Буковинський державний фінансово – економічний університет, Україна

Вересюк С.М., Михайловська О.В.

Науковий керівник:

МІЖНАРОДНІ СПІЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ

Спільні підприємства, що створюються компаніями двох або більше країн, дають змогу поєднати ресурси, досвід, зв’язки. Створення спільних підприємств в Україні на сьогодні − актуальне та позитивне, оскільки спільні підприємства дають значні інвестиції та нові технології управління, стимулюють процес виробництва в Україні конкурентоспроможної продукції, полегшують її вихід на міжнародні ринки.

Актуальність теми полягає в тому, що створення спільних підприємств є найреальнішим та найефективнішим шляхом іноземного капіталу в економіку України, що сприятиме розвитку прогресивних форм господарювання, інструментів формування ринкових відносин в Україні. Тобто, саме, спільні підприємства як форма міжнародного співробітництва, мають вагомий вплив на інтеграційні процеси у світову систему господарювання.

Дослідженням вищенаведеного питання займалися значна кількість вітчизняних науковців, зокрема: Вівчар І.І., Дмитренко А.В., Завальницька Н. Г., Кізима А. В., Лук’яненко Д.Г., Погребняк Л. О., Сосновська Г.І., Третяк В.В., Черчик Л.М., Шестерняк М.М. та інші.

Метою дослідження є виокремлення основних тенденцій розвитку спільного підприємництва на сучасному етапі, а також особливостей даної діяльності, стимулів розвитку даної сфери.

Завданням є визначення основних напрямків розвитку спільного підприємництва з огляду на проблеми фінансової системи України.

Спільне підприємство – це організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об’єднання майна різних форм власності (так звана змішана форма власності) [1].

Спільне підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями від дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Міжнародні спільні підприємства (МСП) – одна з найпрогресивніших комплексних форм довготривалого економічного, науково-технічного та виробничого співробітництва, що ґрунтується на об'єднанні різнонаціональних капіталів і доповнює традиційні торговельно-економічні відносини. Формування власності у створенні МСП дає змогу враховувати інтереси всіх співзасновників, сприяє їх взаємодії з метою безперервного вдосконалення виробничої бази, застосування нових технологій, зростання якості продукції, її оновлення задля поліпшення кінцевих результатів спільної діяльності [3, 197].

Існують такі стратегії і мотиви створення спільного підприємства, що наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Стратегії і мотиви створення спільного підприємства

Стратегія	Мотиви
Підвищення Ефективності виробництва	Скорочення обсягу витрат капіталу при створенні нових потужностей виробництв. Підвищення ефективності діючого виробництва маркетингу, збуту продукції. Доступ до більш дешевих факторів виробництва. Підвищення рентабельності завдяки економному витрачанню ресурсів в результаті використання нової технології і організації праці. Спрощення обміну патентами, ліцензіями, ноу-хау.
Розширення операцій	Проникнення на новий споживчий ринок. Вступ до нової сфери діяльності. Придбання нової виробничої бази або нових каналів збуту. Розширення і диверсифікація існуючого виробництва шляхом випуску нових товарів, виходу в інші сфери економіки.
Зменшення ризику	Отримання додаткової інформації і додаткових інвестицій. Розширення можливостей реалізації товарів, послуг вдяки виходу на новий ринок. Застосування вже раніше випробуваних методів виробництва, управління реалізацією.
Розвиток завдяки Залученню інвестицій, технологій, кваліфікації	Отримання додаткових грошових коштів, капіталу. Отримання нової технології, ноу-хау. Придбання управлінського досвіду. Розширення експорту. Заміщення імпорту. Навчання і підготовка кваліфікованих кадрів. Залучення кваліфікованих працівників.
Включення в міжнародний розподіл праці	Робота на основі ліцензій. Використання деталей і вузлів зарубіжних виробників. Науково-технічне обслуговування.

Найпривабливішим аспектом спільного підприємництва є забезпечення доступу до нових технологій, їх швидке освоєння в інтересах модернізації й реконструкції виробництва та прискорена їх комерціалізація; адаптування національного виробництва до умов світового ринку; розвиток співпраці у сфері послуг на комерційній основі у формах лізингу, інженірингу, консалтингу.

Розглядаючи обсяги інвестицій зовнішньоекономічної діяльності в Україну, необхідно зазначити, що у І півріччі 2011року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 2788,2 млн.дол. США прямих інвестицій (акціонерний капітал): із країн ЄС надійшло 2287,0 млн.дол. (82,0% загального обсягу), із країн СНД – 84,3 млн.дол. (3,0%), з інших країн світу – 416,9 млн.дол. (15,0%). У той же час капітал нерезидентів зменшився на 447,0 млн.дол.

Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків, які становили 2356,9  млн.дол. (84,5% вкладеного обсягу).

Приріст іноземного акціонерного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за І півріччя 2011р. становив 2452,4 млн.дол.

У І півріччі 2011р. зросли обсяги капіталу з Кіпру на 1604,5 млн.дол., Німеччини – на 283,0 млн.дол. та Австрії – на 124,4 млн.дол. Переважно за рахунок продажу капіталу нерезидентам інших країн зменшились обсяги капіталу інвесторів із США на 70,4 млн.дол., а капітал інвесторів з Польщі та Італії зменшився на 39,0 млн.дол. та на 35,0 млн.дол. відповідно за рахунок вилучення капіталу та переоцінки.

Приріст іноземного капіталу в І півріччі 2011р. спостерігався на підприємствах промисловості в сумі 857,3 млн.дол., на будівельних підприємствах – 627,3 млн.дол., на підприємствах, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям, – 399,7 млн.дол., а також в установах фінансової діяльності – 235,6 млн.дол.

Рис. 1. Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в Україну

Інвестиції надійшли зі 127 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 11619,6 млн.дол., Німеччина – 7365,5 млн.дол., Нідерланди – 4779,5 млн.дол., Російська Федерація – 3386,1 млн.дол., Австрія – 2855,8 млн.дол., Франція – 2384,8 млн.дол., Велика Британія – 2347,6 млн.дол., Швеція – 1758,2 млн.дол., Віргінські Острови (Британія) – 1524,2 млн.дол. та США – 1087,5 млн.дол.

Обсяг прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал), унесених в Україну, на 1 липня 2011р. склав 47205,7 млн.дол., що на 5,5% більше обсягів інвестицій на початок 2011р. та на 16,8% більше обсягу на 1 липня 2010р., і в розрахунку на одну особу становив 1033,2 дол.

Створення підприємств з використанням іноземних інвестицій, у тому числі і спільних підприємств – ефективний шлях випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції. Така ефективність забезпечується багатьма факторами, зокрема:

- прямою зацікавленістю іноземного партнера у швидкому освоєнні прогресивної технології, в її подальшому вдосконаленні, у своєчасній заміні виробничого устаткування, в контролі за якістю продукції, яка випускається, в поділі між партнерами всієї міри ризику;

- отриманням доступу до певних видів техніки, яку неможливо придбати за каналами ліцензійної торгівлі через існування обмежень;

- істотним підвищенням продуктивності праці (в середньому вдвічі);

- можливістю залучення прогресивної технології за каналами прямого інвестування, які не потребують додаткових витрат;

- сприятливими умовами для вдосконалення виробничої, галузевої та асортиментної структури;

- зростанням експортного потенціалу;

- встановленням тісних і тривалих відносин ділового співробітництва з іноземними партнерами;

- можливістю комплексного отримання ноу-хау (разом з технологічною документацією та технічною допомогою);

- умовами для підвищення кваліфікації національних кадрів;

- урахуванням здатності приймаючої сторони сприймати нову техніку та технології;

- збільшенням масштабів поширення технологічних нововведень;

- можливістю створення на базі діючих виробництв великої кількості об’єктів спільного підприємництва шляхом розукрупнення великих підприємств і налагодження інтеграційних зв’язків між суміжниками;

- можливістю в межах ліцензійних угод, укладених додатково до договору при створенні СП, протягом 2—5 років освоїти самостійне виробництво імпортної продукції;

- відповідальністю іноземних партнерів за високу ефективність виробництва на основі наданої нової технології протягом усього періоду функціонування спільних підприємств.

Отже, залучення і використання іноземних інвестицій шляхом створення спільних підприємств є одночасно і засобом виходу держави із самоізоляції, а також включення її до системи міжнародного розподілу праці. Іноземні інвестори зацікавлені у створенні спільних підприємств. Це зумовлюється можливістю отримати більший доступ до внутрішнього ринку країни, де розташовується спільне підприємство, ніж за умов імпорту, який стримується нестачею вільно конвертованої валюти. Доступнішими стають для інвесторів і ресурси цієї країни.

Список використаних джерел:

1. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 березня 2001 року № 2299–111.

2. Александрова В. Спільне підприємництво як форма трансферу технологій / В. Александрова // Вісник національної академії наук України. − 2007. − № 12. − С. 24.

3. Сосновська Г.І. Види та організаційна (організаційно-правова) форма підприємств / Г.І. Сосновська // Наукові праці МАУП. – 2010. - №3 (26). – С.196-200.

4. Шестерняк М. М. Теоретичні засади спільної діяльності в правовому полі України / М.М. Шестерняк // Наука й економфка. – 2009. - №4. – С.222-230.

5. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у І півріччі 2011 року – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. ukrstat.gov.ua.