Ковальчук Т.І, Милятинська Л.В.

Науковий керівник Краківський Юрій Станіславович

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

В умовах кризових явищ в економіці державне регулювання набуває особливого значення, оскільки основним завдання державного регулювання є забезпечення розвитку національної системи страхування і здійснення контролю за страховим сектором. В умовах сучасної фінансово-економічної кризи потребують більш глибокого вивчення особливості механізму державного регулювання, його впливу на ефективність розвитку ринку страхових послуг.

Питання державного регулювання страхової діяльності досліджували як зарубіжні (М. Гольцберг, Ю. Сплетухов, Л. Хасанбек), так і вітчизняні (В. Базилевич, В. Бігдаш, С. Осадець, К. Шляхов) вчені [4].

Наявність таких наукових розробок має, безумовно, позитивний вплив, проте відсутність чітких узагальнених результатів не дає можливості сформувати цілісний механізм державного регулювання страхового підприємництва, що впливає на розробку ефективної стратегії його розвитку. У зв’язку з цим метою статті є з’ясування основних понять та категорій теорії державного регулювання страхової діяльності.

Метою статті є визначення ролі, сутності та особливостей механізму державного регулювання в сучасних умовах.

Конкретного визначення поняття „державне регулювання ринку страхових послуг” немає, але у фінансово-економічному словнику [3] запропоноване визначення „регулювання ринку фінансових послуг державне”, як „здійснення державного комплексу заходів щодо регулювання ринку фінансових послуг та нагляду за ними з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам”. Отже, основною функцією державного регулювання є запобігання кризовим явищам та захист інтересів споживачів фінансових послуг.

В Україні державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється задля дотримання вимог законодавства про убезпечення, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів споживачів згідно зі статтею 35 Закону України «Про страхування».

Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків [5] у галузі державного регулювання страхової діяльності дозволив вдосконалити визначення даного поняття, а саме:державне регулювання страховою діяльністю – це сукупність соціально-правових та економічних механізмів, за допомогою яких здійснюється контроль та регулювання складною системою економіко-правових відносин між державою, страховиком і страхувальником з метою гармонійного і збалансованого розвитку страхового ринку та захисту інтересів і прав його суб’єктів.

З метою визначення сутності, методів, форм та інструментів механізму державного регулювання, його особливостей, розглянемо більш детально кожний його елемент. З погляду російських вчених [1], механізмом, що забезпечує захист інтересів учасників страхування, є система ліцензування страхових організацій до початку їх діяльності і наступний контроль за виконанням чинного законодавства в галузі страхування.

Розглянемо існуючі методи державного регулювання. До таких методів відносяться: економічне адміністрування, інституційне регулювання, стратегічне і тактичне планування, регулювання фінансової діяльності і грошове – кредитне регулювання. З погляду російських вчених [5], механізмом, що забезпечує захист інтересів учасників страхування, є система ліцензування страхових організацій до початку їх діяльності і наступний контроль за виконанням чинного законодавства в галузі страхування.

Економічне адміністрування передбачає державну монополію на управління будь-якого виду господарської діяльності. Форма реалізації цього методу полягає у державному фінансуванні, антимонопольному регулюванні, державній контрактації для організацій державної форми власності. До інструментів даного методу ми відносимо: державну страхову організацію, акредитацію, контракт, тендер.

Інституційне регулювання передбачає адміністративно-правове регулювання. Даний метод регулювання може здійснюватися у формі здійснення страхового нагляду, ліцензування страхової діяльності, встановлення обов’язкових видів страхування. До інструментів інституційного регулювання відносяться: ліцензія, реєстрація, умови страхування, нормативи, тарифи, ліміти, квоти, страхова сума, штрафи та інше.

Метод стратегічного і тактичного планування реалізується у формі планування та прогнозування страхової діяльності, розробки програм розвитку, діяльності. Інструментами цього методу є програми, перспективні і поточні плани, прогнози.

Регулювання фінансової діяльності страховика також відносять до одного із методів механізму державного регулювання. На нашу думку, цей метод страховик реалізує у таких формах: контроль за платоспроможністю, контроль за інвестиційною діяльністю, контроль за ціноутворенням, оподаткування. З метою регулювання фінансової діяльності використовуються такі інструменти: нормативи, ліміти, тарифи, податки, ставки, оподаткований дохід, пільги, штрафи, пеня, санкції, заборони.

До опосередкованого методу регулювання страхової діяльності ми відносимо грошово-кредитне регулювання, що може здійснюватись у формі регулювання ставки фінансування та валютного регулювання. Інструментами грошово-кредитного регулювання є: процентна ставка, курс, котирування, паритет, аукціон, номінал.

Як одну з форм державного регулювання страхової діяльності можна розглядати примусову санацію страховика, яку Міністерство фінансів України має право провести у випадках невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців; недосягнення страховиком визначеного законодавством України розміру статутного фонду; інших випадках, визначених чинним законодавством України.

Примусова санація передбачає [2]:

- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

- встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Міністерства фінансів України;

- встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків із страхувальниками;

- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Вітчизняні науковці виділяють такі основні завдання органів страхового нагляду [2]:

– ліцензування страхової діяльності;

В України ліцензія на проведення страхової діяльності не має обмежень по терміну дії. Ліцензії видаються на проведення добровільного та обов'язкового особистого, майнового страхування, а також страхування відповідальності і перестрахування. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

- реєстрація і ліцензування страхових посередників;

- контроль за формуванням та інвестуванням коштів страхових резервів;

Для забезпечення платоспроможності розмір вільних коштів (активів) компанії повинен відповідати розміру прийнятих на себе зобов'язань по договорах страхування. Достатність власних коштів страхової компанії гарантує і її платоспроможність при двох умовах: наявність страхових резервів не нижче нормативного рівня й правильної інвестиційної політики. Для забезпечення платоспроможності розмір вільних активів повинен відповідати нормативу [4].

Отже, механізм державного регулювання страхової діяльності являє собою сукупність методів, форм і інструментів, за допомогою яких забезпечується функціонування, регулювання, контроль за страховою діяльністю, а також захист прав і інтересів його суб’єктів. Державне регулювання страхової діяльності є: однією із функцій державного управління; діяльністю всіх органів державної влади у сфері страхування. Його ефективність залежатиме від правильно визначених пріоритетів розвитку страхової діяльності в Україні та взаємоузгодженості та функціональної відповідальності державних регуляторних органів. Упровадженню нагляду на основі оцінки ризиків має передувати схвалення Верховною Радою України законопроектів стосовно змін до базових законів із питань страхування, оподаткування, бухгалтерського обліку, регулювання ринків фінансових послуг.

Література:

1. Базилевич В. Д. Сучасна парадигма страхування: сутність і протиріччя / В. Д. Базилевич // Фінанси України. – 2007. – №9. – С. 42-50.

2. Ковтун Н. В. Сучасні тенденції розвитку страхової діяльності в Україні: макроекономічні і регіональні аспекти / Н. В. Ковтун // Статистика України. – 2006. – №3. – С. 38.

3. Жабинець О. Й. Державне регулювання страхової діяльнос-

ті у контексті глобалізації світового страхового простору /О. Й. Жабинець // Науковий вісник НЛТУ України : зб.наук.-техн. праць. – Львів : НЛТУ України. – 2008. – Вип.18.10. – С. 187–194.

4. Самойловський А. Л. Страхування як фактор макроекономічної рівноваги та напрямки інтенсифікації ролі страхування в економіці країни / А. Л. Самойловський // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – №1. – С. 26-30.

5. Суслов В. Підсумки діяльності страхового ринку за 2008 рік. Проблеми, перспективи та нові напрямки державного регулювання страхової діяльності на 2009 рік.