Економічні науки/ 12. Економіка сільського господарства

аспірант, Олійник К. А.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Фінансове забезпечення аграрних підприємств

Здійснення будь-якої господарської діяльності залежить від різних умов, основною з яких є наявність фінансових ресурсів у суб’єкта господарювання. Малі аграрні формування, як в перехідний період, так і в умовах ринку, відчувають брак необхідних фінансових ресурсів. Однак, різні соціально-економічні умови вимагають пошуку раціональних, прийнятних, альтернативних методів та форм залучення фінансових ресурсів підприємницькими структурами, особливо в аграрному секторі економіки. (ока)

Фінансові ресурси є одним з фундаментальних понять фінансів підприємств [1, С.8].

Фінансові ресурси можуть включати в себе різні види економічних ресурсів, які має у своєму розпорядженні суб’єкт підприємництва, з метою забезпечення своєї господарської діяльності та виконання зобов’язань. (ока)

В цілому вітчизняна наука виділяє в якості джерел фінансових ресурсів перш за все власні і позичкові кошти. До власних коштів відноситься статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід і прибуток. До залучених – отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, що мобілізуються на фінансовому ринку [2].

Найбільш поширеною є точка зору, що частка власних фінансових джерел повинна бути достатньо велика. Нижня межа цього показника оцінюється в 60-70% усіх джерел фінансування. У підприємств з високою часткою власних фінансових ресурсів кредитори вкладають більш охоче, оскільки воно з більшою вірогідністю може погасити борги. Але є й інша точка зору: раціональна структура фінансових ресурсів у якій переважають залучені джерела і частка власних ресурсів повинна сягати не більше 30-40 відсотків. Це свідчить про ступінь довіри до підприємств з боку банків та інших кредиторів, а значить про його фінансову надійність [1, С.309].

Сільське господарство як галузь має певні особливості, які відображаються на організації фінансів, зокрема такі: використання землі як основного засобу виробництва, влив на аграрне виробництво біологічних процесів, що обумовлюється сезонністю виробництва, надходження грошових коштів відбувається нерівномірно і не співпадає з витратами на виробництво, відносно велика тривалість виробничого процесу, тощо. Дані особливості сільського господарства впливають на склад та структуру виробничих затрат, основних та оборотних засобів, а також, на всі сторони фінансової діяльності сільгосппідприємств. Все це обумовлює необхідність широкого залучення банківського кредиту аграрними підприємствами.

В середньому одне сільськогосподарське підприємство найчастіше отримує близько 200 тис. грн. кредитів, тоді як інші підприємства АПК – більше одного мільйона гривень. Сільськогосподарські підприємства, головним чином, використовують кредити передусім на закупівлю пального та мастил (84%), закупівлю засобів захисту рослин (56%), придбання посівного матеріалу (18%), та інші цілі, пов’язані з поточною сільськогосподарською діяльністю (21%). Водночас лише 11% господарств спрямовують отримані кредити на технологічне оновлення виробництва та 8% – на його розширення [1, С.327].

Використання залучених джерел має наступні позитивні сторони: наявність достатньо широких можливостей залучення позикових засобів; забезпечення росту потенціалу підприємства; більш низька вартість порівняно із вартістю власного капіталу за рахунок вилучення затрат по його обслуговуванні із оподаткованої бази при сплаті податку на прибуток [1, С.312].

У якості недоліків слід відмітити: залучення позикових коштів пов’язано із наявністю фінансових ризиків; складність процедури залучення, особливо при великих обсягах залучення позикових коштів, оскільки їх надання вимагає у деяких випадках відповідних сторонніх гарантій чи застави (при цьому гарантії страхових компаній, банків чи інших господарюючих суб’єктів надаються, як правило, на платній основі).

Таким чином, сільськогосподарські підприємства, які залучають позикові кошти мають більш високий фінансовий потенціал свого розвитку за рахунок формування додаткового обсягу активів і підвищення ефективності господарської діяльності, але, при цьому існує визначений фінансовий ризик і загроза банкрутства, які зростають по мірі збільшення питомої частки запозичених засобів у загальній сумі джерел [1, С.312-313].

Отже, в процесі кругообігу економічних ресурсів сільськогосподарських підприємств виникає сукупність грошових відносин, які набувають форми фінансових. Вони виникають при виплаті заробітної плати працівникам, при розрахунках за поставлені товари, роботи, послуги, при розрахунках з бюджетом, сплатою податкових, страхових платежів, при розрахунках з комерційними банками тощо.

В наш час, актуальною проблемою є розширення доступу малих аграрних формувань до отримання кредитів. Хоч комерційні банки поступово збільшують обсяги кредитів, наданих сільгосппідприємствам, але залишаються проблемними такі моменти як: високі вимоги банків до позичальників, а саме забезпечення заставою; брак часу на збір та оформлення необхідного пакету документів для одержання кредиту; високі кредитні ставки за користування кредитами та необхідність збільшення довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств. Вирішення цих проблем можливо завдяки розвитку кооперації в сільській місцевості, поширенню і ефективному функціонуванні кредитних спілок.

Література:

1. Гудзь О.Є. Фінансові ресурси сільськогосподарських підприємств / О.Є. Гудзь. - К.: ННЦ «Ін-т аграрної економіки», 2007. — 578 c.

2. Бебко О.М. Про формування концепції диверсифікації діяльності сільського населення / О.М. Бебко // Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво. – 2008. – № 1. – С. 6–9.