Экономические науки / 6.Маркетинг и менеджмент

К.е.н., проф. Стрельчук, к.е.н., доц. Тардаскіна Т.М., Савченко В.В.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Використання аутсорсингу як інструменту забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств

Актуальність теми. У сучасних умовах підприємства конкурують між собою за залучення інвестиційних і фінансових ресурсів, кваліфікованих працівників, ринки збуту, покупців та ін. Досягнення і реалізація конкурентних переваг передбачає ефективне використання всіх ресурсів підприємства, а також оптимізацію витрат не лише на основний бізнес, основні види діяльності підприємства, які є джерелом прибутку, але і на управління непрофільними активами, які не менш важливі для нормальної праці компанії. І чим більше компанія, тим значніше витрати, штат співробітників, а також навантаження на управлінський персонал, пов'язані з неосновною діяльністю. Одним з найбільш ефективних методів фокусування уваги підприємства на основному бізнесі, зменшення інвестицій до неосновних фондів і підвищення конкурентоспроможності є використання аутсорсингу.

Метою даної роботи є визначення економічної сутності аутсорсингу, основних його видів, а також його впровадження на українських підприємствах для підвищення їх конкурентоспроможності.

Впровадження аутсорсингової моделі ведення бізнесу дає найбільш позитивні результати, оскільки зовнішній підрядчик завдяки своєму досвіду і технологіям здатний забезпечити розвиток і оптимізацію переданих непрофільних активів на вищому і якіснішому рівні. Це дає компанії значні переваги в конкурентній боротьбі, оскільки при використанні аутсорсингу весь потенціал і ресурси компанії будуть направлені на її основну діяльність. Термін «аутсорсинг» від англійських слів «Outside resourse usiugu» - використання зовнішніх ресурсів, у міжнародній бізнесі-практиці цей термін визначає послідовність організаційних рішень, суть яких полягає в передачі деяких функцій , що раніше самостійно реалізовувались організацією або видів діяльності зовнішньої організації. Одне з найпоширеніших визначень аутсорсингу дав Дж. Хейвуд: «переведення внутрішнього підрозділу і всіх пов'язаних з ним активів підприємства в організацію постачальника послуг, що пропонує надавати якусь послугу в перебігу певного часу за обумовленою ціною» [1].

Існують чотири основні види аутсорсингу:

1.Виробничий аутсорсинг. При використанні даного виду аутсорсінгу, сторонній організації передаються частково або повністю виробництво продукції або її складових.

2. ІТ-аутсорсинг передбачає делегування зовнішній спеціалізованій компанії вирішення питань, які пов'язані з впровадженням і супроводом інформаційних систем в цілому, так і на рівні інфраструктури (зовнішнє розміщення і обслуговування інформаційних систем підприємства, розробки програмного забезпечення).

3. Аутсорсинг бізнес-процесів передбачає тісну взаємодію між замовником і постачальником послуг, організація передає аутсорсеру не лише окремі завдання, а замкнуту функціональну область усередині свого бізнесу (бухгалтерський облік, управління персоналом, маркетингові комунікації і зв'язки з громадськістю).

4. Аутсорсинг управління вцілому є найменш поширеним видом аутсорсингу. Це управління процесами, які вимагають глибокого вивчення або серйозної аналітичної обробки даних, формування і управління базами знань, які в подальшому можуть використовуватися у тому числі і для підтримки ухвалення рішень.

Для України аутсорсинг є порівняно новою моделлю ведення бізнесу. В основному українські підприємства передають стороннім організаціям другорядні фукції: бухгалтерію, ІТ-розробку і розробку веб-сайтів, call-центри і юридичне обслуговування.

Одним із найбільш істотних недоліків аутсорсингу в Україні є реальний ризик витоку інформації при передачі на аутсорсинг одразу декількох важливих функцій з одночасною появою нового конкурента, який використовує досвід і знання компанії, що замовила аутсорсинг. Знизити цей ризик можна, замовивши аутсорсинг різних аспектів бізнесу декільком аутсорсерам, однак при цьому слід бути готовими до збільшення витрат. Крім того, для нівелювання будь-яких ризиків слід залучати на аутсорсинг лише добросовісних партнерів, які добре зарекомендували себе на ринку. Нарешті, найважливішим завданням є розробка аутсорсингового договору з фіксацією всіх необхідних умов зниження фінансових, людських та інших ризиків, інтеграційною розробкою проектів і технічного завдання, чіткою розстановкою контрольних точок проекту і поетапною оплатою [2]. Проте, всі ризики виправдовуються безперечними перевагами використання аутсорсингу:

- фокусування на основних видах діяльності, звільнення внутрішніх ресурсів компанії для інших цілей;

- використання спеціалізованого устаткування, знань, технологій

- за рахунок пошуку зовнішніх постачальників послуг, які виконують аналогічну роботу за ту ж або меншу ціну, але якісніше, знижується кінцева вартість товару (послуги), що дає підприємству перевагу перед конкурентами.

Проте в Україні аутсорсинг ще не досяг такого рівня розвитку, при якому аутсорсери могли б отримувати істотну економію від масштабів діяльності і, отже, знижувати вартість своїх послуг для клієнтів. Для розвитку і розширення масштабів аутсорсингу в українській економіці питання безпеки і конфіденційності мають бути в центрі уваги, щоб уникнути негативних наслідків для компаній-замовників.

Висновки. Використання аутсорсингової моделі ведення бізнесу на вітчизняних підприємствах може значно підвищити ефективність їх роботи та відкрити принципово нові можливості для взаємовигідного співробітництва, суттєво посилити їх конкурентоспроможність в умовах економічного середовища. Зважаючи на істотні ризики, пов’язані з використанням аутсорсингу, подальшої розробки потребують питання оцінки економічної ефективності його впровадження на підприємствах та створення механізму взаємодії підприємств-замовників і постачальників аутсорсингу, а також вдосконалення законодавчої бази.

Література:

1. Хейвуд Дж. Аутсорсинг в поисках конкурентных преимуществ / Дж. Хейвуд : [пер. с англ.]. – М.: Вильямс, 2002. – 176 c.

2. Бєліков О. Аутсорсинг як делегування функцій управління / О.Бєліков [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.justinian.com.ua