Салип Ю.О., Філіпчук Т.С.
Криворізький факультет
Запорізького національного університету.
Сучасні проблеми міжнародної міграції
робочої сили.
Міжнародна міграція робочої сили — це
постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших,
що викликається як економічними, так і неекономічними причинами.
З точки зору економічної науки та
економічного аналізу, причини та фактори міжнародної міграції можна поділити на
такі, що описуються властивими їм інструментарієм та логікою, та такі, що
зумовлені чимось іншим, тобто — ендогенні та екзогенні за природою. Відтак
класифікація таких факторів має поділяти їх на економічні та неекономічні.
Економічні фактори пов’язані з
відмінностями, що існують між країнами щодо рівнів життя, заробітної плати,
можливості знайти роботу (зокрема за певним фахом). Звичайно, «суто
економічних» мотивів виїзду з країни або в’їзду до неї не існує: всі вони так
або інакше спираються на соціальні і психологічні системи цінностей людей.
Разом з тим їх об’єднує те, що економічні підходи принаймні можуть досить повно
їх зрозуміти та описати.
Однією з важливих передумов, яка
зумовлює трудову міграцію з країн, що розвиваються, як правило, в економічно
розвинені країни, є зростання попиту на дешеву робочу силу, економічні кризи в
країнах походження мігрантів, вищі стандарти праці та якості життя.
Неекономічні фактори пов’язані з
подіями, які сприймаються економістами як певна даність, природа якої не
описується суто професійними методиками. Такими факторами можуть бути стихійні
лиха, війни, примусове висилання людей.
Міжнародна міграція робочої сили
ґрунтується на можливостях, умовах і прагненні працездатного економічно
активного населення працювати у будь-якому регіоні, країнах світового
співтовариства з метою задоволення своїх життєвих потреб.
На думку провідних вчених, основними
причинами, які зумовлюють міжнародну міграцію робочої сили є наступні:
- незадовільні економічні умови життя
працездатного населення в країнах еміграції (низький рівень заробітної плати,
безробіття, низький життєвий рівень, зубожіння і т.д.);
- стабільний порівняно високий рівень зарплати в основних
імміграційних центрах (США, Західна Європа);
- порівняно вищий технічний рівень умов
праці в країнах імміграції;
- соціальні умови для більш повної реалізації
своїх можливостей у країнах імміграції;
- природні катаклізми в країнах
еміграції і вищий рівень охорони навколишнього середовища в країнах імміграції;
- політичні, релігійні, військові,
національні, культурні причини.
Найсучаснішою формою міграції робочої
сили є славнозвісний процес «перекачування умів» з менш розвинених країн у
високорозвинені, що за умов НТР приносить молодим державам досить значні
матеріальні і моральні збитки. Певних масштабів за умов ринкових відносин
набуває і взаємна міграція робочої сили між розвиненими країнами, а також між
країнами, що розвиваються.
Сучасна міграція набула тимчасового
характеру: мігранти здебільшого мають намір по закінченні певного строку
повернутися на батьківщину. Таким чином, істотною проблемою сучасної
міжнародної трудової міграції є ротаційний характер. Дослідники цієї проблеми
відмічають, що ротація буває прискореною і уповільненою. У прискорену (до 3
років) потрапляє вся завербована і ретельно відібрана іноземна робоча сила,
уповільнена - триває довше і охоплює працівників, відібраних уже в процесі
виробництва. На їхню частку, як правило, припадає не більше як 30 % усієї
чисельності працівників-мігрантів.
Враховуючи важкі наслідки сучасної
світової фінансово-економічної кризи значна кількість розвинених країн відчуває погіршення ситуації на внутрішньому
ринку праці, коли зростає рівень безробіття, підвищується навантаження на
держбюджет. За цих умов уряди країн переглядають свою міграційну політику,
намагаючись обмежити доступ на внутрішній ринок низько кваліфікованої іноземної
робочої сили, щоби дати можливість працевлаштуватися національній робочій силі.
Глобалізація економіки суттєво вплинула на формування нового
підходу до міграційної політики. Цей підхід полягає в переході від контролюючих
функцій держави до комплексного управління міграційними процесами, основу якого
складає створення умов, що протидіють міграції. В умовах тісного взаємозв’язку
й взаємозалежності національних економік стає можливим стимулювання
економічного зростання, створення нових робочих місць, підвищення доходів,
формування сприятливого клімату у країнах еміграції. Така можливість
реалізується шляхом лібералізації торгівлі, залучення прямих іноземних
інвестицій, активного включення національних валют у світову валютну систему.
Література
1. Макуха С. М. Міжнародні господарські
зв’язки країн із перехідною економікою в умовах глобалізації. – Х. : Право,
2005. - 304 с.
2. Харламова Г. О., Наумова М. Міграція
як складова процесу формування людського капіталу України. // Економіка та
держава. - 2010. - №4. – С. 32 – 36.