Магістри Гебуза А.В., Іванова Н.Є.

Миколаївський державний аграрний університет

Теоретичні засади управління доходом підприємства

Розвиток ринкової економіки потребує від підприємств України раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, до визначення стратегії збільшення доходів підприємства, аналізу і оцінки отриманих результатів. Однією з найголовніших складових стратегії фінансової політики підприємства є політика максимізації дохідності.

В українській економічній літературі проблемам управління прибутком на підприємстві присвячені праці Г.М. Азаренкової, А.Б. Гончарова, А.М. Поддєрьогіна, С.Ф. Покропивного, В.М. Опаріна, Є.М. Винниченка та ін.

Формування оптимального доходу підприємств у розмірах, необхідних для покриття його поточних витрат, сплати податків і отримання прибутку, що дає змогу забезпечити розширене відтворення, є необхідною умовою функціонування будь-якого суб'єкта господарювання.

Дохід від реалізації – різниця між виторгом з реалізації продукції, робіт та послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції. До матеріальних витрат при визначенні доходу зараховують вартість використаних у процесі виробництва матеріалів, виробів, конструкцій, палива та енергії, а також амортизаційних відрахувань, кошти на соціальне страхування та інші виплати.

Дохід від реалізації складається із:

− від реалізації готової продукції, напівфабрикатів;

− від реалізації товарів;

− від реалізації робіт, послуг.

В процесі управління формуванням доходу вирішуються дві основні задачі:

1. Підвищення загального розміру доходу в процесі його формування;

2. Ефективний розподіл отриманого доходу за окремими напрямками його використання.

Підвищення загального розміру доходу підприємства на стадії його формування можна досягнути за допомогою заниження ціни реалізації продукції, але цей спосіб можна використовувати підприємства з низькою собівартість продукції або ж у разі надвеликого розміру партії продажу продукції покупцям.

Необхідно при цьому правильно визначити цінову політику, що має бути спрямована на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний дохід.

Також можна використовувати своє позитивне становище на ринку. Коли господарство займає значну частку на ринку, то відповідно може встановлювати ціни реалізації продукції на рівні свої можливостей, тобто виводячи конкурентів таким чином із «гри».

Ефективний розподіл отриманого оптимального прибутку можливим лише за умови логічного його використання за напрямками. В даній ситуації, на нашу думку, необхідно правильно формувати управлінцями підприємства політику використання прибутку за напрямками роботи господарства. Лише при правильному використанні прибутку господарство може ефективно виконувати свої функції.

Отже, з метою підвищення результативності діяльності підприємства та його стратегічного розвитку у перспективі, виникає потреба у розробці стратегії управління підприємством, що спрямована на вдосконалення механізму формування та використання доходів. Управління доходами спрямоване на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції, повної і своєчасної сплати всіх видів податків, обов'язкових платежів та забезпечення отримання цільового прибутку.

Отримання максимального ефекту з мінімальними витратами, економія господарських ресурсів залежать від того, як підприємство вирішить питання зниження собівартості продукції. Зниження витрат є одним з головних завдань управлінського персоналу будь-якого підприємства.

Виявлення резервів зниження собівартості повинно спиратися на економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв’язків.

З метою забезпеченнядосконалого механізму управління прибутком для українських господарств можна запропонувати наступні заходи:

1. Проведення ефективної кадрової політики.

При забезпеченні максимально продуктивного та кваліфікованого персоналу господарство автоматично зменшить витрати часу на виробництво одиниці продукції, тим самим дозволить собі витрати на оплату праці, яка у вітчизняних підприємствах становить близько 50 – 60%, тобто значну частину собівартості продукції. Ця тенденція є дуже негативною для будь-який фірм, а особливо сільськогосподарських, оскільки у європейських господарствах мінімізується вплив оплати праці на собівартість виробленої продукції.

2. Підвищення ефективності збутової політики підприємств.

Необхідно приділяти більше уваги реалізації продукції, оскільки від цього напряму залежить отримання доходу від реалізації. Також в цьому питанні особливо важливим є завоювання частки ринку підприємством – чим вища частка ринку у господарства, тим воно має більші конкурентні переваги.

3. Зниження непродуктивних витрат шляхом їх нормування, планування та аналізу.

4. Підвищення якості продукції.

Це забезпечується шляхом відповідності технології виробництва оснащеності всіма необхідними засобами праці та предметами, покращення окремих показників якості продукції, що випускається (надійність, економічність). Модернізація або зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції є важливим чинником, що впливає на дохідність господарства в цілому. Виробництво неконкурентоспроможної продукції лише призведе до підвищення витрат господарства, що відповідно не дозволить отримати максимально можливий дохід, який був попередньо запланований господарством.

5. Застосування жорсткого контролю за всіма витратами, тобто забезпечити керівників підрозділів всіма необхідними засобами, щоб вони могли проводити найточніший контроль за всіма ділянками роботи, не допускаючи марний та невиправданий витрат матеріальних, фінансових та трудових ресурсів.

Впровадження запропонованих заходiв пiдвищення ефективностi управлiння прибутком дозволить вдосконалити процес здiйснення ефективної господарської дiяльностi в сучасних умовах.

Література:

1. Ільяшенко В.А., Чиж І.С. Організаційне забезпечення управління прибутком підприємств // Держава та регіони. С.: Економіка та підприємництво. – 2005. – № 2.

2.Полянко В.В.Стратегія управління доходами підприємств. - Рукопис. - Київський національний торговельно-економічний університет, Київ, 2001.