Економіка / Маркетинг та менеджмент

Шипіло К.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Особистісний потенціал менеджера у міжнародних корпораціях

Науково-технічний прогрес є основним джерелом підвищення ефективності виробництва та продуктивності суспільної праці, тому використання новітніх технологій є запорукою успішного бізнесу. Інновації в цьому випадку перетворюються у вирішальний фактор виробництва. Організація конкурентоспроможного підприємства значною мірою залежить від управління персоналом у напрямі підвищення його професійної кваліфікації. Це забезпечує працівникам працевлаштування, надає їм впевненості у своєму майбутньому, а компанії гарантує сталий розвиток. Для сучасної України, економіка якої реформується на ринкових засадах, аналіз та застосування позитивного досвіду управління персоналом у компаніях-лідерах міжнародного бізнесу є особливо важливим.

Актуальність даної теми полягає в тому, що оскільки співробітники міжнародних компаній є громадянами різних країн, виникають додаткові проблеми управління персоналом, зокрема мовні й культурні бар'єри, розбіжності цінностей, поведінки, вірувань та ін. Подібні проблеми виникають і в процесі здійснення інших функцій управління: планування, організації, керівництва, контролю.

У працях зарубіжних вчених, а саме П. Друкера, Г. Мінтцберга, Дж. Коттера, М. Макколла і Дж. Холенбека, Р. Гендоссі і М. Еффрона, Х. Хендфілд-Джонс, Е. Майклза та українських науковців Є.Г. Панченка, А.І. Кредісова, В.А. Білошапки,С.М. Соболя і В.М. Багацького зазначається, що у сучасному мінливому глобалізованому світі менеджерам, які прагнуть досягнути успіху та просунутись по кар’єрних сходинках міжнародних компаній, потрібно постійно вдосконалювати управлінський талант та розвивати досвід управлінської роботи. Вони також відзначають, що професійний розвиток менеджерів у міжнародних компаніях має відбуватися системно і цілеспрямовано.

На думку Р. Гендоссі та М. Еффрона компаніям при плануванні, організації і реалізації завдань, спрямованих на розвиток і вдосконалення управлінських здібностей менеджерів, слід орієнтуватися на такі принципи: одержання співробітником складних завдань уже на ранніх етапах їхньої кар’єри; правильне призначення на посади; надання співробітникам можливості розширити свій досвід, щоб зрозуміти, як здійснюється робота в компанії в цілому; заохочення в них прагнення самим справлятися з труднощами, що виникають.

Як переконливо показали К. Барлет і С. Гошал, будь-яка успішна ТНК, як правило, складається з кількох типів (категорій) менеджерів. Розвиваючи ідеї Барлетта і Гошала, необхідним є розмежування менеджерів міжнародних компаній на чотири категорії:

1) менеджери підрозділів чи бізнес-менеджери (business managers), що підтримують єдиний набір уніфікованих об’єднаних стандартів і відповідають за ефективний розподіл довірених у їхнє введення активів шляхом координації робіт, ресурсів у всьому географічному діапазоні функціонування компанії;

2) менеджери по країнах (country managers), котрі фокусують свою увагу на національних ринках та забезпечують чутливість, гнучкість та адаптивність компанії до локальних умов з урахуванням діяльності місцевих і зовнішніх конкурентів;

3) функціональні менеджери (functional managers) представляють ланки, що з’єднують різні зони функціональної спеціалізації компанії в глобальному масштабі;

4) корпоративні менеджери (corporate managers) – керівники компаній, що керують комплексною мережею взаємодій через усі підрозділи; їхнім завданням є оптимізація міжнародної присутності корпорації та інтеграція всіх рівнів відповідальності.

Дослідники-практики міжнародного менеджменту сходяться в тому, що саме корпоративні менеджери-інтегратори відіграють найважливішу роль у транснаціональному менеджменті, приймаючи на себе також відповідальність за розвиток управлінського таланта всієї компанії через системи планування, ротації, тренінги і процеси кар’єрного зростання.

Відіграючи ключову роль у розвитку всіх типів міжнародних компаній, корпоративні менеджери-інтегратори не тільки зобов’язані реалізувати головне завдання міжнародного менеджменту, що полягає у формуванні, розвитку і використанні конкурентних переваг компанії завдяки можливостям ведення бізнесу в різних країнах і відповідного використання економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і міждержавної взаємодії. У їхній компетенції також знаходиться управління портфелем основних глобалізаційних опцій, що виходить за межі традиційного компромісу між економією на масштабах і локальною адаптивністю.

Результативність корпоративних менеджерів-інтеграторів найбільш важлива у забезпеченні загально корпоративних показників розвитку ТНК. Роль корпоративних менеджерів особливо зростає в останні роки, коли, з одного боку, підсилюється дія низки ринкових і технологічних факторів глобалізації, а з іншого – має місце явне домінування регіонального вектора діяльності абсолютної більшості компаній – суб’єктів міжнародного бізнесу. Такі менеджери повинні не тільки взаємодіяти з багатокультурним персоналом, а й мати широкий погляд на світ і глобальні ділові операції.

Отже, компанії повинні надавати людям з високим креативним потенціалом можливість час від часу переходити на іншу посаду, змінюючи їм робочі завдання, забезпечуючи нові складні випробування та сприяти формуванню самостійності і відповідальності за свій особистий професійний управлінський розвиток у міжнародному бізнесі.