядової Н.І., Затхей А.Р., Козенкова Д.Є., Шекшуєва О.А., Юшкевич О.О. та ін. [1-9]. Разом з тим, актуальним лишається питання висвітлення суті розвитку та його видових проявів в контексті галузевої спеціалізації окремих підприємств.

Будівництво є базовою сферою економіки будь-якої держави, від ефективності функціонування та темпів розвитку підприємств якої залежить рівень розвитку багатьох інших галузей.

Поняття розвитку в сучасній науці знайшло значне відображення. Так, розвиток підприємства розглядається як сукупність змін різної економічної природи, цілеспрямованості, інтенсивності, що відбуваються в соціально-економічній системі під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, а також приводять до переходу і фіксації підприємства в різних організаційно-економічних станах [1].

В основу сутнісної характеристики дефініції розвитку різними авторами ставиться перш за все процес зміни в часі економічних, технічних, організаційних чи соціальних параметрів організаційно-економічної системи, що передбачає комплекс певних дій для забезпечення поставленої мети [4] результатом яких є новий якісний стан системи [5], зміцнення життєвості системи, її спроможність швидко адаптовуватись та чинити опір руйнівним силами зовнішнього середовища [6, с. 296]. З іншого боку основу розвитку складають інноваційні процеси, що ведуть до кількісних та якісних змін у всіх функціональних галузях підприємства, а також система управління на основі зворотних зв’язків, у якій розв’язуються задачі стратегічного й тактичного управління й запускаються механізми самоорганізації оперативного управління розвитком [7, с.100].

Розвиток будівельного підприємства зорієнтовує його функціонування на досягнення взаємодії між умовами і ресурсами внутрішнього середовища з факторами впливу зовнішнього середовища, з ціллю забезпечення стійкої конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості фірми на основі виробництва високоякісної продукції, досягнення високої продуктивності праці, кращого використання елементів навколишнього середовища [9].

При запровадженні будь-яких змін на підприємстві необхідно також в повній мірі врахувати умови внутрішнього середовища, його потенціал – сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів та приховані можливості, що можуть бути використані в майбутньому. Потенціал будівельного підприємства налічує три складових: готовність (ресурсний потенціал), спроможність (організаційний потенціал) до стабільної діяльності, і спроможність до інноваційної діяльності у сфері будівництва (інноваційна активність) [8, с. 153].

Зважаючи на специфіку будівельної сфери пропонуємо розглядати розвиток підприємства в таких аспектах:

1) інноваційна складова розвитку – спрямований на вдосконалення якості продукції, технології, послуг за рахунок впровадження техніко-технологічних, організаційних та ін. нововведень. Для вирішення проблем інноваційного розвитку необхідно впроваджувати нові методи роботи у розробці та оптимізації бізнеспроцесів на всіх етапах будівництва [8, с. 154].

2) економічна складова розвитку – полягає в розширенні сфери споживачів, збільшенні частки ринку, підвищенні фінансових показників діяльності тощо;

3) організаційна складова розвитку включає організаційне забезпечення (ресурси організаційної структури управління, форми, методи управління і організації виробництва), а також зорієнтована на розвиток окремого працівника, групи, вдосконалення системи та процесів управління тощо.

4) техніко-технологічна складова розвитку поєднує розширення матеріально-технічної бази (відповідні матеріальні і технічні ресурси) та технологічне забезпечення (технології, форми, методи, способи виробництва).

Усі елементи розвитку є взаємопов’язаними. Оскільки розвиток загалом має інноваційний характер, то можна стверджувати, що основною складовою цього процесу є нововведення [3].

Характерною ознакою розвитку підприємства, є нестабільність, як стан відкритої системи при якому відбувається зміна її складу, структури та поведінки. Процес розвитку відбувається під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, разом з тим система має постійно функціонувати, щоб зберегти умови свого існування.

Чинники зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства знаходяться у взаємодії, формуючи певні об'єктивні умови його розвитку.

До чинників внутрішнього середовища належать наявні на підприємстві ресурси та потенційні можливості обумовлені рівнем організації процесу управління, ефективність якого визначає конкурентоспроможність фірми по відношенню до інших суб’єктів господарювання, що випускають подібну продукцію чи послуги у сфері будівництва, та забезпечує інвестиційну привабливість підприємства для потенційних інвесторів на ринку тендрених торгів та замовлень.

Зовнішнє середовище формують чинники безпосереднього впливу на діяльність підприємства, найбільш відома класифікація яких була здійснена М.Портером – наявні конкуренти, потенційні конкуренти, конкуренти, що пропонують товари-замінники, покупці та постачальники. Саме такий підхід вже досить тривалий період є найбільш поширеним в науковій літературі, що дозволяє зробити висновки про значні його переваги. Однак, зважаючи на специфіку діяльності в будівельній сфері та особливості, пов’язані з рівнем розвитку вітчизняної економіки наведений вченим перелік доцільно поповнити чинниками, такими як рівень розвитку фінансових інститутів та можливості інвесторів, діяльністю держави у сфері антимонопольного та інвестиційного законодавства.

Непрямий вплив на розвиток будівельного підприємства здійснюють групи фактори так званого макросередовища. До них слід віднести політичні, екологічні, соціокультурні, демографічні, макроекономічні, науково-технічні.

Чітке визначення індикаторів зовнішніх та внутрішніх чинників, їх аналіз і оцінка дозволяють розробити адекватні управлінські стратегічні (місію, довгострокові цілі, завдання, обґрунтувати стратегію розвитку) і тактичні рішення (середньострокові цілі, завдання, економічна політика) [2, с.10].

Таким чином, розвиток підприємства будівельної сфери у сучасних умовах мінливого зовнішнього середовища та обмежених ресурсів внутрішнього вимагає від підприємства максимального врахування факторів, що визначають умови розвитку та швидкого реагування на їх зміну, максимального та ефективного задіяння внутрішніх як існуючих, так і потенційних переваг та ресурсів і формування на цій основі дієвої стратегії розвитку в цілях формування стійких конкурентних позицій та стратегічної інвестиційної привабливості підприємства. Стратегія конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства є взаємодоповнюючими і у тісній взаємодій цих двох факторів можливо забезпечити не лише виживання підприємства але і його постійний розвиток.

В контексті розглянутої проблеми розробка практичних рекомендацій для вирішення питань організації управління розвитком підприємств та розгляд ряду проблем, пов’язаних з критеріями формування стратегії розвитку підприємства визначає завдання для подальшого дослідження.

Література

1. Богатирьов І.О. Ефективність розвитку підприємств /І.О. Богатирьов // Формування ринкових відносин в Україні. –2003. – № 7-8 (26-27). 2006. – № 1. – С. 73-79.

2. Верхоглядова Н. І. Система показників для управління стійкістю функціонування будівельного підприємства/ Н. І. Верхоглядова, І.В. Кононова // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 1. – С. 7-10

3. Дунська А. Р. Інноваційна стратегія як сучасний інструмент управління розвитком підприємства / Дунська А. Р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.confcontact.com/20101008/5_dunska.htm

4. Затхей А.Р. Особливості планування розвитку вітчизняних промислових підприємств / А.Р. Затхей // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: [збірник наукових праць] / Відп. ред. О.Є. Кузьмін. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2001. – № 436. – С. 31-35.

5. Козенков Д.Є. Управління розвитком підприємства на основі теорії життєвого циклу / Д.Є. Козенков // Європейський вектор економічного розвитку: зб. наук. праць. – 2011. – № 1 (10) – С.77-84.

6. Коротков Э.М. Концепция менеджмента. – М.: Дека, 1997. – 304 с.

7. Пащенко О. П. Стратегічне управління розвитком підприємства / О. П. Пащенко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 2. – T. 2. – С.99-103

8. Шекшуєв О.А. Інноваційний розвиток будівельних підприємств як фактор підвищення стійкості та конкурентоспроможності / О.А.Шекшуєв // Коммунальное хозяйство городов: науково-технічний збірник. [Серія: Економічні науки]. – 2009. – №. 87. – С. 152-156.

9. Юшкевич О.О. Систематизація поглядів до теорії розвитку підприємства як відкритої системи / О.О. Юшкевич // Вісник Житомирського державного технологічного університету: науковий журнал [Серія: Економічні науки]. – 2011. –№2 (56) – Ч. 2.– С. 179-183.