Галкін О.В., здобувач Сумський національний аграрний університет, Україна

ДОЦІЛЬНІСТЬ КЛАСИФІКАЦІЇ КОНТРОЛЮ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Основною метою діяльності сільськогосподарських підприємств є не лише отримання прибутку, а його максимізація. Проте для досягнення поставленої мети керівництву організацій необхідно визначити причини, що сприяють ефективному розвитку сільськогосподарських підприємств, та обґрунтувати доцільність їх контролювання як на фірмі, так і поза її межами. Однією із передумов належного функціонування підприємств у сільському господарстві можна вважати раціонально побудовану систему внутрішнього та зовнішнього контролю організації, обґрунтування методики його проведення, а також наближення виявлених теоретичних проблем внутрішньогосподарського контролю безпосередньо до практики суб’єктів господарювання. Так, виникає необхідність класифікації господарського контролю сільськогосподарських підприємств для наукової розробки основ його теорії та подальшого удосконалення практики контролюючих органів організацій.

В основу будь-якої класифікації закладені основні критичні моменти, що повинні бути висвітлені в процесі групування за певними ознаками. Зокрема, для класифікації контролю на сільськогосподарських підприємствах актуальним постає розмежування за формами, видами, методами, часом проведення та джерелами інформації контролю. Необхідно зазначити, що проблемі класифікації контролю на сільськогосподарських підприємствах приділяється достатньо уваги вченими-економістами різних країн світу, проте й досі не досягнуто консенсусу щодо єдиного підходу її вирішення. Пояснити таку ситуацію можна розгалуженістю поглядів науковців, а також складністю, обумовленою переходом економіки до ринкових відносин, в результаті чого паралельно із державними інститутами контролю утворюються інші структурні одиниці, які є характерними для сучасного демократичного суспільства.

Так, відомий вчений Бутинець Ф. Ф. одним із перших у своїй роботі [1, с. 78-80] сформував класифікаційну модель контролю сільськогосподарських підприємств, що базувалась на багатьох ознаках. Більш того, науковець акцентує увагу на тому, що необхідно розмежовувати поняття “вид” та “форма” контролю підприємства, тому що певний вид контролю може бути одночасно організований у різних формах й різними методами. Однак, на нашу думку, навіть такого роду деталізована класифікація не всебічно вимальовує класифікаційний механізм контролю сучасних сільськогосподарських підприємств.

Слід підкреслити, що такі вчені як Білуха М. Т. [2, с. 216] та Мурашко В. М. [3, с. 59], проводячи власні дослідження у період соціалістичного устрою, в основу класифікації контролю за критерієм розподілу на державний, позавідомчий, відомчий, внутрішньогосподарський і громадський поклали організаційні форми підприємства, у той час як Бєлобжецький І. А. [4, с. 35] та Вознесенський Е. А. [5, с. 12] роблять наголос на суб’єктах контролю, виділяючи при цьому внутрішньогосподарський, внутрішньовідомчий, позавідомчий та громадський контроль сільськогосподарських підприємств. Абсолютно іншу думку стосовно даного питання висунули науковці Журко В. Ф. та Ястребов В. Б. [6, с. 121], пропонуючи детально розглядати саме характер контрольної діяльності організацій. Аналізуючи вище викладене, ми можемо говорити про те, що позиція останніх науковців є більш доречною, хоча й залишається не ідеальною.

На нашу думку, відсутність обґрунтованої класифікації щодо організаційних форм контролю сільськогосподарських підприємств гальмує можливість висвітлення сутності господарського контролю на усіх рівнях управління організацією, особливо гостро постає дана проблематика за сучасних умов ринку. Так, на сьогоднішній день актуальним є в основу класифікації контролю, у відповідності до організаційних форм підприємств, врахувати безпосередньо структуру органів контролю, що виступають його суб’єктами. А це, в свою чергу, допоможе розмежувати контроль сільськогосподарських підприємств на зовнішній та внутрішній. Зокрема, ми поділяємо думку Калюги Є. В. [7, с. 56], що зовнішній контроль повинен бути класифікованим на державний та приватний, а внутрішньогосподарський – на відомчий (галузевий) та контроль власника. Таке розмежування можна пояснити різноспрямованістю окремих органів контролю підприємств у сільському господарстві. Більш того, завдяки запропонованій класифікації державний контроль матиме можливість бути зосередженим виключно на питаннях з економіки, господарської діяльності й збереженні власності у різноманітних галузях народного господарства, міністерствах, комітетах, відомствах і, безумовно, на підприємствах.

Підводячи підсумки, ми можемо стверджувати, що контроль виступає складовою ланкою менеджменту сучасних сільськогосподарських підприємств, проте на скільки вдало буде сформована та класифікована система контролювання організацією залежатиме максимізація прибутку.

Література: 1. Бутынец Ф. Ф. Предмет и объекты контроля в сельскохозяйственных предприятиях / Бутынец Ф. Ф. – К.: УСХА, 1976. – 108, [1] с. 2. Белуха Н. Т. Контроль и ревизия в отраслях народного хозяйства: учебник / Белуха Н. Т. – М.: Финансы и статистика, 1992. – 368 с. 3. Мурашко В. М. Контроль и анализ хозяйственной деятельности предприятий по заготовкам сельскохозяйственной продукции / Мурашко В. М. – М.: Финансы и статистика, 1981. – 142 с. 4. Белобжецкий И. А. Финансово-хозяйственный контроль в управлении экономикой / Белобжецкий И. А. – М.: Финансы, 1979. – 160 с. 5. Вознесенский Э. А. Проблемы учебной литературы по курсу Ревизия и контроль / Вознесенский Э. А. // Бухгалтерский учёт. – 1975. – № 10. – С. 12–14. 6. Журко В. М. Комплексная система ведомственного контроля / Журко В. М. – М.: Финансы и статистика, 1985. –255, [2] с. 7. Калюга Є. В. Фінансово-господарський контроль у системі управління [Текст]: монографія / Є. В. Калюга. – К.: Ельга: Ніка-Центр, 2002. – 358 с.