Аспірант Андрусенко Ю.В.

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Проблема капіталізації в сучасній економіці

Капіталізація – неоднозначне, багатогранне економічне явище, інтерес до якого у наш час все більше виявляють як теоретики економічної думки, так і фахівці-практики. Увага до цієї проблеми пояснюється важливим значенням капіталізації для економічного зростання національної економіки. Світовий досвід свідчить, що комплексним показником ділової репутації, фінансової стійкості, інвестиційної привабливості, прибутковості, рівня корпоративного управління, іміджу компанії виступає саме показник її капіталізації. Особливо він є актуальним для компаній, які планують продати свій бізнес чи трансформуватися шляхом злиття з іноземними партнерами.

Аналізуючи капіталізацію, варто розкривати не лише її економічні сторони, оскільки підвищення капіталізації компаній дозволяє їм активізувати соціальні процеси, а саме: підвищувати добробут персоналу, покращувати соціально-економічне становище міст і регіонів, у яких вони розміщені, підтримувати соціальну сферу (освіта, охорона здоров’я, культура, спорт, мистецтво) тощо. Стабільне ефективне функціонування підприємств дозволяє реінвестувати прибуток, спрямовуючи кошти не лише на модернізацію, оновлення, удосконалення засобів праці, технологій, а й у розвиток людського капіталу, що проявляється у підвищенні рівня освіти і кваліфікації персоналу, продуктивності праці й ефективності виробництва у цілому. Отже, відбуваються процеси підпорядкування капіталізації інтересам населення.

Актуалізує дану проблему і те, що капіталізація не є відірваним від реального виробництва, віртуальним процесом. Він пронизує всі рівні національної економіки, що й вимагає нових підходів до управління ним.

Суттєвий поштовх дослідженням проблеми капіталізації дали висновки К. Маркса, який у другому томі своєї фундаментальної праці “Капітал” розглядає процес капіталізації доданої вартості, за рахунок якої здійснюється розширене відтворення, що супроводжується поглибленням суперечностей між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичною формою привласнення. Окремі аспекти генезису теорії капіталізації та її сучасний стан досліджували у своїх працях такі вітчизняні вчені, як Н. Брюховецька, І. Булєєв, В. Геєць, А. Гриценко, М. Козоріз, Л. Мельник, Л. Шелудько та інші. Заслуговують на увагу і розробки зарубіжних учених А. Маршала, Р. Гільфердінга, Дж. М. Кейнса, В. Радаєва, П. Бурдьє, М. Дєдкової, В. Казінцева, Т. Малової, О. Гальцевої та ін.

Хоча поняття “капіталізація” не є новим в економічній науці, проте його глибинна суть та значення не були предметом досліджень у радянські та ранні пострадянські часи. Це пояснюється його ідеологічним забарвленням в умовах протиставлення соціалістичного та капіталістичного способів виробництва. На сьогодні капіталізацію розглядають на рівні окремих суб’єктів господарювання, регіонів, національних економік, застосовують до галузей економіки, банківського сектора, фондового ринку.

Аналіз літературних джерел дає змогу виокремити такі основні підходи до тлумачення капіталізації. По-перше, її розуміють як процес залучення ресурсів у ринковий обіг з метою створення додаткової вартості, тобто капіталізація відображає одну із форм реального накопичення капіталу. По-друге, капіталізацію розуміють як оцінку вартості підприємства, що являє собою добуток ринкової вартості однієї акції, помноженої на загальну кількість цих цінних паперів, розміщених емітентом. Такий підхід пов’язаний з ринковою оцінкою фіктивного капіталу й активами, які мають нетоварну природу, оскільки цінні папери самі по собі не мають споживчої вартості, а їх ціна не відображає їх реальної цінності. По-третє, капіталізація відображає перетворення частини створеної вартості в капітал, тобто у вартість, здатну приносити додаткову вартість. Відповідно вчені виділяють реальну (номінальну) і ринкову (фіктивну) капіталізацію.

Узагальнюючи погляди сучасних учених щодо визначення поняття капіталізації, зазначимо, що загалом воно використовується у двох основних аспектах: з позицій статичного і динамічного аналізу. Так, у рамках першого підходу капіталізацію розглядають як показник, який характеризує стан суб’єкта господарювання чи економіки на даний момент, тобто їх ринкову вартість (величину запасу). У контексті другого – динамічного підходу – капіталізація розглядається як потокова величина, тобто процес перетворення в капітал чинників виробництва: як залучених, так і новостворених.

Розгляд капіталізації як оцінки вартості бізнесу, що застосовується до публічних компаній, в сучасних економічних умовах має свою специфіку. Підвищення курсу акцій підприємств призводить до фіктивного накопичення капіталу, розмір якого відрізняється від реально накопиченого капіталу, тобто проблема полягає у невідповідності та непідкріпленості фінансових інструментів реальними цінностями. Дослідження свідчать, що негативним явищем є як заниження, так і завищення показників капіталізації, оскільки в останньому випадку фіктивний капітал “відривається” від реального, а фінансовий ринок має високий ступінь ризику і є схильним до нестабільності та кризи [1, c. 26].

Процеси капіталізації репутації, ноу-хау, підвищення витрат на рекламні послуги призводять до того, що вартість товару об’єктивно не відображає його функціональної цінності. Все це зводиться до того, що фіктивна капіталізація зростає галопуючими темпами на фоні стагнаційного скорочення обсягів реального капіталу. Як наслідок, відбувається віртуалізація вартості окремої компанії, галузі, регіону, національної економіки в цілому. Така ситуація погрожує загостренню системних кризових явищ, ускладненню прогнозування соціально-економічного розвитку тощо.

На основі аналізу різноманітних тлумачень даної категорії вченими-економістами, під капіталізацією будемо розуміти безперервний процес трансформації матеріальних, нематеріальних і людських ресурсів суб’єктів господарювання та національної економіки у додаткову вартість з метою накопичення капіталу довгострокового характеру і забезпечення розширеного відтворення на мікро- мезо- і макрорівнях. У це трактування органічно вписуються її типи, види, форми прояву.

В умовах постіндустріального суспільства та нового технологічного укладу розвиток сучасного бізнесу неможливо уявити без активного накопичення, удосконалення та використання інтелектуального капіталу і нематеріальних активів, частка яких все більше зростає в умовах сервісної економіки, а тому і підвищується вартість бізнесу.

Варто відзначити, що в Україні капіталізація суб’єктів господарювання проводилась у результаті роздержавлення та приватизації державної власності на основі балансової вартості активів, яка за відсутності ринкових механізмів оцінки об’єктів приватизації була значно заниженою порівняно з вартістю реального капіталу. До того ж не враховувалася вартість інтелектуального капіталу. Таке заниження показників капіталізації та нехтування ринковими принципами оцінки бізнесу сприяло придбанню цих об’єктів за заниженими цінами.

Отже, у сучасних умовах актуальність досліджень капіталізації національної економіки зумовлюється прагненням розбудови в Україні інноваційної економіки, запорукою якої є відтворювальні процеси реального сектора економіки, що базуються на активних процесах капіталізації комерційних організацій з урахуванням досвіду провідних економік світу. Тому питання управління капіталізацією підприємства, регіону, національної економіки повинні стати ключовими при розробці державних програм з регулювання економіки, що потребує подальшого дослідження.

Література

1. Капитализация предприятий: теория и практика: моногр. / под ред. д.э.н., проф. И.П. Булеева, д.э.н., проф. Н.Е. Брюховецкой; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти; ДонУЭП. – Донецк, 2011. – 328 с.