Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

Геньбач С.В., Сівков О.С., Дідур С.В.

Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського

Особливості реалізації проектів диверсифікації виробництва

Сучасна ринкова економіка характеризується динамічністю і нестабільністю процесів, які відбуваються на ринку. Підприємство, аби вижити й розвиватися, змушене адаптуватися до цих змін, тобто забезпечити баланс між внутрішнім і середовищем, з метою досягнення поставленої мети. Для цього йому необхідно обрати стратегію,яка найбільше відповідає умовам зовнішнього та внутрішнього середовища. У такому випадку найчастіше обирають стратегію диверсифікації, яка охоплює всі напрямки діяльності підприємства і складається з дій, спрямованих на утвердження позицій підприємства у різних галузях та забезпечення найкращого результату його діяльності. Використання стратегії диверсифікації створює для підприємства низку переваг: можливість збільшення частки ринку , розширення збутової мережі, активізацію ринкової політики, зниження видатків і цін на продукцію у зв’язку з впровадженням нових технологій у процесі диверсифікації покращення якості вже існуючої продукції та раціоналізації виробництва створення принципово нових товарів чи послуг, розвиток нових напрямків підприємництва, необов’язково пов’язаних із базовою сферою господарювання чи особливостями ринку.

Процес прийняття управлінських рішень щодо реалізації проекту диверсифікації досить глибоко досліджений у теорії управління. Однак, він має свою специфіку, яка випливає зі специфіки об'єкта управління. М. Портер виділяє п'ять основних чинників, які впливають на потенціал доходності галузі: конкуренція між фірмами, які діють на ринку, загроза появи нових конкурентів, можливість появи товарів-замінників, ринкові позиції постачальників та споживачів [1].

Як і кожний з економічних процесів, що здійснюється суб'єктами господарювання, процес диверсифікації має певну цільову спрямованість. До варіантів цільової спрямованості можна віднести підвищення ефективності від результатів господарсько-фінансової діяльності, отримання економічної вигоди.

Крім того, деякі вчені розглядають диверсифікацію виробництва як засіб управління фінансовими ризиками та один з напрямків стратегічного розвитку підприємств. В.Г. Герасимчук зазначає, що з поняттям ризику особливо тісно пов'язане поняття диверсифікації. Диверсифікацію, на думку вченого, «слід розглядати як розширення асортименту, освоєння нових напрямків виробництва з метою підвищення ефективності виробничої і комерційної діяльності отримання економічної вигоди, зниження ймовірності настання ризикового випадку» [1].

Основним змістом процесу диверсифікації є розвиток декількох невзаємопов'язаних або обслуговуючих виробництв, розробка нових видів товарів, робіт, послуг.

Для визначення сутності економічного регулювання органами управління держави доцільно згадати чинне законодавство України, яке передбачає введення регульованого рівня цін та обмеження рентабельності при встановленні цін на деякі товари (роботи, послуги), а також систему індикативних цін. З цього приводу доцільно навести слова Л. Ерхарда, присвячені пам'яті К. Гьорделера (1943 р.) щодо обов'язку держави зі створення відповідних правових обмежень та контролю: «Метою, до якої варто рухатись, у будь-якому разі залишається вільна ринкова економіка, що спирається на справжнє змагання можливостей та досягнень. Ніколи більше державі не можна буде відвести роль нічного сторожа, оскільки ринкова економіка, що ґрунтується на засадах свободи, потребує органу, який видає правові акти та стежить за дотриманням права» [2].

Передумовою диверсифікаційної політики є нерівномірність розвитку галузей економіки держави, падіння норми прибутку, зниження рівня впроваджень науково-технічного прогресу, недоліки у системі оподаткування, невідповідність структури виробництва структурі приватного сектора [3].

Таким чином, диверсифікація як процес здійснюється під економічним регулюванням органів державного управління. Диверсифікацію визначає така її характеристика, як спрямованість на досягнення певних економічних інтересів підприємства - суб'єкта господарювання. Саму диверсифікацію можна визнати невід’ємною частиною розвитку підприємства, яка може активізувати його діяльність [4].

Отже, диверсифікація - це безперервний економічний процес розробки нових видів товарів, робіт, послуг, який здійснюється суб'єктом господарювання для реалізації визначених ним економічних інтересів в конкретних ринкових умовах під впливом економічного регулювання органів управління держави. Підприємство повинно здійснювати диверсифікацію з найбільшою для себе вигодою і найменшим ризиком, тобто вибрати оптимальний варіант вкладення капіталу із максимально можливим прибутком і забезпеченням фінансової стійкості підприємства. Для цього потрібно враховувати всі переваги та недоліки цього процесу. Обираючи стратегію диверсифікації, необхідно орієнтуватися на практичну реалізацію розробленої корпоративної місії, постійний аналіз поточної ситуації, оцінку конкурентної позиції та привабливості галузі із врахуванням переваг та недоліків впровадження даної стратегії.

Література:

1. Корінько М.Д. Диверсифікація як економічний процес // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №4(70). – С.48-53

2. Корінько М.Д. Диверсифікація як стратегія розвитку // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №5(59). – С.12-17

3. Корінько М.Д. Диверсифікація у життєвому циклі підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №2(80). – С.82-88.

4. Перфілова О.Є. Проблеми диверсифікації видів і ринків енергоносіїв в контексті забезпечення енергетичної безпеки України // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №2(104).-С.40-46