К.т.н. Бодрова Н.Е., магістр Булатов К.П.

Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Оцінка транспортних засобів є дуже важливим процесом при заключенні страхових договорів, продажу або їхньої оцінці в якості застави при отриманні банківських кредитів.

На перший погляд, оцінка транспортних засобів є достатньо простою процедурою порівняно з оцінкою інших об’єктів у матеріальній формі, оскільки існує багато довідкової літератури та загальнодоступних джерел інформації щодо їхніх цін.

При проведенні загальної процедури оцінки транспортного засобу враховується його технічний стан, пробіг, строк експлуатації, необхідність проведення ремонту та ін. Однак, при оцінці необхідно також враховувати особливості національного авторинку та рекомендації зарубіжних виробників щодо ремонту транспортних засобів. Крім цього, слід зважати й на цінову політику СТО та проводити відповідні коригування розрахунків при визначенні цін.

Основним підходом до визначення ринкової вартості автотранспортних засобів є порівняльний підхід. Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) автотранспортних засобів, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об’єктами порівняння та об’єктом оцінки. Під первинним мається на увазі ринок нових автотранспорних засобів, під вторинним – ринок автомобілей, які перебували в користуванні.

Для визначення вартості за порівняльним підходом використовуються статистично осереднені цінові дані автомобілей, які були відчужені в Україні, за умов, що відповідають змісту і поняттю “ринкова вартість”, тобто базуються на даних відкритого ринку автотранспортних засобів і зведені у довідниках, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об’єктивності й об’ємності інформації.

Найбільш поширеним методом порівняльного підходу до оцінки автотранспортних засобів є метод, заснований на аналізі цін ідентичних автомобілей. За цим методом вартість визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного автотранспортного засобу з відповідним строком експлуатації. Подальше коригування враховує різницю між пробігом, комплектністю, укомплектованістю, технічним станом об’єкта порівняння та об’єкта оцінки.

У разі неможливості визначення вартості автотранспортних засобів за попереднім методом використовується метод, заснований на аналізі цін аналогічних автотранспортних засобів. За цим методом їх вартість визначається відповідно до цінових даних аналогічних, але не ідентичних автотранспортних засобів, з належним або скоригованим строком експлуатації.

Коригування, які застосовуються у порівняльному підході, проводяться у вигляді коефіцієнта (відсотка) до середньої ціни автотранспортних засобів або у вигляді грошової суми, що додається або вираховується з цієї ціни.

Коригування вартості автотранспортних засобів при врахуванні різниці у пробігу здійснюється за допомогою коефіцієнта коригування ринкової вартості автотранспортних засобів за величиною пробігу. З метою врахування різниці у технічному стані коригування проводиться на основі коефіцієнту додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості автотранспортного засобу залежно від умов догляду, зберігання та його використання.

Коригування вартості автотранспортних засобів також здійснюється при врахуванні функціонального зносу (на основі коефіцієнту функціонального зносу), при врахуванні особливостей економічного стану в різних регіонах України і різних країнах світу (з використанням коефіцієнтів ринку регіону та коефіцієнта коригування вартості автомобіля у країні придбання до його вартості у провідних країнах - експортерах).

Для визначення вартості обладнання (з урахуванням ремонтних робіт з

його монтажу) спеціальних, спеціалізованих та обладнаних трансопортних засобів необхідно застосовувати метод мультиплікаторів. За цим методом вартість визначається на базі розрахунку співвідношень вартостей встанов-леного обладнання аналогічних транспортних засобів з величиною визна-чального технічного параметра, який обумовлює вартість спеціального або спеціалізованого транспортного засобу (вантажність, потужність і ін.).

Для оцінки спеціальних і спеціалізованих транспортних засобів, у разі неможливості використання порівняльного підходу, застосовується комбінований витратно - порівняльний підхід, заснований на використанні інформації про вартість базового транспортного засобу з додаванням вартості спеціального або спеціалізованого обладнання з урахуванням вартості робіт з його монтажу. Також, комбінований витратно - порівняльний підхід використовується при визначення вартості транспортних засобів, що мають пошкодження або розукомплектовані.

У разі оцінки транспортних засобів, вироблених штучно, їх вартість визначається на базі калькуляції витрат на виготовлення транспортних засобів з подальшим коригуванням із застосуванням порівняльного підходу.

Окремо витратний підхід застосовується для визначення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу.

Основні методи витратного підходу, які використовуються для оцінки транспортних засобів: калькуляція витрат на переобладнання транспортних засобів; калькуляція витрат на відновлення пошкоджених/розкомплектованих транспортних засобів та їх складових; калькуляція витрат на демонтаж працездатних складових у разі визначення утилізаційної вартості транспортних засобів.

Слід зазначити, що дохідний підхід при оцінці транспортних засобів не використовується.

Отже, оцінка вартості транспортних засобів має свої особливості та потребує різних підходів в залежності від класів й типів даних об’єктів.