Экономические науки/15.Государственное регулирование экономики
Викладач кафедри «Облік та менеджмент»Дашко Ірина Миколаївна,

Студ. спец. «Облік і аудит» Харочкіна Оксана Володимирівна
Криворізький факультет Запорізького Національного університету,Україна

Сутність державного регулювання зайнятості населення
Розвиток економіки будь-якої держави визначається наявним людськими ресурсами, їх здібністю до ефективної праці, а також наявністю умов для її здійснення. Тому можливість займатися ефективною працею, забезпечення зайнятості та її регулювання можна розглядати як чинник забезпечення стійкого економічного зростання держави.

Система державного регулювання зайнятості забезпечується правовими, організаційними та економічними заходами.

До правових відноситься ряд законодавчих актів, які повинні регулювати зайнятість населення. Це перш за все Закон України про зайнятість і пакет відповідних постанов КМУ.

Державна політика України зайнятості основується на таких принципах: забезпечення рівних можливостей всім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, статі, віку, політичних поглядів, вибору виду діяльності у відповідності із здібностями і професійною підготовкою з врахуванням особистих інтересів і суспільних потреб; сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць і умов для розвитку підприємства; добровільність праці, яка основана на волевиявленні громадян.

До організаційних заходів відноситься створення достатньо могутньої державної служби зайнятості.

До економічних заходів включають податково-кредитне регулювання. З державного фонду сприяння зайнятості населення фінансується: розвиток центрів підготовки і навчання вивільнених робітників і незайнятого населення, професійна орієнтація населення; проведення наукових досліджень і розробок по проблемах ринку праці; забезпечення міжнародного співробітництва у вирішення проблем зайнятості населення; виплати допомоги по безробіттю; надання безпроцентного кредиту безробітним для заняття підприємницької діяльністю.
Державна служба зайнятості виконує такі завдання: інформує населення про стан ринку праці, про наявність вільних робочих місць; консультує громадян з питань одержання роботи (працевлаштування); веде облік громадян, які звертаються з питань працевлаштування, створює автоматизовані банки даних потреб в кадрах; направляє на професійну підготовку і перепідготовку.
Програми сприяння зайнятості - динамічний інструмент активної політики зайнятості. Термін її дії розрахований на період від шести місяців до двох років, але іноді вони можуть бути продовжені шляхом прийняття відповідних нормативних актів.

Другий напрям (гнучкі форми зайнятості) передбачає створення сприятливих умов, здатних підвищити рівень зайнятості населення. До них належать установлення працездатному населенню вигідніших форм та режимів.
Вплив держави на рівень національного виробництва методами політики експансії (фіскальної чи монетарної політики) – основний елемент механізму державного регулювання зайнятості населення. Іншим елементом є регулювання наслідків функціонування економіки, пов'язаних з виникненням безробіття, яке спирається на спеціальні державні програми, метою яких є створення додаткових умов для працевлаштування безробітних.

Програмний метод регулювання зайнятості здійснюється за двома напрямами: активна політика зайнятості та створення гнучких форм зайнятості.
Перший напрям передбачає розробку програм сприяння зайнятості, які охоплюють як окремі категорії населення, так і специфічні випадки загрози безробіття, викликані економічною та політичною ситуаціями, а також стихійними лихами.

Програми сприяння зайнятості поділяються на три типи: програми суспільних робіт, професійна підготовка для молоді, допомога безробітним.
Перший вид ПСР - це програма трудомістких суспільних робіт, спрямованих на мобілізацію надлишкової робочої сили для створення інфраструктури в сільській місцевості (будівництво сільських доріг, дрібних іригаційних об'єктів, дешевого житла та шкіл, захисту земель тощо).

Другий вид ПСР – це програма суспільних робіт, які мають певну соціальну спрямованість. До них належать оплачувані муніципальною владою (місцевими органами влади) послуги людям похилого віку та інвалідам, догляд за дітьми, допомога при обслуговуванні хворих тощо.

Програми професійної підготовки для молоді (ППП). У сфері зайнятості зростання вимог щодо кваліфікації та профпідготовки робочої сили призводить до зростання безробіття серед низькокваліфікованих груп населення, насамперед серед молоді. В усіх без винятку розвинутих країнах частка безробітної молоді значно перевищує середній рівень безробіття.
ППП - проміжний етап між закінченням загальноосвітньої школи та постійною зайнятістю. Це програми, змістом яких є допомога молоді в отриманні професійної підготовки та підвищення кваліфікації. Програми профпідготовки фінансуються спонсорами - підприємцями, місцевими органами влади, добровільними грошовими внесками. Молодь на яку поширюється дія таких програм одержує стипендії.

Спеціальними програмами стосовно зайнятості можуть керувати як центральні державні органи, так і регіональні і місцеві органи влади. Центральні органи приймають відповідні законодавчі акти та здійснюють бюджетний контроль. Конкретні програми розробляються звичайно на регіональному та місцевому рівнях.

Список використаних джерел:

1. Кочура І. Продуктивна зайнятість у контексті забезпечення людського розвитку і економічного зростання / І. Кочура // Україна: аспекти праці. - 2005. – № 6. – С. 19-23.

2. Стельмащук А. М., Державне регулювання економіки: Навчальний
посібник. - Тернопіль : ТАНГ, 2000. - 315 с.