Коваль Д.В., Талакіна Т.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ЗБАЛАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ РЕСУРСІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОДАТКОВИХ ВАЖЕЛІВ

Економічний розвиток України залежить від ефективності фінансової стратегії держави. Одним із стратегічних завдань фінансової політики країни є стабільне нарощування фінансових ресурсів. Кількісні параметри такого нарощування дають можливість оцінити результативність цієї політики, оскільки свідчать про динаміку реальних джерел фінансування економічного розвитку країни. Одним з основних факторів впливу на зазначені вище структури та їхній подальший розвиток є податкова політика держави як складова фінансової стратегії.

Теоретичні дослідження щодо впливу співвідношення прямих і непрямих податків на дохідну частину бюджету містяться у працях О. Василика, І. Луніної, П. Мельника, А. Соколовської та ін. Вважається, що в економіці легше формувати надходження за рахунок непрямих податків, і зокрема за рахунок ПДВ, тобто може виступати як стабільне джерело дохідної частини бюджету. Державне регулювання економіки шляхом використання податкових важелів в сучасних умовах повинно бути спрямоване на забезпечення та підтримку збалансованого економічного росту та ефективне використання ресурсів, стимулювання інвестиційної та підприємницької діяльності. Усе зазначене вище актуалізує проблему податкових важелів реалізації механізму збалансування бюджетних ресурсів.

Метою статті є аналіз особливостей впливу оподаткування на державні фінансові ресурси та визначення перспектив використання податків для оптимізації бюджетних ресурсів.

Фінансові відносини, які здійснюються і регулюються за допомогою держави, формують фінансову політику. Вона містить у собі два напрямки діяльності держави: у сфері податкових вилучень і у сфері державних витрат, а також процесів перерозподілу грошових ресурсів і створення державного бюджету.

Заходи фіскальної політики в короткостроковому періоді супроводжуються ефектами мультиплікаторів державних витрат, податків і збалансованого бюджету, які є факторами економічної нестабільності, що посилюють коливання рівноважного стану економіки. Оскільки оподаткування впливає на сукупне споживання, це зумовлює зміну мультиплікатора державних витрат для будь - якого типу економіки [3, с. 272-273].

Прогресивна система оподаткування є чинником, що сприяє послабленню ефекту мультиплікатора і стабілізації рівнів зайнятості та випуску. Чим нижчі ставки оподаткування, тим, за інших рівних умов, більший ефект мультиплікатора. Мультиплікатор державних витрат в Україні, розраховується за даними Міністерства статистики [1, с. 14]. Наприклад, у 2005 році його значення становило1 ,279, у 2006 р. – 1,057, у 2007 р. – 0,976, у 2008 р. – 0,876, у 2009 р. – 0,267, у 2010 році цей показник був запланований на рівні 0,829. Величина мультиплікатора на рівні 1,279 у 2005 р. характеризує ситуацію, коли збільшення величини державних видатків (за інших рівних умов) спричиняє стимулюючий вплив на величину ВВП країни. Зменшення величини мультиплікатора протягом 2006-2009 років спричинене впливом двох чинників: з одного боку, зменшується величина граничної схильності домашніх господарств до споживання вітчизняних товарів; з іншого – зростає обсяг імпорту. Негативні фактори економічного розвитку української економіки в 2006-2009 рр. спричинили зменшення стимулюючої ролі державних видатків як одного з фінансово-податкових інструментів державного регулювання економічного зростання [5].

Мультиплікатор збалансованого бюджету встановлює, що приріст урядових витрат, супроводжуваний рівним за величиною приростом податків, має своїм результатом збільшення випуску продукції. При дискреційній бюджетно-фіскальній політиці, яка характеризується цілеспрямованою зміною величин державних видатків, податків і бюджетного сальдо, під час спаду створюється дефіцит державного бюджету для збільшення державних видатків (наприклад, на виробничі інвестиції з метою створення нових робочих місць) або зниження податків. У період циклічного підйому ринкової економіки цілеспрямовано створюється бюджетний профіцит, тобто стримуються видатки і підвищуються податки, в результаті чого збільшуються обсяги дохідної частини бюджету [7, с. 58].

Оподаткування – інструмент держави у створенні коштів для її існування та розвитку, який реалізує функцію вилучення коштів з економіки та спрямування їх на різні бюджетні потреби.

Отже, податкова система є ланкою, що зв'язує економіку та бюджетну систему [6, с. 9]. Бюджетно-податкова політика може бути корисним інструментом для звуження коливань доходу в рамках економічних циклів. Необхідно також зазначити, що податкове законодавство України щодо стягнення ПДВ пережило велику кількість змін, які впливають на точність прогнозування макропоказників і не дозволяють оперативно регулювати бюджетний дефіцит. Нестабільність законодавства не може також не впливати на бізнес-плани суб'єктів підприємницької діяльності, що в результаті відбивається на загальній сумі податкових платежів, які надійшли в дохідну частину бюджету. На відміну від ПДВ, податок на прибуток підприємств та інші прямі податки не передбачають відшкодування коштів платникам з бюджету, а посилення контролюючої функції податкових органів у цьому напрямку дає позитивні результати.

Таким чином, зміна частки прямих податків у загальних доходах бюджету не залежить від соціально-економічного розвитку країни, а збільшення частки непрямих податків в умовах економічного зростання може уповільнювати його темпи. Вивчення підходів до моделювання фіскальних відносин в економічному середовищі і побудову моделі, що дозволяє розрахувати динаміку бюджетних надходжень при зміні податкового навантаження, здійснив С. Лондар [2]. З проведеного ним дослідження можна зробити висновок, що період, протягом якого зростання бази оподаткування зможе забезпечити збільшення платежів до бюджету і компенсацію скорочення його доходів, різний для окремих галузей. Враховуючи, що високорентабельні і швидкооборотні галузі дають значну частку надходжень із податку на прибуток, найдоцільнішим першим кроком на шляху зменшення загального податкового навантаження на економіку буде зменшення податкових ставок цього податку [2, с. 141]. Тому з 1 січня 2011 року став чинним Податковий кодекс України, у перехідних положеннях якого передбачено поступове зниження ставки податку на прибуток до 16% ( з 01.04.2011 р. застосовується ставка 23%; з 01.01.2012 р. – 21%; з 01.01.2013 р. – 19%; з 01.01.2014 р. – 16%).

Залежність рівня доходів бюджету і податкової ставки в Україні представлена у табл. 1.

Таблиця 1

Залежність рівня доходів бюджету і податкової ставки в Україні

Рік	ВВП (млн. грн)	Доходи бюджету (млн. грн)	Агрегована податкова ставка, %	Зміна ставки
1	2	3	4	5
2003	264165	75165,4	28,5	-
2004	345113	91529,4	26,5	- 2,0
2005	424741	134181,2	31,6	+ 5,1
2006	537667	171811,5	32,0	+ 0,4
2007	720731	219939,1	30,5	- 1,5
2008	949864	297844,6	31,6	+ 1,1
2009	913345	272967,00	22,9	- 8,7
2010	1094607	314426,00	28,7	+ 5,8

Аналізуючи табл.1, зазначимо, що агрегована податкова ставка (відношення доходів бюджету до ВВП у відсотках) за останні роки в Україні практично залишається постійною, а її незначне коливання не впливає на зростання доходів бюджету.

Виходячи з наведених даних, можна зробити припущення, що коливання агрегованої податкової ставки в оптимальних межах (30-35 %), сприяють зростанню доходів бюджету України, так як залишається стабільним податкове навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності, а це, в свою чергу, є важливим чинником стабільного розвитку економіки і скорочення її тіньового сектора.

Таким чином, податки, як елемент фіскальної політики, є податковим важелем впливу на формування бюджетних ресурсів, але у вітчизняних економічних умовах їх не можна використовувати як автоматичні регулятори збалансованості ресурсів держави. За допомогою податкових важелів держава може вплинути не тільки на розмір бюджетного сальдо, але і на економіку країни в цілому. При плануванні дохідної частини бюджетів доцільне використання змін у структурі податкових надходжень з метою не тільки збалансування доходів та витрат, а й стабілізації всієї економіки.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бадрак А. Улучшение конкурентной позиции Украины средствами фискальной политики // Экономика Украины. – 2006. – № 2. – С. 13–19.

2. Буряк П.Ю. Вплив податкової ставки на доходи бюджету / П.Ю. Буряк, С.Л. Лондар // Фінанси України. – 2002. – № 1. – С. 41–44.

3. Курс экономической теории: Общие основы экономической теории. Микроэкономика. Макроэкономика. Основы национальной экономики: Учебное пособие / Под ред. А.В. Сидоровича. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1997. – 832 с.

4. Лисюк В.С. Особливості методики розрахунку податкового тягаря // Фінанси України. – 2000. – № 11. – С. 79–85.

5. Лопушняк Г., Бюджетні видатки як інструмент державного регулювання соціально-економічного розвитку України – [Електронний ресурс] – Електронні текстові дані – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik6/fail/+Lopushnjak.pdf

6. Любимцев Ю. Бюджетный дефицит как фактор экономической политики // Экономист. – 2002. – № 7. – С. 55–62.

7. Фишер С. Экономика: Пер. с англ. со 2-го изд. / С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензи. – М.: Дело, 1999. – 864 с.

8. Фінансова політика та податково- бюджетні важелі її реалізації / За ред. чл.- кор. НАН України А.І. Даниленка. – К.: Фенікс, 2008. – 468 с.