Экономические науки/16. Макроэкономика

к.е.н, доцент Чупир О. М.

Харківський національний університет будівництва і архітектури

Міжгалузевий підхід до розвитку національного господарства

Головною метою політики структурної модернізації економіки має стати раціоналізація участі країни у міжнародному та регіональному поділі праці, а також оптимізація внутрішньосистемних параметрів економіки з точки зору протидії негативним зовнішнім впливам. Йдеться про побудову виробничо-технологічної структури національної економічної системи, спроможної забезпечувати розвиток передових виробництв та реагувати на зовнішні та внутрішні кризові явища з найменшими втратами ефективності. И в цьому процесі не обійтися без участі будівництва та транспорту (рис. ). Так вагома роль транспорту у зниження собівартості вітчизняної продукції (чисельні додаткові збори, які нараховуються та стягуються в обов’язковому порядку при перевезенні вантажів досягають 20-30 % вартості перевезення, що в кінцевому підсумку суттєво збільшує транспортну складову в ціні товару); у стабілізації розвитку промислової сфери регіонів та віддалених територій; у наданні високоякісніх логістичних послуг. Такі ж завдання щодо підтримки промислового комплексу України виконує і будівельний комплекс. Але, окрім зазначеного, вагома його роль у підвищенні технологічної структури та техніко-технологічної бази промислового комплексу.

В свою чергу існує безпосередній зв'язок між ефективною діяльністю промислового комплексу та вирішенням проблем транспортного та будівельного комплексів. Варто відзначити вплив на оновлення матеріально-технічної бази будівельного комплексу, на його ресурсомісткість та забезпеченість сучасними

Рис. Схема взаємозв’язку промислового, будівельного та транспортного комплексів у вирішенні ключових проблем розвитку

будівельними матеріалами та обсягами робіт. Окрім цього існує прямолінійний зв'язок між ефективністю промислової сфери економіки та вирішеністю проблем транспортного комплексу. Він визначається у наступному: збільшення рівня техніко-технологічної бази суб’єкті транспорту; збільшення якості та безпеки перевезень; пришвидшення руху вантажів та пасажирів за рахунок розробки та впровадження відповідних основних фондів; збільшення якості роботи логістичних структур за рахунок удосконалення складського та термінального обладнання; зменшення негативного впливу на навколишнє середовище; збільшення рівня розвитку мережі міжнародних транспортних коридорів, функціонування яких пов’язано з розбудовою території тяжіння.

Окремої уваги потребує взаємозв’язок інтересів транспортного та будівельного комплексів. Роль останнього бачиться у сприянні реалізації ключових напрямків Транспортної стратегії України, серед яких впровадження швидкісного руху залізницями України, будівництво та реконструкція об’єктів транспортного машинобудування, транспортно-логістичних об’єктів, розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів.

Литература:

1. Крючкова В.І. Структурні чинники розвитку економіки України: монографія / В.І.Крючкова. – К.: Наукова думка, 2004. – 319 с.

2. Новий курс: реформи в Україні. 2010–2015. Національна доповідь /за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. – К.: НВЦ НБУВ, 2010. – 232 с.

3. Шумпетер Й. Теория экономического развития/ Й.Шумпетер.- М.: Директмедиа Паблишинг, 2008.- 355 с.