Економічні науки/6. Маркетинг і менеджмент

Клименко В.І., Кривонос О.Ю.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

НАССР – система управління технологією харчових продуктів

У статті розглянуто основні принципи системи НАССР – найновішої системи управління технологією харчових продуктів як одного із чинників підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств та задоволення потреб споживачів в умовах ринкової економіки.

Ключові слова: якість продукції, НАССР, рівень якості, система управління якістю.

На сьогоднішній момент глобалізація ринку харчової продукції призвела до необхідності вирішувати проблему безпеки продуктів харчування і зменшення ризиків їхнього негативного впливу на здоров’я людини, саме тому дослідження даного питання набуває особливої актуальності.

Проблема має серйозний і масштабний характер, тому її вивченню присвячено багато досліджень як науковців, так і практиків. Серед них можна виділити О. Склярову, І.Дорошенка, О. Дорофєєву , М. Назаренка, Ю. Михайлова та інших.

Метою статті є дослідження системи НАССР – найсучаснішої системи забезпечення високої якості харчових продуктів.

Внаслідок вступу України у Світову Організацію Торгівлі (WTO), нашим підприємствам-виробникам харчової продукції доводиться випробовувати на собі дію цих міжнародних вимог. Держави - члени WTO обмежують доступ на свій ринок українським товарам, які не відповідають вимогам цих країн щодо безпечності.

Для того, щоб українські підприємства одержали конкурентні переваги на ринку, їм необхідно впроваджувати передові розробки по забезпеченню безпечності продуктів харчування. Ігнорування міжнародних норм може негативно вплинути на конкурентоспроможність українських харчових продуктів та завдати шкоду вітчизняним виробникам, як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Наразі системи управління безпечністю харчових продуктів застосовують практично в усьому світі як надійний захист споживачів від небезпек, які можуть супроводжувати харчову продукцію. Запровадження систем управління безпечністю харчових продуктів вимагає законодавство Європейського Союзу, США, Канади, Японії, Нової Зеландії та багатьох інших країн світу. Найновішою із таких систем є НАССР — Hazard Analysis and Critical Control Point, що перекладається як «Аналіз ризиків та критичні контрольні точки», метою застосування якої є визначення ризиків забруднення продуктів харчування та їх усунення на всіх ланках ланцюга «від лану до столу».

Концепція НАССР була розроблена в 60-х роках спільними зусиллями компанії «Pillsbury», Лабораторії збройних сил США і Національного управління з аеронавтики і космонавтики (NASA) під час роботи над Американською Космічною Програмою. Перед NASA стояло завдання розробити систему, що виключає можливість утворення токсинів у харчовій продукції і, як наслідок, запобігти харчовим отруєнням. Для вирішення цієї проблеми була ініційована розробка концепції НАССР, представлена компанією «Pillsbury» у 1971 році на Першій Американській Національній Конференції з питань безпечності харчових продуктів [1].

Національна академія наук США в 1985 р. рекомендувала всім регулятивним установам прийняти підхід НАССР, і обов’язкове застосування системи для виробників харчових продуктів. Всесвітня організація охорони здоров'я і Міжнародна комісія з мікробіологічних показників безпечності харчових продуктів також схвалили використання системи НАССР [2].

На сьогоднішній день прийнято ряд нормативно-правових актів як націолального, так і міжнародного харктеру, що регулюють впровадження НАССР на підприємствах харчової промисловості.

Зокрема, це регламенти ЄС, що визначають обов’язки операторів харчових потужностей та виробників кормів через Загальне харчове законодавство, в тому числі :

- регламент 178/2002 - RASF (загальні принципи і вимоги до законодавства про безпечність харчових продуктів);

- 852/2004 (Загальні правила з гігієни харчових продуктів);

- 853/2004 (Про встановлення спеціальних гігієнічних правил, що підлягають застосуванню до продовольчих товарів тваринного походження);

- 1935/2004 (Про матеріали та виробах, призначених для контакту з харчовими продуктами, що відміняє Директиви 80/590/ЕЕС і 89/109/ЕЕС);

- 183/2005 (Регламент, що встановлює вимоги до гігієни кормів);

- 2073/2005 (Про мікробіологічні показники для харчових продуктів).

Вітчизняними законодавчими актами у цій сфері є:

- Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» (ст.20 п.6 пп. 2);

- Закон України «Про дитяче харчування» щодо посилення вимог до виробництва та обігу продуктів дитячого харчування» (ст.9 п.2);

- Загальнодержавна цільова економічна програма проведення моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, а також у харчових продуктах, підконтрольних ветеринарній службі, на 2010-2015 роки згідно Закону України від 4.06.2009 року N 1446-VI (п.2 1-5 абз.);

- Розпорядження Кабміну від 19.05.2010 р. N 1077-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо реформування державної системи санітарного та фітосанітарного контролю»;

З 1 липня 2003 року в Україні введений в дію стандарт ДСТУ 4161-2003 «Системи управління безпекою харчових продуктів», який базується на концепції НАССР . В ЄС схожий стандарт має назву ISO 22000:2005 «Системи менеджменту безпеки харчової продукції. Вимоги до організацій, які беруть участь у ланцюзі створення харчової продукції».

Указом Президента України №266/2004 від 03.03.2004р. «Про посилення державного контролю за виробництвом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, забезпечити захист життя і здоров'я громадян», і дорученням прем'єр-міністра України №10307/1 від 09.03.2004р. були дані вказівки Госпотребстандарту і Мінагрополітіки підготувати план впровадження систем управління якістю і безпекою харчових продуктів підприємствами-виробниками спирту і алкогольних напоїв на основі ДСТУ ISO 9001-2009 і системи НАССР[2-5].

Дані нормативно-правові акти визнпачають принципи, на яких базується НАССР, зокрема:

- аналіз потенційних ризиків виробництва харчових продуктів, які можуть мати хімічну, біологічну та фізичну природу;

- визначення критичних контрольних точок. Такі точки є етапами виробництва, на яких ризики можна відслідкувати та усунути;

- встановлення критичних рівнів безпеки для кожної контрольної точки;

- розробка процедури моніторингу дотримання встановлених вимог у критичних контрольних точках;

- планування заходів, які мають бути вжиті в разі недотримання критичного рівня;

- розробка та впровадження процедур визначення правильності виробничого процесу з погляду безпечності продукції;

- розробка та впровадження процедур ведення документації щодо застосування НАССР. Зазвичай вона передбачає аналіз ризиків та обгрунтування потреби заходів контролю, НАССР-план, допоміжну документацію та записи, зроблені в процесі виконання НАССР-плану [1].

В системі Держспоживстандарту було проведено певну підготовчу роботу щодо впровадження стандартів НАССР на вітчизняних підприємствах, зокрема:

- перекладено українською чотири американські підручники з НАССР;

- проведено значну кількість інформаційних семінарів та тренінгів з принципів та практики розробки систем управління безпечністю на основі філософії НАССР;

- підготовлено групу тренерів, що пройшли стажування в Україні та за кордоном;

- започатковано щорічне проведення Міжнародної школи з принципів контролю термічної обробки;

- створено первинну мережу консультативних та сертифікаційних центрів із запровадження НАССР [4].

Ці та деякі інші заходи сприяли підвищення інтересу до НАССР з боку передових підприємств та застосування передового світового досвіду.

Отже, запровадження системи управління безпечністю харчових продуктів на базі концепції НАССР дозволяє підприємствам:

- забезпечити випуск безпечної продукції за рахунок системного контролю на всіх етапах виробництва;

- належним чином керувати всіма небезпечними чинниками, які загрожують безпечності харчових продуктів – запобігати, усувати чи мінімізувати їх;

- гарантувати, що харчові продукти є безпечними на момент їх споживання у їжу;

- забезпечити належні гігієнічні умови виробництва у відповідності з міжнародними нормами;

- демонструвати відповідність застосовним законодавчим та нормативним вимогам щодо безпечності харчових продуктів;

- укріпити довіру споживачів, замовників та органів нагляду до продукції, що виробляється та підвищити імідж підприємства;

- розширити мережу споживачів продукції та вийти на закордонні ринки;

- підвищити відповідальність персоналу за випуск безпечної продукції та забезпечити розуміння всіма робітниками підприємства першорядної важливості аспектів безпечності продукції [5].

Висновки. Підсумовуючи все вищезазначене, можна стверджувати, що в умовах сучасної ринкової економіки для успішної роботи на ринку харчових продуктів будь-якому підприємству необхідно постійно вдосконалювати якість продукції, покращувати її властивості, намагатися знизити собівартість продукції за рахунок впровадження новітніх технологій, а не за рахунок зниження якості продукції.

Це зумовлює необхідність впровадження передових систем управління якістю та безпекою харчових продуктів, зокрема, НАССР - інструменту управління, що забезпечує більш структурований підхід до контролю ідентифікованих небезпечних чинників, у порівнянні з традиційними методами, такими як інспектування або контроль якості.

Література:

1. Система НАССР. Приятного аппетита!/О.С. Склярова. – Das Management. - №1, 2010. – С. 40-41.

2. Практичні аспекти запровадження системи НАССР на підприємствах харчової галузі/І.П. Дорошенко, О.В. Дорофєєва – Производстенная лаборатория . – №3, 2011. – С. 29-32.

3. Сара Окман: «НАССР привчив харчовиків регулярно мити руки»/М. Назаренко – Чорноморські новини. - №009, 2011. – С. 12-14.

4. Безпека продуктів харчування: як виграти за поганого розкладу/Ю. Михайлов – Пропозиція. Український журнал з питань агробізнесу. - №11, 2010. – С. 23-26.

5. http://www.certicom.kiev.ua/ - сайт консультаційно-методичного центру СЕРТИКОМ.