Экономические науки/12. Экономика сельского хозяйства

аспірант Гончарова А.І.

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України»

Ефективність сільськогосподарського виробництва в сільськогосподарських підприємствах

На сьогодні сформований і функціонує сектор недержавних сільськогосподарських підприємств, різних організаційно-правових форм. Спільна їх ознака – ринково-підприємницький тип господарювання. А тому основним завданням для них є отримання прибутку в максимальному розмірі. Саме це визначає їх виробничу структуру, тобто доцільність вирощування певних культур у землеробстві, утримання певних видів тварин тощо. Іншими словами, розміри прибутку визначають господарську поведінку всіх товарних агропідприємств. І це зрозуміло. Адже прибуток дає можливість для розширеного відтворення на інтенсивно-інноваційних засадах, а це забезпечує фінансову стійкість і конкурентоспроможність виробника. І об’єктивно всі його дії спрямовані на досягнення максимізації прибутку.

Динаміка й стан економічної діяльності сільськогосподарського виробництва в аграрних підприємствах у цілому й прибутковості зокрема наведена в табл.1.

Таблиця 1

Ефективність сільськогосподарського виробництва в сільськогосподарських підприємствах [1, с.52; 2, с.12]

Показник	1990р., млн.крб.	2000р.	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2010р.
Прибуток, збиток (-) від реалізації сільськогосподарські продукції, млн. грн.,	11422,8	-121,4	1253,2	630,4	4168,9	5462,1	12750,5
у т.ч. продукції: рослинництва	7060,0	1834,5	900,2	1567,3	5501,6	5450,7	11375,9
тваринництва	4362,8	-1955,9	353,0	-936,9	-1332,7	11,4	1374,6
Рівень рентабельності виробництва сільськогосподарської продукції, %	42,6	-1,0	6,8	2,8	15,6	13,4	21,1
у т.ч. продукції: рослинництва	98,3	30,8	7,9	11,3	32,7	19,6	26,7
тваринництва	22,2	-33,8	5,0	-11,0	-13,4	0,1	7,8

Головний висновок, який витікає з одержаних даних, що, на жаль, роздержавлення і приватизація одержавленого сектору в сільському господарстві у контексті прибутковості й рентабельності дали від’ємний результат, а в 2000 р. він був навіть збитковим. За 2005–2010 рр. відбулися певні позитивні зрушення. Сектор сільськогосподарських підприємств був щорічно прибутковим і рентабельним.

В економічних джерелах загальновизнаним є положення про те, що дохідність, рентабельність, економічна ефективність й стабільність товарних агроструктур, незалежно від їх організаційно-правової форми, визначається низкою факторів внутрішнього і зовнішнього порядку. Визначити достовірно вклад кожного з них практично неможливо. Водночас для певного етапу розвитку сільського господарства і окремої країни можна виділити один чи декілька пріоритетних факторів. При цьому важливо не допускати як їх недооцінку, так і абсолютизацію. А саме чинник приватної власності був абсолютизований. Доказом цього є такі висловлювання: “Переваги фермерської форми господарювання незаперечні…” [3, с. 4]. “Досвід зарубіжних країн свідчить, що сімейні фермерські господарства найбільш ефективні і загальноприйняті” [4, с. 26]. За фермерськими господарствами “…майбутнє розвитку аграрного сектору економіки нашої країни” [5, с. 135]. Напередодні 20-літнього ювілею фермерство в Україні за показником питомої ваги у загальному виробництві в 2008 р. займає передостаннє місце, державні сільськогосподарські підприємства – останнє [1, с. 46].

Певною мірою аргументом на користь економічної вагомості інших чинників, тобто некоректності абсолютизації чинника приватної власності, є порівняння рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва в різних за організаційно-правовими формами агропідприємств. Як відомо, прибуток – це різниця між ринковою ціною продукції та її собівартістю, тобто є абсолютним показником. Оскільки аграрні підприємства значно диференційовані за розмірами, то, зрозуміло, що за цим показником не можна їх порівнювати для визначення ефективності виробництва. Для цього використовується відносний показник, що характеризує прибутковість аграрного підприємства – рівень рентабельності (табл. 2).

Таблиця 2

Рівень рентабельності виробництва продукції
рослинництва і тваринництва в сільськогосподарських підприємствах
України за організаційно-правовими формами
господарювання, % [6, с.54, 163-164; 2, с.12-13]

Вид продукції	Форма агропідприємства по роках
	державні		недержавні		у тому числі
					господарські товариства		приватні підприємства		виробничі кооперативи		фермерські господарства
	2008	2010	2008	2010	2008	2010	2008	2010	2008	2010	2008	2010
Рівень рентабельності продукції рослинництва	12,0	14,1	19,8	26,9	17,8	24,5	23,7	34,2	27,3	27,8	27,0	20,0
у т.ч. зернові та зернобобові культури	16,6	10,5	16,4	13,9	14,0	12,8	20,5	17,9	23,6	13,5	23,1	10,2
насіння соняшнику	15,5	46,5	18,5	64,9	15,4	60,4	23,4	76,3	27,1	81,1	22,5	41,4
Рівень рентабельності продукції тваринництва	-17,6	-17,1	0,6	8,5	2,7	9,9	-1,2	-0,2	-8,7	-11,7	6,7	24,5

Аналізуючи дані, неважко переконатися в тому, що гостра дискусія на межі ХХ–ХХІ ст. серед вітчизняних науковців і фахівців відносно особливих економічних переваг тих або інших організаційно-правових форм господарювання втратила свою актуальність. Як відомо, “практика–критерій істини”. А вона свідчить про те, що за рівнем рентабельності істотних відмінностей між різними агроструктурах не існує.

Напевне, можна дискутувати з приводу економічної вагомості чинника приватної власності, його впливу на прибутковість і рівень рентабельності. Водночас незаперечним, на наш погляд, є той факт, що на останні впливає низка факторів внутрішнього і зовнішнього порядку. Вони практично є однаковими для всієї аграрної сфери економіки на певний період. Йдеться передусім про кон’юнктуру аграрного ринку і ринку засобів виробництва сільгосппризначення, аграрну політику держави. Фактори, що діють на рівні агропідприємств, багаточисленні. Приватна власність, а точніше коли в одній людині уособлюється приватний власник, господар і менеджер, безперечно, є важливим стимулом до ефективного господарювання. Але головним тут є високий рівень професіоналізму власника як менеджера, його підприємливість. І тільки в поєднанні цих двох складових можна вести мову про пріоритетність чинника приватного власника-менеджера з високим рівнем професіоналізму.

Саме цим, на наш погляд, і пояснюється істотна диференціація за рівнем рентабельності агропідприємств однієї і тієї ж організаційно-правової форми.

Література:

1. Статистичний щорічник “Сільське господарство України, 2008 рік” /Державний комітет статистики України. – К., 2009. – 370 с.

2. Статистичний бюлетень « Основні економічні показники виробництва продукції сільського господарства в сільськогосподарських підприємствах за 2010 рік» / Державний комітет статистики України. – К., 2011. – 88 с.

3. Фермерські господарства як форма аграрного бізнесу. – Харків: ХДТУСГ, 2000. – 53 с.

4. Іванух Р.А. Розвиток сільськогосподарської кооперації в умовах переходу до ринкової економіки / Р.А. Іванух, О.О. Жовтанецька // Економіка АПК. – 2001. – № 12. – С. 25–31.

5. Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: кол. монографія у 2 т. / [за ред. П.Т. Саблука,
В.Я. Амбросова, Г.Е. Мазнева]. – К. : ІАЕ, 2000. – Т. 1. – 732 с.

6. Статистичний збірник “Сільське господарство України”, 2007 рік” / Державний комітет статистики України. – К., 2008. – 391 с.