Экономические науки/ 10.Экономика предприятия

Сліпченко В.В.

Науковий керівник: Москаленко О.В. викладач кафедри

Обліку і аудиту ХІБС УБС НБУ

Харківський інститут банківської справи

Університету банківської справи НБУ, Україна

Методи управління дебіторською заборгованістю підприємства

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Вага аналізу дебіторської заборгованості особливо підвищується в період інфляції.

Взагалі питання дебіторської заборгованості є дуже важливими для функціонування будь-якого підприємства. Дебіторська заборгованість має вплив на економічну діяльність всіх підприємства. Цей вплив полягає в тому, що дебіторська заборгованість може певний час не повертатися, а тому ця затримка одразу має негативний характер на фінансовий стан, адже грошові кошти недотримуються, що призводить до зниження рівня платоспроможності, а також прослідковується зменшення швидкості обертання коштів (оборотність). Оскільки зміни, які виникають в дебіторській заборгованості несуть негативний характер, який полягає в тому що на підприємстві не вистачає коштів, то це призводить до збільшення кредиторської заборгованості. Отже в цьому випадку погіршується платоспроможність підприємства, що гальмує або взагалі спричиняє припиненню розвитку підприємства, в гіршому випадку, може призвести до банкрутства .

В роботі беруться до уваги думки вітчизняних та іноземних вчених, які займалися дослідженням даної проблеми: О.С. Бондаренко [3], Дж.І. Фіннерті, Ф.Ф. Бутинець, М.Д. Білик [4], С.І. Маслов, О.І. Лучков, Н.П. Матицина та ін. На сьогоднішній день розглянуті проблеми не втратили своєї актуальності, тому що потрібно здійснювати пошук більш нових можливостей та шляхів подолання кризи неплатежів.

Метою даної роботи є аналіз механізму управління дебіторською заборгованістю, використання портфеля якої покращить фінансовий стан підприємства, тобто підвищить рівень його платоспроможності. При цьому, основною метою управління є мінімізація її обсягу та строків інкасації боргу.

Як показує практика дебіторська заборгованість на підприємстві виступає основним об’єктом фінансового управління, адже більша частка її загального обсягу (більше 80%) належить розрахункам з покупцями за виконані роботи і послуги. Тому у процесі управління дебіторською заборгованістю вирішуються такі завдання:

1) визначення обсягу інвестицій у дебіторську заборгованість за комерційним і споживчим кредитом;

2) формування принципів та умов кредитної політики щодо покупців продукції;

3) визначення кола потенційних дебіторів;

4) забезпечення інкасації дебіторської заборгованості;

5) прискорення платежів за допомогою сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

Часто під завданням управління дебіторською заборгованістю мають на увазі урівноваження дебіторської і кредиторської заборгованостей. Але це не зовсім вірно, адже, не зважаючи на те, що чи відбулося перерахування коштів від дебіторів до підприємства, йому (підприємству) необхідно погасити кредиторську заборгованість. Фінансовий менеджмент ставить завдання з іншого боку, і стверджує, що мета управління дебіторською заборгованістю - сприяння прискоренню її оборотності.

Обґрунтовуючи доцільність надання відстрочок платежу покупцям продукції, необхідно оцінити, яким чином збільшення інвестицій у дебіторську заборгованість вплине:

1) на загальний рівень дебіторської заборгованості підприємства (її частку в сукупних оборотних активах);

2) коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості (її частку в загальній дебіторській заборгованості);

3) середній період інкасації та кількість оборотів дебіторської заборгованості;

4) обсяг додаткових доходів, поточних витрат і прямих фінансових втрат.

Зважаючи на те, що повсякденно відбувається розвиток ринкових відносин та інфраструктури фінансового ринку, підприємству необхідно застосовувати ряд більш нових форм управління дебіторською заборгованістю - її рефінансування (іншими словами, це прискорений метод переводу дебіторської заборгованості в більш ліквідні оборотні активи, грошові кошти, короткострокові цінні папери). Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік векселів та форфейтинг.

Факторинг представляє фінансову операцію, при якій підприємство-продавець передає право отримання грошей по платіжним документам за відвантажену продукцію банку. Банк, що проводив цю операцію, отримує від іншої сторони (підприємство-продавець) комісійні, що мають розмір певного відсотка від суми платежу. В свою чергу, банк проводить кредитування покупця. Це кредитування має вигляд сплати боргу щодо платіжних документів, і головне те, що всі ці дії проводяться в термін до 3 днів [].

Факторигова операція дає змогу продавцю в короткі строки рефінансувати більшу частину дебіторської заборгованості. Але існують і недоліки. До них належать:

1) додаткової витрати продавця, які виникли у зв’язку з продажею продукції;

2) втрати прямих зв’язків з покупцем в процесі здійснення ним платежів.

Облік векселів, що надаються покупцями продукції, мають вигляд фінансової операції по продажу їх банку або другому фінансовому інституту, другому суб’єкту господарювання по визначеній (дисконтній) ціні, яка встановлюється в залежності від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки . Облікова вексельна ставка включає: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик в разі сумнівної платоспроможності векселедателя [1].

Форфейтинг - фінансова оперативність по експертному товарному кредиту шляхом передачі переказного векселя на користь банка зі сплатою банку комісійної винагороди [2]. Банк несе зобов’язання за фінансування експертної операції шляхом сплати по обліковому векселю, який гарантується наданням авалю банка держави імпортера. По суті форфетинг об’єднує елементи факторинга і обліку векселів. Форфейтингом користуються якщо здійснюються довгострокові експортні поставки, а також саме він дає змогу експортеру миттєво отримати грошові кошти шляхом обліку векселів. Але в нього є і недоліки. Вини полягають в значній вартості цих операцій.

Висновки. Запропоновані в даній роботі методи управління дебіторською заборгованістю, сприяють підвищенню рівня її ефективності, запобігають погіршенню фінансового стану підприємства, сприяють подальшому зростанню ліквідності та платоспроможності підприємства, а також мінімізують обсяг дебіторської заборгованості та строки інкасації боргу.

Список літератури

1. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент. Підручник (затв. МОН України) / А. М. Поддєрьогін,. – К. : КНЕУ. 2005. –536 с.

2. Белялов Т. Аналіз форм і методів управління дебіторською заборгованістю у складі оперативних фінансових активів корпорації / Т. Белялов // Фінанси та кредит. Податки. – 2005. – № 9 (51). – С. 30-36.

3. Бондаренко О.С. Методика управління портфелем дебіторської заборгованості / О. Бондаренко // Фінанси та кредит. Податки. – 2006. – № 4 (58). – С. 17-23.

4. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств.// Фінанси України. – 2003. – №12. – С.24-36.