Экономические науки/6. Маркетинг и менеджмент

Новосьолова О. С., студентка

Рогальська Н. Г., доц. к.е.н.

Херсонський національний технічний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ МОДЕЛІ МЕНЕДЖМЕНТУ УКРАЇНИ

За всю історію існування менеджменту багато зарубіжних країн накопичили значний досвід у сфері теорії та практики управління в різних областях діяльності з урахуванням своїх специфічних національних особливостей. Проте вітчизняна наука управління формувалася та розвивалася ізольовано через панування адміністративно-командної системи управління, що довела свою неефективність та нездатність освоїти інтенсивний шлях економічного зростання.

Становлення сучасного українського менеджменту відбувалося в умовах переходу від планової економіки до ринкової у досить короткі строки. Тому у значній мірі вітчизняна модель менеджменту успадкувала риси попередньої системи. Так можна виділити такі основні особливості національної системи управління:

1) Низький рівень культури управління. Іншими словами, багато керівників впевнені, що тільки вони знають, як чинити правильно, і якщо чужа точка зору не узгоджується з їх власною, вона апріорі неправильна.

2) Зосередженість на отриманні надприбутків. Український бізнес сконцентрований на заробітку грошей. У цьому процесі зовсім мало звертається уваги на самореалізацію (власну і співробітників), духовність, творчість.

3) Практично зовсім відсутня орієнтація на споживача. Що безпосередньо стосується низької якості товарів та послуг, що пропонують вітчизняні підприємства. Основне завдання на даному етапі розвитку - вижити за всяку ціну.

4) Відсутність ефективної системи мотивації та стимулювання праці персоналу. Що насамперед виражається у економії на оплаті праці, нехтуванні робітниками нижчої ланки через переконаність у можливості їх легкої заміни на інших, несвоєчасності виплати заробітної плати, застосуванні штрафів як засобу мотивації, виплаті заробітної плати у конвертах, неналежні умови праці на робочих місцях.

5) Значний індивідуалізм та невміння працювати у команді. Характерною є позиція: якщо в компанії трапляються невдачі – винні співробітники, але якщо стався успіх, то він став можливий завдяки особистим зусиллям керівника.

6) Небажання що-небудь міняти, схильність зберігати стабільність, прагнення охороняти свій status quo, свою позицію, посаду та напрацювання, пишатися минулими заслугами та досягненнями і продовжувати робити все, як раніше, зберігати непорушність процесів на підприємстві, які одного разу призвели до успіху.

7) Переважає оперативне управління, а довгострокове планування практично взагалі відсутнє. Більше того, переважна кількість підприємств навіть не ставлять перед собою такого завдання. Однією з проблем довгострокового планування як діяльності, так і управління є досить мала вірогідність точного прогнозу характеру середовища в майбутньому через економічну та політичну нестабільність.

8) Низький рівень захисту прав власності, значна бюрократизація та корумпованість державних органів регулювання економіки, що в свою чергу. Більше того, офіційна влада дедалі щільніше зростається з тіньовою, своєю діяльністю всіляко сприяє їй.

9) На керівні посади часто призначають за принципом знайомства і особистої відданості, а зовсім не за наявністю сучасної управлінської підготовки. Навіть ті люди, які перебувають біля керма держави, глибоко не вивчали стратегічний і фінансовий менеджмент, маркетинг або еккаунтинг.

Таким чином, зазначені проблемні питання вимагають прийняття відповідних рішень. Одним із чинників, що може вплинути на швидкий розвиток управління та подолання неблагополучної економічної ситуації в Україні, є безкомпромісна відмова від старих звичок і умовностей та запровадження нової техніки і методів управління. Модернізація управління має відбуватися на основі нового підходу, за якого керівники бізнесу з метою модернізації методів управління мали б спрямувати зусилля на: вироблення нових концепцій управління; інтенсивний розвиток системи бізнес – освіти; довгострокове планування управління; введення системи моніторингу стану управління; точне визначення прав і обов’язків зі збереженим почуттям колективізму; дослідження і розробки з менеджменту; використання сучасних технічних, насамперед інформаційних, засобів [1]. Істотну роль у модернізації системи українського менеджменту має відігравати державна економічна та соціальна політика. Неприпустимим є просте копіювання західних моделей менеджменту, оскільки основним моментом є врахування культурних та ментальних особливостей українського суспільства. Заходи щодо вдосконалення організаційної культури підприємств українського бізнесу пов’язані з гуманізацією праці, соціалізацією, демократизацією й етизацією управління, створенням раціональної системи трудових відносин, налагодженням сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі, забезпеченням гласності в управлінні.

Література:

1. Родченко В.В. Деякі підходи щодо вдосконалення систем управління виробництвом в Україні // Проблеми системного підходу в економіці / Електронний ресурс – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ PSPE/2008-3/Rodchenko_308.htm