Демочка М.В., Сидоренко О.О.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Мінімізація системи міжбюджетних відносин

З формуванням нової структури економіки України зросла відповідальність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за забезпечення соціальних гарантій. Мінімально необхідні витрати бюджетної системи стають непосильними для місцевих органів. Як переконує досвід розвинутих країн, фінансові проблеми регіонів розв’язуються шляхом реформування всієї системи місцевих бюджетів і міжбюджетних відносин. Метою такого реформування є створення надійної, раціональної системи фінансових відносин між різними рівнями держави. Недостатня ефективність їхнього функціонування може стати фактором гальмування суспільного розвитку, провокує загострення суспільних протиріч, викликаних суттєвою диференціацією рівнів фінансового забезпечення між окремими адміністративно-територіальними одиницями.

Проблема міжбюджетних відносин актуальна нині не лише для України. Проте на сьогодні у сфері міжбюджетних відносин є питання, які потребують подальшого доопрацювання.

Одним із способів зміцнення доходної частини місцевих бюджетів є застосування правильної політики регулювання міжбюджетних відносин, та моделі міжбюджетних відносин. Формування дієвої моделі міжбюджетних відносин, з одного боку, є запорукою створення регіональної економіки, що стабільно розвивається, а з іншого - гарантією того, що кошти державного та місцевих бюджетів будуть витрачатися ефективно. Тому, ця проблема потребує ретельнішого вивчення та дослідження з урахуванням світового досвіду

Важливим фактором показника рівня децентралізації є рівень до якого центральний уряд надає автономію, щодо розподілу видатків. Інший, важливий чинник – це спроможність місцевих органів влади мобілізувати додаткові надходження.

Рівень фінансової автономії можна вирахувати як суму власних надходжень, на які впливають місцеві органи влади до загалу, тобто всього доходів місцевого бюджету. Цей показник по Україні не перевищує 3 відсотків. Тобто фінансова автономія дуже обмежена. У порівнянні із странами західної Європи, то в середньому по цим країнам в ми можемо спостерігати найбільший рівень - 62% у Швеції, 32% у Бельгії, та мінімальний рівень - 6% у Латвії.

Головною перешкодою ефективного функціонування органів місцевого самоврядування є низький рівень ресурсного забезпечення.

Отже, бюджетна система України сьогодні недостатнім чином відповідає потребам регіонального розвитку. Надмірна централізація фінансових потоків призводить до того, що органи місцевого самоврядування не мають можливості реалізовувати у повній мірі свої повноваження, а незначимість власної доходної бази породжує залежність від вказівок центральних органів влади.

Внаслідок неможливості проведення власної політики у задоволенні місцевих інтересів, зменшується авторитет органів місцевого самоврядування, а це ставить під сумнів перспективи розвитку демократичних відносин на місцевому рівні й у масштабах усієї країни.

Для досягнення оптимальної системи міжбюджетних відносин в Україні як однієї з засад зміцнення доходної частини місцевих бюджетів, потрібно зробити наступне:

1. Визначення додаткових доходних джерел, розширення доходної бази бюджетів. Податкова політика має бути заснована на ефективному використанні всіх можливостей оподаткування для розвитку економіки не тільки місцевих органів влади, а також для всього регіону.

Місцева влада повинна мати право встановлювати податкові пільги підприємствам, що відіграють соціально важливу роль у регіоні.

2. Подолання недостатності місцевих доходних джерел, яке можливе через надання власним структурам регіонів права самостійно вводити територіальні надбавки до місцевих податків, виходячи з особливостей структури виробництва конкретного регіону.

Удосконалення системи місцевого оподаткування сприятиме підвищенню ефективності надання місцевих громадських послуг жителям проживаючим на певній території. У обов’язковому порядку необхідно доопрацювати Податковий Кодекс України та ухвалити.

3. Необхідно розглянути можливість запровадження механізму зацікавленості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у зміцненні місцевих фінансів шляхом закріплення за місцевими бюджетами на довгостроковій основі загальнодержавного податку – податку на прибуток підприємств.

4. Забезпечення законодавчо закріпленої автономії регіональної і місцевої влади з розподілом податкових і витратних повноважень; уточнення витратних зобов’язань кожного рівня і наявність законодавчих гарантій їх автономного фінансування за рахунок достатньої власної податкової бази.

5. Заміна дотацій вирівнювання субвенціями на виконання конкретних інвестиційних проектів, на розвиток тих галузей, які б дозволяли виходити регіонам з розряду слаборозвинених.

6. Створення на регіональному рівні інвестиційного банку розвитку регіонів, який дозволить на рівні регіонів вирішувати нагальні питання, шляхом залучення коштів, як на внутрішньому ринку позичкового капіталу, так і на зовнішньому.

Втілення зазначених вище заходів посилить фінансову самостійність місцевих бюджетів, надасть змогу місцевим органам влади самостійно визначати свої витрати, зміцнить економічне становище місцевих органів влади, а тим саме і держави в цілому, дозволить задовольняти потреби громадян у кожній місцевості на високому рівні у відповідності із світовими стандартами.