Економічні науки/10. Економіка підприємства

Левицька А.О., Кобзєва М.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Роль стратегічного планування у розвитку підприємства

Стратегічне управління займає важливе значення в економіці підприємства. Для стратегічного управління основна відмінність полягає в тому, що воно розраховане на майбутнє підприємства, вказує напрям для його розвитку. Стратегія ставить завдання, які повинне вирішити підприємство.

Насамперед перед організаціями спливає численна кількість проблем, зумовлена процесами зовнішнього середовища, змінами форм господарювання тощо. Майбутнє підприємства, його розвиток, виживання на ринку залежить від умінь вчасно прогнозувати ринкові зміни, пристосовувати до них підприємство і його діяльність, втілювати інновації, розширювати мережу збуту, асортимент продукції, сітку клієнтури і споживачів.

В процесі планування формується аналіз майбутнього стану підприємства, проводиться пошук різних підходів до прийняття рішень в окремих умовах на ринку – саме цим обумовлена необхідність і важливість стратегічного планування. Воно допомагає підприємству підготуватися до різноманітних ситуацій, які можуть з’явитися на будь-якому етапі її функціонування, і знайти необхідний шлях для подолання проблем.

Стратегічне управління являє собою систему управління компанією за умов конкурентного і нестабільного ринку, що дає змогу адаптуватися до умов зовнішнього середовища.

Як правило, зміни призводять до інновацій на підприємстві, тому в деяких випадках це можна виділити як позитивний, так і негативний бік медалі у його діяльності. Змінами в організації можуть бути:

- переогляд мети підприємства;

- реальна оцінка діяльності підприємства;

- перерозподіл повноважень, що призведе до зміни організаційної структури;

- введення нових технологій, заміна технічного оснащення;

- реорганізація працівників, впровадження нової політики керування і контролю тощо.

Для кожного типу підприємства формується окрема ринкова стратегія, яка повинна базуватися на цілях, які воно прагне досягти, прогнозах на ринку, оцінці можливостей ринку та їх аналізі. Але у процесі створення стратегії управління може виникнути ряд труднощів, а саме:

- вагома трудомісткість і витрата часу на зміни;

- виникнення непередбачених раніше проблем;

- відволікаючі від прийняття рішень фактори;

- недостатній рівень підготовки у працівників;

- недостатній рівень досвіду та знань для виконання змін;

- неточне управління з боку керівництва;

- зміна поведінки факторів зовнішнього середовища, яка негативно вплинула на втілення стратегії тощо.

Для реалізації стратегії управління необхідно прийняти систему, що використовується в керівництві підприємством. Вона формує, які підрозділи і за що будуть неси відповідальність, яка потрібна перепідготовка працівників, які інформаційні системи гратимуть вагому роль у виконанні стратегії і так далі. Тому можна визначити, які заходи є найбільш значними при втіленні у життя стратегічного плану:

- підготовка до непередбачуваних обставин. Це означає ряд підходів і методів для вирішення проблем, які виникають внаслідок змін зовнішнього середовища, наприклад, підвищення конкуренції на ринку або нестабільність економіки в державі. І хоч стратегія розробляється для ідеальної ситуації, проте підприємство повинне передбачити можливі негативні зміни і адаптуватися під них;

- зміна організаційної структури. Мається на увазі розподіл повноважень між працівниками згідно з їх рівнем освіти, досвіду, знань, аби максимально використати їх потенціал, що сприятиме розвитку підприємства;

- вибір системи управління організацією, оскільки саме працівники є ключовою ланкою для впровадження стратегії;

- реалізація стратегії. Сюди входить і вибір систем контролю, і обрання організаційного об’єднання, що вимагає координації діяльності між підрозділами.

Отже, вдало розроблена стратегія управління допомагає у досягненні мети підприємства, подоланні труднощів, які виникають на його шляху, вирішенні проблем у процесі реалізації цілей та завдань. Особливо важливо звернути увагу на стратегію гнучкості організації, в основі якої побудова стабільних стосунків з постачальниками і споживачами, умови договорів, за якими можна змінювати об’єми товарів, сировини, а також розширення штату висококваліфікованими кадрами. Для стратегічного управління характерні застосування ресурсів у привабливій для підприємства сфері та орієнтація на довгостроковий розвиток. Таким чином, організація стає конкурентоспроможною на ринку, здатною вижити у нестабільному середовищі при змінних умовах.

Література:

1. Мошенський С.З., Олійник О,В. Економічний аналіз: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів/ За ред.. Ф.Ф.Бутинця – Житомир: ПП «Рута», 2007. – 704 с.

2. Коленкова, Н. А. Стратегия конкуренции как научная категория экономической теории конкуренции [Текст] / Н. А. Коленкова. // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 5(83).

3. Попова Н.В., Бєлєвцова Н.М. Розробка стратегії розвитку підприємства / Попова Н.В., Бєлєвцова Н.М. // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010. - № 29.