Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

аспірант Осадчук Н.В.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

МІСЦЕВІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ОСНОВА

ПОЗИКОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ

Місцеві позики є нетрадиційним джерелом залучення фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування для зміцнення їх фінансової самостійності. Це прогресивний механізм інвестиційної політики, використовуючи який державні органи можуть впливати на регіональну політику шляхом мобілізації заощаджень та накопичень у суб’єктів господарювання для реалізації соціально-інвестиційних програм на місцевому рівні.

Новий етап розвитку місцевих позик розпочався в Україні після ухвалення Бюджетного кодексу. Також основу правової бази вітчизняної системи місцевих запозичень становлять: Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», а також Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів» і положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик, ухвалене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Бюджетний кодекс визначив основні аспекти здійснення місцевих позик в Україні. Згідно з ним, запозичення можуть здійснюватися лише до бюджету розвитку спеціального фонду місцевого бюджету, тобто спрямовуватись лише на інвестиційні цілі [1].

Місцеві запозичення – операції, які пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з’являються зобов’язання органів місцевого самоврядування перед кредиторами.

Позикоспроможністю є здатність місцевих органів влади провадити ефективну політику щодо залучення позик та їх ефективного використання.

Проекти, на які здійснюються муніципальні запозичення, поділяються на 3 групи.

Перша включає об’єкти, що приносять прибуток, за рахунок якого не тільки повністю покриваються всі експлуатаційні витрати і платежі за запозиченням, а й отримується чистий прибуток.

Друга група проектів – це ті, що не приносять прибутків, але окуповують витрати на їх спорудження. Наприклад, школи, лікарні, будівлі пожежної охорони тощо.

Третя група проектів передбачає будівництво об’єктів, що не приносять прибутку, але слугують суспільним цілям та забезпечують виключно громадські послуги [2, с. 26].

Для вітчизняної практики випуску місцевих позичок найбільш характерними є загальні та проектні позики.

З прийняттям Бюджетного кодексу в Україні відкрились нові можливості використання місцевих позик. Багато міст, які раніше на вдавались до такого виду запозичень стали активними учасниками ринку місцевих запозичень – Донецьк, Запоріжжя, Київ, Одеса, Харків, Черкаси, Львів, Бориспіль, Вінниця, Луцьк, Івано-Франківськ. Активізували свою діяльність такі міста як Київ, Одеса, які вже раніше випускали облігації місцевої позики. У центральних областях України є два міста – Черкаси і Вінниця, які мають досвід розміщення муніципальних запозичень.

Так, м. Черкаси у 2005 р. розмістило облігації серії А на суму 5 млн. грн. (50 штук номінальною вартістю 100 тис.грн. кожна) на термін 5 років за ставкою купону – 12 %. З метою залучення коштів до бюджету розвитку міста Черкаси випускалися облігації для впровадження енергозберігаючих технологій в діяльності комунальних підприємств міста (КП «Черкасиводоканал» (2,5 млн.грн.) та КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» (2,5 млн.грн.) шляхом внесення коштів до статутного фонду зазначених підприємств.

У серпні 2011 року комісія із цінних паперів погодила проспект емісії на випуск муніципальних облігацій Черкасами на реконструкцію міських шляхів. Міська влада має намір випустити цінні папери на 60 млн. грн. Усі ці кошти спрямують на капітальний ремонт кількох основних транспортних магістралей міста.

Місто Вінниця має достатньо тривалий досвід випуску облігацій місцевої позики: починаючи з 2006 року місто тричі вдавалось до місцевих запозичень. Це одне з міст-лідерів, які розміщують облігації внутрішніх місцевих позик і незважаючи на незначні їх суми є активним учасниками на ринку місцевих запозичень.

Інструмент запозичення виявився вигідним у фінансовому плані. Собівартість ремонтних робіт значно зросла і виконати сьогодні той же обсяг робіт було б просто неможливим. Додаткову економію дало й те, що на відремонтованих дорогах не потрібно проводити ямковий ремонт. Окрім цього, запозичені кошти, які тимчасово не використовувались (оскільки розрахунок йде уже за виконані роботи), розміщувались на депозитних рахунках. Таким чином вдалось економити кошти на обслуговування боргу.

Недостатнє фінансування капітальних видатків на розвиток інфраструктури міст спонукає органи місцеві влади здійснювати запозичення. Місцеві позики можуть вирішити багато проблем жителів територіальних громад та стати вагомим джерелом наповнення дохідної частини місцевих бюджетів. Ефективна система запозичень сприятиме досягненню органами місцевого самоврядування належної фінансової самодостатності та дасть їм змогу підвищити позикоспроможність.

Література:

1. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

2. Мазур І.І. Особливості становлення ринку муніципальних паперів в Україні / І. І. Мазур // Стратегічні пріоритети. – 2010. – № 1. – С. 23-28.