Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

Пічкурова З.В.

Національний авіаційний університет

Розвиток міжнародної торгівлі об’єктами інтелектуальної власності як форма прояву глобалізації міжнародної економічної діяльності

В останній чверті ХХ – на початку ХХІ ст. розвиток відносин інтелектуальної власності відбувається під впливом глобалізаційних процесів, і проявляється, насамперед, у зростанні обсягів міжнародної торгівлі технологічними об’єктами й підвищенні ролі інформаційних, комунікаційних та біотехнологій. На думку А. Філіпенка, "важливим елементом глобальної економіки є міжнародна науково-технічна сфера, яка характеризується формуванням світового ринку технологій, ноу-хау, патентів. Відповідно до визначальних тенденцій світового економічного розвитку, в сучасних умовах значно підвищується значення науково-технічних компонентів господарського зростання як факторів динамізації та якісного удосконалення виробництва" [1, с. 41]. Водночас, новітні технології мають здатність швидко долати кордони між розвинутими країнами, та країнами, що розвиваються, поширюватися на різноманітні сфери економічного та соціального життя.

Першим проявом глобалізації сфери інтелектуальної власності у 1980 – 1990-х рр. стала кооперація в інноваційній галузі, яка позначилася активним формуванням на міжнародному рівні стратегічних альянсів з метою спільного проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, створення нових технологій та вироблення інноваційної продукції. Період з 1990 по 2000 рр., що пов'язаний з бурхливим інноваційним розвитком, відзначився значним розширенням ринків збуту інноваційної продукції та остаточною переорієнтацією виробництва країн-технологічних лідерів на світовий рівень. Загострення конкуренції між розвинутими країнами на ринку об’єктів інтелектуальної власності стало поштовхом до освоєння нових ринків збуту, здебільшого в країнах третього світу та на пострадянському просторі, сприятливі умови для чого значною мірою створив розпад СРСР. Характерними проявами цього етапу глобалізації є зміцнення позицій транснаціональних корпорацій і стратегічних альянсів США, Японії та Західної Європи у сфері наукової та інноваційної діяльності, які є олігополіями на ринку об’єктів інтелектуальної власності, збільшення участі іноземного капіталу в національних компаніях, зростання відмінностей в економічному розвитку окремих країн та перетворення інноваційних технологій на визначальний фактор конкурентоспроможності. На початку ХХІ століття глобалізаційні тенденції набувають більш чітких ознак: відбувається розширення інтеграційних меж (формування Європейського Союзу, Європейської асоціації вільної торгівлі, Північноамериканської зони вільної торгівлі), зміцнення інституційних засад регулювання відносин інтелектуальної власності, що проявляється у подальшому створенні міжнародних інституцій у цій сфері, посиленні їх позицій на міжнародній арені й збільшенні прямого або опосередкованого впливу на регулювання відносин інтелектуальної власності, виникнення науково-технічних кластерів, до складу яких входять наукові парки, інкубатори та технополіси.

Важливою ознакою розвитку міжнародної торгівлі об’єктами інтелектуальної власності в умовах глобалізації є тенденція до поступового скорочення витрат часу на реалізацію наукових відкриттів, які з 1885 по 1919 рр. складали 37 р., з 1920 по 1944 – 24 р., з 1945 по 1964 – 14 р., і з 90-х рр. ХХ ст. зменшились до 3-4-х рр. [2]. Крім того, науково-технічна сфера діяльності сьогодні характеризується взаємопроникненням різноманітних наукових ідей та технічних рішень, їх одночасним впровадженням у різні галузі промисловості та застосуванням за різним призначенням.

Можна припустити, що в умовах глобалізації характерними ознаками розвитку ринку об'єктів інтелектуальної власності в найближчому майбутньому стануть подальша орієнтація на міжнародне співробітництво у сфері інноваційної діяльності, що передбачатиме збільшення цінності інтелектуальних ресурсів та обумовить необхідність підтримки наукової та освітньої сфери. До того ж, очевидним є подальше посилення впливу наднаціональних утворень, і, водночас, послаблення національного регулювання сфери відносин інтелектуальної власності, створення глобального європейського ринку об’єктів інтелектуальної власності, що передбачатиме поступове збільшення участі іноземного капіталу в економіці окремих країн та відкритості національних технологічних ринків в межах ЄС.

Розгляд глобалізації, як об’єктивного явища сучасного економічного розвитку в площині відносин інтелектуальної власності, дозволяє виділити як позитивні, так і негативні наслідки її впливу. Важко заперечувати позитивний вплив глобалізації на економічний розвиток країн, залучених до глобалізаційних процесів, їх стрімкий технологічний розвиток в умовах науково-технічного співробітництва. При збільшенні обсягів світового виробництва об’єктів інтелектуальної власності умовах глобалізації, відбувається зміна акцентів щодо використання ресурсів, серед яких пріоритетне місце займають інформаційні та інтелектуальні, спростовуючи усталене уявлення про визначальне значення матеріальних ресурсів, принципи раціонального використання яких також формуються під впливом глобалізаційних процесів.

Водночас, не можна заперечувати й існування певних суперечностей глобалізації, її неоднозначного впливу на економіку окремих країн. Внаслідок посилення контролю з боку наднаціональних утворень відбувається втрата позицій органами державного регулювання окремих країн, зменшення їх впливу щодо регулювання національних економік. Сьогодні найбільшу вигоду від глобалізації мають економічно розвинуті країни, які, як правило, продукують нові знання і технології, в той час, коли країни, що розвиваються, й транзитивні країни є, в основному, лише користувачами не високоякісного інтелектуального продукту, а технологій середнього рівня, внаслідок чого відбувається збільшення розриву у рівні економічного розвитку окремих держав. Крім того, існує можливість розміщення екологічно небезпечних виробництв розвинутих країн на території країн, що розвиваються, які, в свою чергу, не мають ефективних механізмів охорони і захисту навколишнього природного середовища, проте володіють дешевою робочою силою.

Враховуючи все вищевикладене, можна стверджувати, що розвиток міжнародної торгівлі об'єктами інтелектуальної власності, як один із проявів глобалізації міжнародної економічної діяльності, характеризується посиленням науково-технічного співробітництва, підвищенням ролі обміну інноваційною продукцією, концентрацією фінансових та інших ресурсів у інноваційній сфері, розширенням кола суб'єктів міжнародної торгівлі новими технологічними об’єктами та виділенням зі складу світового ринку самостійного сектора – ринку об’єктів інтелектуальної власності, структура якого постійно змінюється і оновлюється з урахуванням вимог часу. Проте, сьогодні очевидним є невигідне становище в глобальному економічному просторі країн, що розвиваються, зокрема, через невідповідність рівня їх розвитку світовим стандартам з регулювання відносин у сфері міжнародної торгівлі об'єктами інтелектуальної власності, прийняття яких потребує виваженого підходу з урахуванням національних особливостей й дотриманням державних пріоритетів кожної країни.

Література:

1. Філіпенко А. Економічний розвиток сучасної цивілізації /
А. Філіпенко. – К., 2000. – 174 с.

2. Белорусов А. Перспективы развития мирового рынка высоких технологий [Электронный ресурс] / А. Белорусов, В. Вовченко // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2002. – № 2. – Режим доступу: http://evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=498&Itemid=53