Єрмілова К.В., к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Сталий розвиток економіки країн з перехідною економікою: вибір пріоритетів

В умовах глобалізації актуальним є питання забезпечення сталого розвитку економічних систем різного рівня. Існуюча практика світогосподарських відносин підтверджує об’єктивний характер процесів інтеграції та глобалізації, їх системний характер, а також показує, що розвиток економічної системи будь-якого рівня підпадає під вплив глобалізаційних процесів. Проблеми трансформації економічних систем в умовах глобалізації набувають особливого значення з урахуванням сучасних реалій розвитку України. Аналіз становлення та розвитку нової економічної транзитології засвідчив, що на початковому етапі посткомуністичних перетворень у теорії та на практиці переважала неоліберальна монетаристська ідеологія міжнародних фінансових організацій. Водночас трансформаційні кризи, неочікувані аномалії та розходження шляхів розвитку нових перехідних економік активізували подальші наукові пошуки у цій царині. Науковцями доведено [1], що сучасний етап осмислення транзитивних перетворень відкритих господарських систем тісно пов’язаний з новітніми парадигмальними зрушеннями в розвитку економічної науки, в т.ч. теоретико-методологічними новаціями синергетичного, еволюційного та інституційного підходів до дослідження економічних трансформацій Загальновизнаним є те, що здійснювані в країні соціально-економічні перетворення призвели до результатів, якісно відмінних від очікуваних. Незважаючи на численні декларовані наміри, в суспільстві, й насамперед у політичної еліти, немає єдності щодо стратегічних перспектив національного розвитку, напрямів та цілей глибинних структурних змін, механізмів входження до світогосподарського середовища [1]. Тому тема даного дослідження є актуальною і прийнятною для подальшого вивчення цього питання з теоретичної та практичної точки зору.

Формування цілей подальшого еколого-економічного розвитку, врахування можливостей його реалізації для того чи іншого регіону та взаємоузгодження цільових установок різних держав у загальному світовому розвитку не здійсненне без розробки комплексного детального перспективного плану сталого розвитку країни, тобто розробки стратегії сталого розвитку для кожної держави, враховуючи тенденції світового розвитку [2].

Вважаємо, що модель сталого розвитку на сьогодні — найперспективніша. Є надія, що світова стратегія розвитку і світова стратегія охорони навколишнього середовища стануть підґрунтям для формування в майбутньому стратегії сталого світового розвитку, яка б узагальнила всі аспекти суспільного розвитку в єдиний системний комплексний підхід до його прогнозування. Формуючи механізм реалізації нової стратегії розвитку у світовому масштабі, необхідно пам’ятати, що вона буде реалізовуватись ефективно у разі, коли світові інтереси збігатимуться з інтересами окремо взятого регіону.

Загально відомо, що світове господарство за різними науковими та практичними підходами можна ділити на регіони за різними ознаками. Так, за ознакою рівня розвиненості держав виділено: розвинені, країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою. Україна віднесена за цим розподілом до країн з перехідною економікою, але досвід трансформації економіки нашої держави, який ми маємо на сьогодні, досить суперечливий, дії часто непослідовні, складні, незрозумілі для суспільства. Тому необхідним є вивчення моделей трансформаційної економіки таких держав, які мають певні досягнення у економічному, екологічному, соціальному розвитку держави (наприклад, Китай, Польща, Словаччина, Угорщина), тому що з точки зору аналізу і оцінки наслідків трансформації економічних систем і структур виникає важливе завдання пошуку стратегічних наслідків структурних змін із метою досягнення сталості розвитку економічної системи країни.

Як свідчать проведені дослідження [2], розвинені країни світу мають достатній потенціал для досягнення сталості розвитку, проте їм необхідно вирішити екологічні проблеми урбанізації, розв’язати проблеми народжуваності, а також змінити політику держави щодо розвитку за рахунок інших країн світу, зокрема країн, що розвиваються. Що стосується країн із перехідною економікою, як свідчить аналіз, потреба в екологобезпечному розвитку для них є домінуючою, проте не розроблені механізми її задоволення. В минулому ці країни розвивалися на засадах екстенсивної економіки, а при переході до інтенсифікації економіки передбачалося автоматичне покращення екології, проте на практиці, як свідчить досвід розвинених країн світу, це не завжди так, оскільки ми враховуємо лише економічні пріоритети в розвитку. Країнам із перехідною економікою необхідно буде врахувати помилки розвинених країн світу і внести відповідні корективи у свій розвиток. Ці корективи повинні стосуватися врахування екологічних і соціальних пріоритетів при прогнозуванні подальшого розвитку держави. Необхідно закріпляти й розвивати стратегічні напрямки забезпечення соціальних та правових гарантій господарювання, підвищення якості життя населення, екологізації виробництва, попиту й пропозицій тощо.

Література:

1. Гражевська Н.І. Трансформація економічних систем в умовах глобалізації [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук : 08.00.01 " Екон. теорія та історія екон. думки" / Гражевська Н.І. ; КНУ ім. Т. Шевченка. - К., 2009. - 39 с.

2. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2001. — 538 с. — ІSBN 966–574–347–3.