Экономические науки/5.Управление трудовыми ресурсами

Титаренко Я., Волкова С., Керівник - Стельмах О.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблеми діяльності профспілок в Україні та шляхи її удосконалення

Однією із передумов забезпечення соціальної злагоди в суспільстві, вкрай необхідної для сталого економічного розвитку, є наявність сильних і незалежних профспілок. Не менш важливо, щоб ці організації трудящих були демократичними і достатньо представницькими. Ще одна умова — це визнання державою законності діяльності та сучасної соціальної ролі профспілок, адекватне ставлення до них роботодавців, суспільства в цілому. В цьому переконує світовий досвід.

Збільшення чисельності осіб найманої праці, концентрація найманих працівників на великих підприємствах під знаком необхідності їх об’єднання для захисту своїх інтересів зумовили виникнення профспілок. Це відповідає переходові від стихійних робітничих заворушень до постійної, систематичної і різноманітної за формами (страйки та інші акції протесту, колективні переговори і укладення колективних договорів та угод, тощо) боротьби найманих працівників за свої права та інтереси. Профспілковий рух України переважно суттєво не трансформується, а лише спостерігаються окремі явища модернізації.

Вагомий внесок у дослідження проблем діяльності профспілок України та шляхів їх удосконалення зробили провідні вітчизняні вчені, такі як - О. Соловйов, Г. Добровольська, В. Докашенко, О. Мовчан, Г. Стоян, Н. Євсюкова, В. Концур, О. Лисяк, Ф. Цесарський, В. Довбня, Н. Циганчук, В. Нікіфоров.

Проте, незважаючи на інтенсивність та широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам діяльності профспілок у реалізації й захисті прав працівників, їх діяльність і правове регулювання сьогодні немає достатнього наукового обґрунтування. Таким чином, метою даної статті є визначення проблем діяльності профспілок та розробка шляхів удосконалення їх діяльності.

На жаль, обізнаність української громадськості у питаннях сучасного профспілкового руху є ще слабкою, а ставлення структур влади і підприємців до профспілок часто ґрунтується на явно застарілих уявленнях про їхню попередню роль та місце в командно-адміністративній системі і не дає змоги сприймати їх як рівноправного партнера, що, безперечно, стримує й формування нових соціально-трудових відносин.

А втім, за умови неупередженого погляду на профспілки бачимо, що справжньою метою їхньої діяльності є поліпшення соціально-економічної ситуації в Україні, а відтак становища трудящих, зміцнення громадянського миру і демократії. Основним же способом вирішення наявних проблем у суспільстві профспілки вважають конструктивний соціальний діалог, а не класову боротьбу, узгодження інтересів найманих працівників, держави і роботодавців шляхом домовленостей, а не руйнівної конфронтації.

Профспілки — добровільні організації, що поєднують трудящих у виробничих і в невиробничих сферах для захисту соціально-економічних прав і інтересів своїх членів, яке є масовим самокерованим суспільним об’єднанням працівників певної галузі або суміжних галузей.[1]

Проблеми діяльності профспілок:

- зусилля профспілок спрямовані на підвищення матеріального добробуту освітян, а підвищення якості і доступності надання освітньої послуги для населення відсутнє. Зневажання цим фактором загрожує зниженням рівня конкурентоспроможності працівників, що неприпустимо в умовах глобалізації освіти.[2];

- діяльність профспілок не передбачає заходів щодо упередження безробіття в умовах ускладнення демографічної ситуації, обумовленої старінням населення та його скороченням, зростанням міграційних потоків робочої сили, проблеми надлишку робочої сили в системі освіти;

- профспілки не зосереджують свої зусилля на всебічному задоволенні соціально-культурних, духовних, освітніх потреб та інтересів працівників, членів профспілки та їхніх сімей, створенні умов для розвитку самодіяльної творчості, фізичної культури і спорту, забезпеченні розвитку масової фізичної культури;

- юридичний захист працівників профспілками знаходиться на мінімальному рівні. Наглядні випадки порушення прав працівників, що вимагає посилення правозахисної роботи, законодавчого розширення та закріплення трудових, соціально-економічних прав освітян, студентської молоді.[3];

- не вдалося забезпечити вагомих здобутків в напрямі створення за участю профспілок професійних систем страхування, недержавних пенсійних фондів, здійснення переходу до управління фондами загальнообов’язкового державного страхування.

Рекомендацій щодо удосконалення діяльності профспілок:

- пошук нових шляхів реалізації кадрової політики, налагодження системної роботи, спрямованої на підвищення професіоналізму і компетентності профспілкових працівників.

- необхідність омолодження профспілкових кадрів.

- потреби об’ємній та оперативній поінформованості кожного спілчанина вимагають використання новітніх інформаційних технологій.

- необхідність розширення та удосконалення навчання профспілкових працівників

- вдосконалення фінансової політики і забезпечення фінансової стабільності організації.

- створення єдиної інформаційної системи профспілки з чітким функціонуванням прямих і зворотних зв’язків та зв’язків між територіальними організаціями.

Як підтверджує світовий досвід, профспілки виступають каталізатором соціальної рівноваги лише тоді і в тих країнах, де ступінь охоплення трудящих профспілковим членством високий, а сам профспілковий рух добре зорганізований, сильний і впливовий. В Україні, яка належить до індустріальних держав і абсолютна більшість найманих працівників якої традиційно є членами профспілок, такий потенціал, на наш погляд, теж є. Проте було б перебільшенням стверджувати, що він нині якісно реалізується.

Українським профспілкам потрібно також пройти певний шлях до визнання міжнародним профспілковим рухом, який має пересвідчитися в їх реальному роздержавленні і незалежності, демократичності і відданості справі захисту інтересів трудящих. І, безперечно, самим профспілкам та їх об’єднанням, кількість яких у країні постійно зростає, потрібно порозумітися між собою і консолідуватися, щоб стати реально впливовою силою у суспільстві.

Література:

1. Закон України ”Про професійні спілки їх права і гарантії їх діяльності” від 15.09.1999 р. зі змінами та доповненнями від 03.03.2005 р. №2454 – IV.

2. Павлик П.М. Трудове право України: Навч. посіб. Для дистанційного навчання. За наук. ред. Малишевої Н.Р. – К.: Університет “Україна”, 2006. – 466с.

3. Володимир Киба «Довідник кадровика», вересень 2009 р., № 9 (87), с. 5