Економічні науки/14. Економічна теорія

Євгеньєва Ю.М. ст. гр. ПТЕ-07-1,

Михалєва О.А. ст. гр. ПТЕ-07-1

Леонідов І. Л., к.е.н.,доцент

Національна металургійна академія України

Регулювання привласнення інтелектуального продукту в Україні

У XX ст. в економіці розвинених країн відбувається становлення нової форми привласнення. Особливість цієї форми обумовлена зрушеннями у засобах праці, технології та організації інтелектуального виробництва. Проявляється тенденція переходу людства до нового технологічного способу виробництва, коли знання, наука та інформація стаюять основними джерелами економічного зростання і відкривають перспективи для його інноваційного виду.

Специфікою виробництва інтелектуального продукту в економіці України є зростання частки коштів іноземного походження і зменшення частки бюджетних асигнувань. Це вказує на те, що відтворювальний потенціал формування й використання інтелектуального капіталу протягом останніх років зменшився. На жаль, вітчизняні суб’єкти є менш конкурентноспроможними внаслідок недостатнього досвіду функціонування в умовах ринку інтелектуального продукту, низького технологічного рівня їх виробництва, неспроможності втілювати останні досягнення НТП та ін. Входження українських виробників інтелектуального продукту до відповідної складової світового ринку вимагає ефективного державного регулювання, яке б відповідало національним інтересам.

Головними причинами недостатнього розвитку вітчизняного інтелектуального виробництва є відсутність належного інвестиційного клімату, стійких мотивацій, потенціалу інвесторів. Також формуванню й використанню інтелектуального продукту перешкоджають не тільки висока конкуренція на міжнародних ринках, але й деформація механізмів нагромадження, недосконала політика регулювання інноваційної активності. Зокрема, держава дотепер не створила надійну систему підтримки підприємств, що займаються інноваційною діяльністю в пріоритетних сферах господарювання.

Також не вдалося створити сприятливе середовище для відтворення циклу «освіта-наука-виробництво», заінтересованості вітчизняного виробника втілювати останні досягнення науки та ін. Для ефективного використання інтелектуального потенціалу в Україні доцільно наслідувати досвід його регулювання Єврокомісією: надання сприятливих умов для залучення фахівців з високим рівнем підготовки, втілення альтернативних стратегій формування кваліфікованих спеціалістів, прогресивні форми оренди сучасного обладнання, стимулювання впровадження у виробництво принципово нової техніки, видів матеріалів, інтернет-технологій, супутникового зв’язку тощо. Тому завдання держави — створити ефективну, адекватну сучасним вимогам систему підтримки інвесторів, які вкладають кошти в створення інтелектуальних ресурсів. Успіхи у формуванні інтелектуального капіталу залежать не тільки від сприятливого клімату на макрорівні, але й від здатності корпоративного менеджменту до такої діяльності.

Розвиток інтелектуального продукту України неможливий без її входження у світове співтовариство в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, без відпрацьованих механізмів її ринку. Україна набула статусу члена Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Міжнародного союзу по захисту промислової власності, Міжнародного союзу по захисту літературних і художніх творів. Нажаль, держава неефективно співпрацює з різними структурами Європейського Союзу, а також з міжнародними неурядовими організаціями.

Громадянські заходи мають арсенал посилення потенціалу державного регулювання шляхом інформування про діяльність національного виробника інтелектуального продукту, сприятимуть проведенню відповідних рейтингів, турнірів юних винахідників і раціоналізаторів, створенню неформальних об’єднань тощо. Наприклад, Товариства винахідників і раціоналізаторів України; Єдиного Всеукраїнського громадянського об’єднання професійних митців; Всеукраїнської спілки вчителів та тренерів, INTAS (Міжнародної організації по сприянню співпраці з вченими із Нових незалежних держав колишнього Радянського Союзу), COST (Європейського співтовариства в області науки і технології), об’єднаних європейських проектів TACIS, JEPs, програми TEMPUS, що покликані здійснювати пошук талановитої молоді у віддалених регіонах, популяризувати креативні види діяльності, контролювати дотримання вітчизняного та іноземного законодавства (наприклад, закону «Про інтелектуальну власність»), надавати Індивідуальні Преміальні Гранти (IMGs), забезпечувати фінансовою допомогою вчених, які працюють над спільними науково-дослідницькими розробками та ін.